“08» січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 4 ст. 296 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 лютого 2025 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього певних обов'язків.
У разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановити розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що підозра у вчинені ОСОБА_8 кримінального правопорушення є необґрунтованим. Зазначив, що жодні свідки, допитані під час досудового розслідування не дають показань щодо причетності ОСОБА_8 до інкримінованого злочину, та не впізнають його.
Посилання на лист НДЕКЦ від 20.12.2024 щодо наявності на вибуховому пристрої слідів ДНК ОСОБА_8 , захисник вважає недостатніми для того, щоб обґрунтувати підозру саме за ч. 4 ст. 296 КК України, адже навіть гіпотетична наявність слідів ДНК ОСОБА_8 на частинах вибухового пристрою не свідчить про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.
На думку апелянта, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Просить врахувати, що підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування або суду, вів усталений спосіб життя до свого затримання, не намагався перетнути державний кордон. На думку апелянта, застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків.
Встановлені слідчим суддею обставини.
СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024152150000198 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
18.12.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання вказав, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 , слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколами огляду, показаннями свідків, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
З огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із погрозою застосуванням насильства (на що вказують обставини вчинення кримінального правопорушення), а також враховуючи наявність встановлених ризиків, слідчий суддя не визначив розмір застави при застосування запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.
Підозрюваний ОСОБА_8 про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Заяву про бажання брати участь в апеляційному розгляді не подавав.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ці вимоги закону враховані слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні №12024152150000198.
19.12.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Згідно підозри, 04.12.2024 приблизно о 21:00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі «Toyota» моделі «RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 приїхали до с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, маючи при собі заздалегідь приготовлений вибуховий пристрій, оснащений підривачем типу УЗРГМ-2, та пластикову пляшку об'ємом 5 л з невстановленою горючою рідиною. Приблизно о 22:30 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи біля паркану домоволодіння ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, а саме на вулиці населеного пункту в вечірній час доби, та їхні дії носять суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів та з метою грубого порушення громадського порядку, демонструючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, порушуючи право громадян на відпочинок та негативну психоемоційну реакцію громадян на вибухи в період повномасштабного вторгнення та воєнного стану, а також те, що від їх дій можуть постраждати сторонні особи, умисно кинули у двір домоволодіння потерпілої ОСОБА_10 невстановлений під час досудового розслідування вибуховий пристрій, оснащений підривачем типу УЗРГМ-2, тобто предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень та пластикову пляшку об'ємом 5 л з невстановленою горючою рідиною.
В результаті хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відбувся вибух, чим було порушено спокій та відпочинок людей у вечірній час та пошкоджено автомобіль марки «HONDA» моделі «CIVIC» з д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_11 , стіну житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_10 , та створило реальну загрозу для життя та здоров'я громадян.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення.
Такі висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994. Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання щодо наявності в діях підозрюваної особи всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Незгода сторони захисту з достатністю цих доказів має бути предметом безпосереднього розгляду кримінального провадження судом.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обгрунтування ризиків, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, є правильними.
Враховуючи обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри, відомості про особу підозрюваного, тяжкість покарання, що йому загрожує, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків.
Всупереч доводам апелянта, оскаржуване рішення слідчого судді щодо наявності цих ризиків, належно вмотивоване та обґрунтоване.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею рішення про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином вмотивовано.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані слідчим суддею, ані колегією суддів під час апеляційного розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вагомість наявних доказів щодо можливого вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, дані про особу ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов правильного висновку, що до підозрюваного ОСОБА_8 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням наведених вимог закону, слідчий суддя належним чином вмотивувавши рішення, обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства.
З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3