09 січня 2025 року м.Київ № 320/42962/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104450009326 від 27.04.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 24.03.1986 по 01.07.1993 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що у квітні 2023 року позивачка зверталась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Проте відповідач, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, який розглянув заяву позивачки у порядку екстериторіальності, відмовив у призначені пенсії та при цьому не врахував до страхового стажу позивачки період її роботи з 24.03.1986 по 01.07.1993, оскільки у копії трудової книжки відсутня печатка після її звільнення. Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач ГУ ПФУ у Київській області надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що спірний період не зараховано до страхового стажу позивачки оскільки у трудовій книжці відсутня печатка за спірний період, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що за доданими до заяви документами до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 24.03.1986 по 01.07.1993, оскільки в записі про звільненні відсутня печатка підприємства. Відтак, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
21.04.2023 позивачка звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до положень п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за принципом екстериторіальності документи позивача розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду питання призначення пенсії.
Рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 104450009326 від 27.04.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону № 1058 за відсутності страхового стажу.
Згідно прийнятого рішення страховий стаж позивача становить 23 роки 09 місяців 23 дні.
За доданими до заяви документами до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 24.03.1986 по 01.07.1993, оскільки в записі про звільненні відсутня печатка підприємства.
Відтак, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 судом встановлено, що позивачка:
- 24.03.1986 - прийнята на посаду старшого продавця в гурьєвський магазин №10 на підставі наказу №14 від 24.03.1986;
- 01.07.1993 - звільнена з посади продавця 1 категорії у зв'язку із скороченням штату на підставі наказу №15 від 30.06.1993
Вважаючи рішення відповідача щодо неврахування періоду роботи позивачки з 24.03.1986 по 01.07.1993, позивачка звернулась до суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться наступні записи про роботу позивачки: 24.03.1986 прийнята на посаду старшого продавця в гурьєвський магазин №10 на підставі наказу №14 від 24.03.1986; 01.07.1993 звільнена з посади продавця 1 категорії у зв'язку із скороченням штату на підставі наказу №15 від 30.06.1993.
Варто відзначити, що трудова книжка ОСОБА_1 заповнена відповідно до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, у т.ч. за період з з 24.03.1986 по 01.07.1993, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Отже, незарахування періоду роботи позивачки з 24.03.1986 по 01.07.1993 зумовлене відсутністю печатки організації після її звільнення.
Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, відсутність печатки не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з урахуванням всього стажу роботи позивача по трудовій книжці позивачки є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити їй пенсію за віком, суд зазначає таке.
Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області .
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104450009326 від 27.04.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 24.03.1986 по 01.07.1993 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.