13.01.25
33/812/29/25
Справа №468/956/24
Провадження № 33/812/29/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
13 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ядловського І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Звягіна О.В. у приміщенні цього ж суду 29 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581519 від 02 лютого 2024 р. у того ж дня о 00 год. 20 хв. по вул. Степова, 25 с. Новопавлівка, Баштанський район, Миколаївська область, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Баштанського районного суду Миколаївської області.
В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з'явився.
Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік та стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до даних відеозапису видно, що він на своєму автомобілі стояв на дорозі, надаючи перевагу автомобілю, який рухався по головній дорозі, проте вказаним автомобілем виявилось патрульне авто і воно не проїхало прямо, а здійснило поворот направо, тобто на дорогу, на якій перебував автомобіль ОСОБА_1 . Оскільки для руху його автомобіля перепон не було, він рушив далі в напрямку свого домоволодіння, прибувши до якого направився до хати, проте працівники поліції увірвались в його домоволодіння та безпідставно і незаконно застосували до нього фізичну силу, затримали його та доставили в райвідділ поліції. Так, ОСОБА_1 зауважує, що він закон та правила ПДР не порушував, а дії поліцейських відносно нього були незаконними. Патрульний автомобіль рухався за ним, не зупиняючи його та не подаючи ніяких сигналів (світлових, звукових) й проблискових маячків. До того ж, апелянт вказує, що він просив надати йому правову допомогу при складанні протоколу, про що казав поліцейським, однак останні ніяк не зреагували на його таке бажання. Також, час складання протоколу та час вчинення правопорушення не співпадають та поліцейськими у протоколі невірно зазначена суть самого правопорушення й місце його скоєння, зокрема, адреса проживання апелянта. Крім того, у протоколі не зазначений склад правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а не іншого, зокрема, наркотичного. Щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці або в медичному закладі, то ОСОБА_1 стверджує, що саме в медичному закладі він не відмовлявся від проходження такого огляду, що підтверджується відеозаписом поліцейських, проте поліцейськими це було проігноровано та складено відносно нього протокол про відмову від проходження такого огляду.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Ядловського І.М., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи про адміністративне правопорушення, а також вимогах закону.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581519 від 02 лютого 2024 р. про те, що 02 лютого 2024 р. о 00 год. 20 хв. по вул. Степова, 25 с. Новопавлівка, Баштанський район, Миколаївська область, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень, в графі «пояснення» зазначено «від пояснень відмовився».;
- змістом рапорту помічника чергового Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Клімака О.В., в якому зазначено, що 01 лютого 2024 р. надійшло повідомлення на лінію «102» про те, що в с. Новопавлівка невідомий на червоному автомобілі ВАЗ 2107 їздить по вулицях на великій швидкості, а в результаті відпрацювання інформації виїздом на місце події виявлено автомобіль ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_1 , який керував ТЗ в стані алкогольного сп'яніння. На вимогу працівників поліції зупинитись, останній проігнорував. Відносно ОСОБА_1 складено протокол затримання для встановлення особи та складання адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП України;
- долученими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами з місця події та зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що поліцейські переслідують автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зупиняється біля будинку. Після зупинки поліцейські виходять з автомобілю та намагаються наздогнати водія вказаного транспортного засобу, який побіг до будинку. Потім, поліцейські затримують у будинку особу - водія вищевказаного транспортного засобу, який чинить їм супротив, на що поліцейські затримують його, оскільки останній намагався втекти від переслідування автомобілем поліцейських, а потім сховатися від поліцейських у будинку, й доставляють його до відділу поліції для встановлення особи. У відділі поліції встановлено, що водієм є ОСОБА_1 , якому поліцейський роз'яснює підстави затримання та його права й обов'язки. Також неодноразово пропонують правову допомогу, на що ОСОБА_1 остаточно відмовляється (1:53 хвилина п'ятого відео файлу). Крім того, у зв'язку з виявленням при затриманні у нього ознак алкогольного сп'яніння поліцейські неодноразово пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального приладу, на що ОСОБА_1 відповідає, що лише «на Володарського» (заклад охорони здоров'я, розташований в місті Миколаєві на вул. Володарського), але після роз'яснення поліцейським, що огляд може бути проведений саме у найближчому закладі охорони здоров'я, а він не може обирати цей заклад, на повторне запитання поліцейського щодо огляду на стан сп'яніння остаточно відмовився від огляду (1:57 хвилина шостого відеофайлу).
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Апеляційний суд погоджується з наведеними судом першої інстанції мотивами та відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо невірно зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення адреси місця проживання ОСОБА_1 та, як наслідок, розгляд справи судом першої інстанції за його відсутності, що позбавило його можливості захищати свої права, то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у відсутність ОСОБА_1 , але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду, яким поновлений строк на апеляційне оскарження постанови судді.
До того ж, суд першої інстанції направляв судові повістки на адресу проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка була з'ясована при встановленні особи у відділенні поліції та складанні протоколу про адміністративне правопорушення та не заперечувалась ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом. Підписавши протокол, зауважень щодо правильності адреси свого проживання не зазначив.
Апеляційний суд також виходить з того, що лише факт розгляду справи про адміністративне правопорушення, тоді як висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідно до вимог цього кодексу не є підставою для скасування постанови судді першої інстанції.
Щодо невірного зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення часу, коли ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (згідно відеозапису він зупинив автомобіль о 00:01 год. 02 лютого 2024 року, тоді як у протоколі записаний час 00:20 год. 02 лютого 2024 року), апеляційний суд вважає, що таке не вплинуло на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не є підставою для непритягнення його до відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.
Тому не має підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №581519 від 02 лютого 2024 р. не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що об'єктивна сторони вчиненого правопорушення викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №581519 як «відмова від проходження огляду на стан сп'яніння» без зазначення, якого саме сп'яніння.
Так, у протоколі серії ААБ №581519 зазначено про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, а перелік ознак сп'яніння, які виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , відповідає визначеним у пункті 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) ознакам алкогольного сп'яніння. Формулювання поліцейським об'єктивної сторони правопорушення як відмова від проходження водієм «огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку», цілком відповідає положенням диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП. За такого з цього протоколу є чітко зрозумілим, що при його складанні ОСОБА_1 був звинувачений у відмові від огляду саме на стан алкогольного сп'яніння.
Стосовно доводу апелянта про непідтвердження наявними у справі доказами ознак сп'яніння у ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що згідно із пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
За такого як Порядок, так і Інструкція покладають саме на працівників поліції обов'язок виявлення та встановлення ознак алкогольного сп'яніння та не передбачає для цього спеціальної процедури або застосування будь-яких спеціальних досліджень, тобто виявлення ознак сп'яніння поліцейським відбувається за зовнішнім виглядом і поведінкою водія. Тому зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, відповідає наведеним положенням нормативних актів, а також пункту 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, спростовується змістом відеозапису подій 02 лютого 2024 року (час запису 01 год 45 хвил - 01 год 48 хвил), відповідно до якого на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального приладу ОСОБА_1 відповідає, що лише «на Володарського», але потім після роз'яснення поліцейським, що огляд має бути проведений саме у найближчому закладі охорони здоров'я, а він не може обирати цей заклад, на повторну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння остаточно відмовляється від огляду.
Оскільки ОСОБА_1 ухилився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджено наявними у справі доказами, поліцейський правомірно склав відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо заперечення ОСОБА_1 наявності причин для зупинки транспортного засобу під його керуванням та вчинення ним будь-яких порушень, які могли б бути підставою такою зупинки, а також законності дій працівників поліції щодо його затримання, апеляційний суд виходить з того, що наведені дії поліцейських щодо зупинки транспортного засобу та затримання ОСОБА_1 не входять до предмету дослідження у цьому провадженні і не звільняють його від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. До того ж доказів встановлення незаконності вказаних дій поліцейських суду не надано.
Також не приймаються аргументи ОСОБА_1 про те, що поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено його право на захист. Згідно долученого поліцейськими до протоколу відеозапису ОСОБА_1 роз'яснено право на правову допомогу (час запису 1 год 03 хвил., він відповів «В принціпі, ні, а може да», згодом на уточнюючи запитання поліцейського щодо правової допомоги ОСОБА_1 відповів «нє» (час запису 01 год 31 хвил - 01 год 33 хвил.). За такого ОСОБА_1 відмовився від надання правової допомоги, а тому незалучення адвоката при складанні протоколу відносно нього 02 лютого 2024 року не свідчить про порушення права останнього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме - відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, судом дотримано стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 02 лютого 2024 р. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна