06 січня 2025 р. № 400/4465/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельник О.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМиколаївського квартирно-експлуатаційного управління, просп. Миру, 62А, м. Миколаїв, 54056,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління викладені у листі від 11.03.2024 року №863 щодо відмови ОСОБА_1 погодити спільне клопотання начальника Первомайського гарнізону, командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа «службових» 2 (двох) кімнатної квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає старший сержант ОСОБА_1 , яка є одинокою матір'ю, виховує сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю з дитинства, та згідно абзацу тринадцятого частини першої статті 45 Житлового кодексу України користується правом па першочергове забезпечення житлом для постійного проживання, та забезпечення зазначеним вище житловим приміщенням для постійного проживання, у зв'язку з тим, що на сьогоднішній день рішенням заступника Міністра оборони України від 25.05.2022 року №2551/з/1 призупинено надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового військовослужбовцям, які проходять військову службу;
- зобов'язати Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління погодити спільне клопотання начальника Первомайського гарнізону, командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа «службових» 2 (двох) кімнатної квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає старший сержант ОСОБА_1 , яка є одинокою матір'ю, виховує сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який с дитиною з інвалідністю з дитинства, та згідно абзацу тринадцятого частини першої статті 45 Житлового кодексу України користується правом па першочергове забезпечення житлом для постійного проживання, та забезпечити старшого сержанта ОСОБА_1 із складом сім'ї 2 (дві) особи 2 (двох) кімнатною квартирою АДРЕСА_2 для постійного проживання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона з 03.12.2012 року прийнята на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_1 . де і проходить військову службу на даний час. З 28.12.2012 року перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов зі складом сім'ї 2 (дві) особи (витяг із протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2012 року №61).
24.01.2024 року позивач звернулась до начальника Первомайського гарнізону, командира військової частини НОМЕР_1 та начальника Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління з рапортом у якому просила клопотати перед Первомайською міською радою про виключення, з числа службових 2 (двох) кімнатної квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає старший сержант ОСОБА_1 , разом із сім'єю у складі 2 (дві) особи: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Начальник Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління листом від 11.03.2024 року № 863 відмовив у задоволенні рапорту у зв'язку з тим, що на сьогоднішній день рішенням заступника Міністра оборони України від 25.05.2022 року №2551/з/1 призупинено надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового військовослужбовцям, які проходять військову службу.
Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позивних, зазначивши, що позивач не має права на виключення житла з числа службового, оскільки не відноситься до жодної з категорій осіб які перелічені у п. 10 Розділу VIІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої Наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 р. № 380, а рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 згідно протоколу № 40 від 15.01.2024 р. та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 р. № 10, є таким що суперечить Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої Наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 р. № 380.
Відповідач вважає, що діяв відповідно до норм чинного законодавства та відповідно до вимог закону, з огляду на що просив суд в задоволенні позову відмовити.
Надаючи правову оцінку встановленим при розгляді справи обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в подальшому Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з ч. 1 та 4 ст. 12 Закону № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Крім того, пункт 8 Порядку №1081 встановлює, що Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
За приписами пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Згідно з п. 10 розділу VІІ Інструкції № 380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.
Тобто даний пункт містить вичерпний перелік категорій осіб, які мають право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. А саме: - військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше;
- особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів;
- особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач не надає доказів того, що відноситься до категорії осіб, які перелічені пунктом п. 10 Розділу VIІ Інструкції.
Згідно витягу з послужного списку доданого до позовної заяви, позивач не має стажу на військовій службі 20 років і більше, документів які б підтверджували, що позивач є особою, звільненою з військової служби за станом здоров'я, віком, чи у зв'язку із скороченням штатів або є особою з інвалідністю І чи ІІ групи або являється членом сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби - також не надає.
Частиною першою статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 та 2 ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення позовних вимог немає.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління (просп. Миру, 62А,м. Миколаїв,54056 08029523) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник