09 січня 2025 року м.Київ № 320/27988/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська міська рада з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про накладення штрафу № 68755463 від 12.03.2024 з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2019 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/1501/17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказана постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є незаконною та неправомірною, оскільки листом від 08.12.2023 позивач повідомив державного виконавця, що ним підготовлено відповідний проект рішення та передано до Київської міської ради для розгляду відповідно до Регламенту Київської міської ради. 08.02.2024 Київською міською радою прийнято рішення про відхилення зазначеного проекту. Викладені обставини свідчать про поважність причин невиконання позивачем судового рішення станом на момент винесення оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 04.07.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження у відповідності до вимог ч.9 ст. 205 КАС України.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами Київської міської ради надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення
реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. З огляду на викладене, станом на момент винесення постанови про накладення штрафу існували підстави для накладення штрафу, передбаченому статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 по справі № 826/1501/17, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018, позов ОСОБА_1 до Київської міської ради задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №674/674 «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370). Зобов'язано Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370).
На виконання рішення суду від 06.08.2018 у справі №826/1501/17 Окружним адміністративним судом міста Києва 20.02.2019 були видані виконавчі листи.
У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавчий лист № 826/1501/17, виданий 20.02.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Київської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" (справа клопотання К-24370).
Головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.02.2022 було винесено постанову ВП № 68755463 про відкриття виконавчого провадження. Пунктом 2 вказаної постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
04.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №640/12310/22 визнано протиправною та скасовано постанову від 04.07.2022 ВП №68755463 про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
23.11.2023 державним виконавцем направлено вимогу, якою зобов'язано повідомити Відділ примусового виконання рішень Департаменту про стан виконання рішення суду.
Листом від 08.12.2023 № б/н представником боржника повідомлено, що з метою виконання судового рішення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 826/1500/17, направлено лист від 08.12.2023 №0570202/1-16388 до Київської міської ради з проханням включити проект рішення Київської міської ради «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради, як невідкладний.
Однак, рішенням Київської міської ради №7788/7829 від 08.02.2024 відхилено вищезазначений проект рішення Київської міської ради.
Постановою державного виконавця від 12.03.2024 за неналежне виконання судового рішення державним виконавцем у відповідності із вимогами статтей 63, 75, Закону на боржника накладено штраф у сумі 5100,00 грн та повторно зобов'язано виконати судове рішення згідно виконавчого документа у 10-й строк.
Позивач не погоджуючись із зазначеною постановою звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /надалі Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції).
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 1 та 16 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно із частиною другою цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновків, що державний виконавець перевіряє виконання виконавчого документу, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, та у разі встановлення факту невиконання боржником виконавчого документа без поважних причин у встановлений виконавцем строк (10 робочих днів) виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів. Тобто накладення штрафу за невиконання виконавчого документа, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника не тільки за сам факт невиконання покладеного на нього зобов'язання без поважних причин, а й за факт невиконання боржником свого зобов'язання у встановлений виконавцем строк. У випадку встановлення виконавцем факту повторного невиконання боржником виконавчого документа без поважних причин виконавець повторно накладає на боржника штраф. У разі ж виникнення обставин, що зумовлюють невиконання виконавчого документа у встановлений виконавцем строк або у встановлений виконавчим документом спосіб та порядок, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про виникнення цих обставин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
Позивачем зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2018 у справі №826/1501/17, яке набуло чинності 16.11.2018, у встановленому законом порядку було підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » та подано заяву про включення його до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради, як невідкладний.
Однак, рішенням Київської міської ради від 08.02.2024 №7788/7829 відхилено проект рішення «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».
Позивач у позові стверджує, що про вжиті заходи, направлені на виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2018 було повідомлено відповідача в установленому порядку.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Суд зазначає, що у справі №826/1501/17 рішенням суду від 06.08.2018, що набрало законної сили 16.11.2018 зобов'язано Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370).
Мотивуючи таке рішення суд врахував, що На виконання доручення заступника Київського міського голови-секретаря Київської міської ради від 28.10.2014 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) було розроблено відповідний проект рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
В подальшому, на пленарному засіданні, за результатами проведеного голосування Київською міською радою прийнято рішення від 12 липня 2016 року №674/674 про відхилення проекту рішення №ПР-8781 від 09.02.2016 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
У світлі розглядуваних правовідносин, ураховуючи вищезгадані норми Земельного кодексу України, суд констатує, що зміст рішення Київської міської ради від 12.07.2016 № 674/674, яким позивачу відхилено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», свідчить, що при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2014 відповідачем положення ст. 118 Земельного кодексу України залишені поза увагою.
Оскаржуване рішення Київської міської ради взагалі не містить посилання на статті Земельного кодексу України. Жодних мотивів щодо не дотримання позивачем порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність, а саме пп. 6,7. ст. 118 Земельного кодексу України, в рішенні не зазначено.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо резервування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за учасником антитерористичної операції та надання дозволу на розробку документації. Суду не надано жодного рішення уповноваженого органу щодо виділення/формування земельного масиву для подальшої передачі у власність учасникам АТО, а саме громадянину ОСОБА_2 , як про це зазначив у своїх запереченням представник відповідача
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення №674/674 від 12.07.2016.
Таким чином, суд погоджується із твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення та необхідності скасування рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №674/674 «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» .
Більш того, беручи до уваги наведене, а також з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання Київської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370), як таких, що є похідними.
Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.
Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - а саме, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - оскільки існує лише один правомірний варіант поведінки.
З урахуванням наведеного, доводи представника позивача про те, що на виконання рішення суду у цій справі до порядку денного ІІ сесії ІХ скликання Київської міської ради від 08.02.2024 було включено проект рішення "Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ", однак рішенням позивача від 08.02.2024 вказаний проект відхилений свідчать лише про те, що відповідач й надалі, протягом шести років, продовжує ухилятись від ухвалення рішення по суті звернення позивача, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370).
Отож рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №826/1501/17 Київська міська рада у спосіб, визначений у його резолютивній частині, не виконала, а також не врахувала висновки суду, наведені у мотивувальній частині судового рішення.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
За відсутності підстав вважати, що боржником вжито всіх можливих заходів з метою виконання виконавчого листа №826/1501/17, суд доходить висновку про правомірність винесення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 12.03.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн по ВП №68755463.
Інші доводи позивача не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.