09 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, покладено на нього обов'язки з'являтися за викликом слідчого, прокурора або суду на весь строк досудового розслідування та розгляду справи в суді, а також на строк до 28.02.2025р. встановити обов'язок:
- не залишати місце мешкання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора та суду цілодобово;
- повідомляти про зміну засобів зв'язку;
- здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
підозрюваний ОСОБА_6
захисник ОСОБА_8
Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, покладено на нього обов'язки з'являтися за викликом слідчого, прокурора або суду на весь строк досудового розслідування та розгляду справи в суді, а також на строк до 28.02.2025р. встановити обов'язок:
- не залишати місце мешкання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора та суду цілодобово;
- повідомляти про зміну засобів зв'язку;
- здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.
Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що слідчим суддею не в повній мірі надано оцінку сукупності наявних у справі обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не в повній мірі враховано наявність обґрунтованої підозри у вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим та те, що обрання менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Наголошує на вагомість ризику передбаченого, п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту. Оскільки підозрюваний раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху. У поточному році ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП (20.03.2024). А тому, маючи посвідчення водія, він не обмежений у можливості керувати транспортними засобами, а відтак, враховуючи факт схильності до порушення Правил дорожнього руху, може вчинити інше правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Звертає увагу, що слідчий суддя без виходу до нарадчої кімнати повідомив про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та почав з'ясовувати адресу, за якою проживає підозрюваний, для його застосування та в подальшому було встановлено, що за повідомленням самого підозрюваного, за місцем проживання та реєстрації не проживає, а проживає в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_1 . При цьому жодних документів, що підтверджує даний факт стороною захисту надано не було, як і не було надано будь-яких заяв або клопотань власника вказаного житла про дозвіл на застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що своїм наслідком може порушувати права власника квартири.
Крім того у судовому засіданні слідчим суддею з власної ініціативи було допитано осіб, які жодного відношення до кримінального провадження не мають (матір підозрюваного, вільні слухачі, які знайомі з ОСОБА_6 ) з питань, що характеризують особу підозрюваного, проте його позитивна характеристика від родичів та знайомих не може зменшувати ступінь вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні та найтяжчих наслідків, що настали, а також нівелювати баланс прав та законних інтересів між потерпілими та самого підозрюваного, в тому числі щодо встановлення справедливості.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
ВРЗСТ СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024150000001080 від 27.12.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
За версією органу досудового розслідування,27.12.2024р. близько 18:12 год. водій ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки "Toyota RAV 4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по а/д М-14 ("Одеса-Мелітополь-Новоазовськ"), що має дві смуги для руху в обох напрямках (по одній в кожному напрямку), в напрямку від м. Миколаєва до м. Одеса, в межах неподалік від села Федорівка Миколаївського району Миколаївської області, в межах своєї смуги руху, з увімкненим світлом головних фар даного автомобіля. В цей час в попутному напрямку відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 рухався невстановлений вантажний автомобіль у з'єднанні з напівпричепом. В зустрічному напрямку відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 рухався автомобіль марки "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , з увімкненим світлом головних фар. На передньому пасажирському місці даного автомобіля перебував ОСОБА_10 . Перебуваючи на відстані близько 2 км + 700 м від с. Федорівка, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 14.2 "в" Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, перед початком обгону та зміною напрямку руху, не переконався у безпеці свого маневру, не впевнився у відсутності інших транспортних засобів у смузі зустрічного руху на достатній для виконання обгону відстані, всупереч чому змінив напрямок руху на зустрічну смугу та почав обгін вантажного автомобіля та допустив зіткнення із транспортним засобом "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду назустріч йому в межах своєї смуги руху. Внаслідок вказаної ДТП водій т/з "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці події 21.10.2024р.
28.12.2024р. у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання послався, на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак зважаючи на те, що ОСОБА_6 фактично не заперечує своєї причетності до ДТП, готовий співпрацювати зі слідством після одужання, раніше не судимий, має позитивні характеризуючи дані, активно допомагає ЗСУ, має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки; з огляду на те, що свідок ОСОБА_11 деталей події не пам'ятає, а потерпіла ОСОБА_12 не є безпосереднім очевидцем пригоди, в той час як у розпорядженні органу досудового розслідування наявний відеозапис, яким зафіксовано обставини механізму ДТП та такий відеозапис вже оглянуто слідчим - за такого встановлені вище ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є невагомими та запобігти їх настанню є можливість шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
ВРЗСТ СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024150000001080 від 27.12.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 27.12.2024р. близько 18:12 год. водій ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки "Toyota RAV 4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по а/д М-14 ("Одеса-Мелітополь-Новоазовськ"), що має дві смуги для руху в обох напрямках (по одній в кожному напрямку), в напрямку від м. Миколаєва до м. Одеса, в межах неподалік від села Федорівка Миколаївського району Миколаївської області, в межах своєї смуги руху, з увімкненим світлом головних фар даного автомобіля. В цей час в попутному напрямку відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 рухався невстановлений вантажний автомобіль у з'єднанні з напівпричепом. В зустрічному напрямку відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 рухався автомобіль марки "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , з увімкненим світлом головних фар. На передньому пасажирському місці даного автомобіля перебував ОСОБА_10 . Перебуваючи на відстані близько 2 км + 700 м від с. Федорівка, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 14.2 "в" Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, перед початком обгону та зміною напрямку руху, не переконався у безпеці свого маневру, не впевнився у відсутності інших транспортних засобів у смузі зустрічного руху на достатній для виконання обгону відстані, всупереч чому змінив напрямок руху на зустрічну смугу та почав обгін вантажного автомобіля та допустив зіткнення із транспортним засобом "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду назустріч йому в межах своєї смуги руху. Внаслідок вказаної ДТП водій т/з "ВАЗ-21104" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці події.21.10.2024р.
28.12.2024р. у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі саме цей вид запобіжного заходу.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Надані суду матеріали кримінального провадження на даний час містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя дотримався вимог закону та обґрунтовано зазначив, що існує певна ймовірність ризиків передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, з урахуванням того, що підозрюваний, ОСОБА_6 фактично не заперечує своєї причетності до ДТП, готовий співпрацювати зі слідством після одужання, раніше не судимий, має позитивні характеристики, активно допомагає ЗСУ, має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки. Крім того, з огляду на те, що свідок ОСОБА_11 деталей події не пам'ятає, а потерпіла ОСОБА_12 не є безпосереднім очевидцем пригоди, в той час як у розпорядженні органу досудового розслідування наявний відеозапис, яким зафіксовано обставини механізму ДТП та такий відеозапис вже оглянуто слідчим - за такого встановлені вище ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є невагомими та запобігти їх настанню можливо шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде запорукою належної процесуальної поведінки підозрюваного на період проведення досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано прийшов до висновку про достатність такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, для досягнення мети запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді