справа №380/23368/24
06 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, який застосовувався при призначенні попереднього виду пенсії на підставі абз.2 ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача провести позивачеві з 24.04 2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки на підставі ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 20.11.2024 року звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Ухвалою судді від 20.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що з 30.04.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII). Зазначила, що 24.04.2024 року, за її заявою, відповідач призначив позивачеві пенсію за віком згідно Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Відтак, вказала, що у цьому випадку має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, у зв'язку із чим при призначенні їй пенсії за віком з 24.04.2024 року згідно із Законом №1058-IV має враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки. Натомість відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що при переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної за Законом №1788-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Вказала, що у даному випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, а переведення з одного виду пенсії на інший. Зазначила, що з 24.04.2024 року розмір пенсійної виплати позивача становить 2980,00 грн і такий, на думку відповідача, обчислений відповідно до норм чинного пенсійного законодавства і нормативно-правових актів України. За таких обставин, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України, а вимоги позивача - безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 30.04.2009 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, обчислену відповідно до положень Закону №1058-IV.
24.04.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
На підставі вказаної заяви позивача з 24.04.2024 року переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.
Листом від 19.09.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що при переведенні на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувася при обчисленні попереднього виду пенсії (абз.2 ч.3 ст.45 Закону №1058-IV. Крім того, вказано, що нормами чинного законодавства не передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переведенні з пенсії на вислугу років на пенсію за віком.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст.10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 року (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються також із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17.
У справі, яка розглядається суд встановив, що позивачу з 30.04.2009 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 24.04.2024 року.
Відтак, у цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, у зв'язку із чим дії відповідача є протиправними.
Тому, з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 24.04.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач ухвалою суду від 20.11.2024 року звільнена від сплати судового збору у даній адміністративній справі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з 24.04.2024 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 24.04.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.