Постанова
Іменем України
6 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 357/14099/23
Провадження № 61-8469св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
(1) за первісним позовом про визначення місця проживання дитини:
позивач - ОСОБА_1 (далі - батько),
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - мати),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Таїровської селищної ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради;
(2) за об'єднаним із первісним позовом про визнання незаконним і скасування рішення про визначення місця проживання дитини:
позивач - батько,
відповідачі за позовом, об'єднаним із первісним, - мати, Служба у справах дітей Таїровської селищної ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради;
(3) за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини:
позивачка за зустрічним позовом- мати,
відповідач за зустрічним позовом - батько
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Таїровської селищної ради, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради,
за касаційною скаргою матері на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.
(1) Вступ
1. Близько 8 років дитина проживала разом із матір'ю. Останні 5 років - у місті Білій Церкві (Київська область). Тривалий час таке місце проживання дитини влаштовувало обох батьків. Але надалі виник спір про те, з ким із них вона має проживати. Мати стверджувала, що восени 2023 року батько без її відома та згоди відібрав дитину та протиправно перевіз до Одеської області. Після цього спілкування та зустрічі матері з дитиною припинилися. Батько зазначив, що такі його дії зумовлені бажанням дитини, яка повідомила його про те, що стосовно неї мати чинить насильство.
2. До ухвалення рішення щодо суті спору мати просила суд забезпечити її позов шляхом визначення часу на спілкування з нею малолітньої дитини за місцем проживання матері щомісячно з 14:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 кожної третьої п'ятниці до 18:00 кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши його передавати дитину матері.
3. Суд першої інстанції цю заяву матері задовольнив. Виснував, що відсутність спілкування дитини з матір'ю зумовить втрату безпосереднього емоційного контакту між ними. Апеляційний суд звернув увагу на те, що для малолітньої дитини обтяжливими є постійні переїзди зі свого місця проживання до місця проживання матері. Тому, врахувавши це, а також відносини сторін, вважав, що спілкування дитини з матір'ю має відбуватися за місцем проживання дитини без присутності батька та у режимі відеозв'язку через інтернет щосереди з 18:00 до 19:00.
4. Мати з висновком апеляційного суду не погодилася. Наголосила, що він не врахував, що вона має право на особисте спілкування з донькою, відсутність якого негативно вплине на них обох. Вважає, що небажання дитини спілкуватися з матір'ю є результатом впливу батька на доньку, яка відповідно до її віку не розуміє наслідків такої поведінки.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи відповідають якнайкращим інтересам дитини вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову шляхом встановлення порядку та графіку спілкування матері з донькою. Вирішив, що апеляційний суд недостатньо збалансував інтереси як дитини, так і обох її батьків. З порушенням принципу диспозитивності визначив зустрічі дитини з матір'ю у спосіб, про який вона не просила. Тому зметою відновлення відносин й емоційного контакту малолітньої доньки з її матір'ю, враховуючи аргументи обох батьків, проживання матері та дитини у віддалених областях України, запровадження на всій території держави воєнного стану, наявність у матері іншої сім'ї й іншої малолітньої дитини, потребу доньки у дотриманні режиму навчання та відпочинку, визначив до набрання рішенням суду щодо суті спору законної сили час на спілкування матері з дитиною за місцем проживання останньої щомісячно з 18:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та зобов'язав батька передавати доньку її матері згідно з визначеним судом часом спілкування.
(2) Зміст позовних заяв
6. У листопаді 2023 року батько звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина / донька), разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтував так:
- за усною домовленістю батьків дитина мала проживати з матір'ю за умови створення належних для цього умов;
- з жовтня 2023 року донька проживає з позивачем в Одеському районі Одеської області у будинку, який належить на праві власності дідусеві дитини і в якому створені всі умови для її проживання, виховання та розвитку;
- причиною переїзду від матері до батька стала заява доньки, яка повідомила, що мати погано себе з нею поводить, чинить стосовно неї фізичне та психічне насильство; дитина не бажає повертатися до матері.
7. У грудні 2023 року батько звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 листопада 2023 року № 945 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю (справа № 357/16675/23). Обґрунтував так:
- 8 листопада 2023 року у Службі у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області відбулося засідання, на якому вирішили визначити місце проживання дитини з матір'ю; позивач брав участь у тому засіданні в режимі відеоконференції;
- посадові особи вказаної Служби відмовились вислухати думку дитини, яка бажала її висловити;
- 28 листопада 2023 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради затвердив це рішення Служби; це рішення виконкому суперечить інтересам дитини, яка наголошує на тому, що мати застосовує до неї насильство.
8. У січні 2024 року мати звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визначити місце проживання дитини разом із матір'ю. Обґрунтувала так:
- останні 8 років дитина проживала разом із матір'ю за згодою батька;
- батько не брав участі у вихованні й утриманні доньки, не має постійного доходу та власного житла, неодноразово відбирав дитину без згоди матері;
- мати має постійний дохід і житло, належно доглядає за донькою, дбає про неї, займається її вихованням і розвитком;
- розлука дитини з молодшими сестрою та братом буде для неї психічною травмою.
(3) Зміст заяви про забезпечення зустрічного позову
9. У лютому 2024 року мати подала заяву, у якій просила забезпечити її позов шляхом визначення часу на спілкування малолітньої дитини з матір'ю за місцем її проживання: АДРЕСА_2 , щомісячно з 14:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 кожної третьої п'ятниці до 18:00 кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши його передавати дитину матері згідно з визначеним судом часом спілкування з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Обґрунтувала так:
9.1. Батько неодноразово відбирав дитину у матері. Востаннє такий випадок стався у жовтні 2023 року, коли він самовільно, без згоди і відома матері забрав дитину з постійного місця проживання у місті Білій Церкві та перевіз до міста Одеси. З того часу батько не надає матері змоги спілкуватися та бачитися з дитиною; телефон останньої заблокований. Батько ізолював доньку від родини матері.
9.2. 21 і 22 грудня 2023 року мати разом із представниками Служби у справах дітей Таїровської селищної ради та поліції виїжджала за місцем фактичного знаходження дитини. Проте батько не надав можливості за його відсутності поспілкуватися з донькою, замкнув її в автомобілі. Спілкування з дитиною відбувалося лише через відкрите на 5 см вікно автомобіля. Тоді донька повідомила про відсутність бажання спілкуватися з матір'ю. Така поведінка дитини зумовлена сильним впливом на неї батька.
9.3. Відсутність спілкування з матір'ю вкрай негативно впливає на психічний та емоційний стан дитини, її розвиток. Дивним є небажання доньки спілкуватися з матір'ю з огляду на те, що вони разом спільно прожили 8 років. Дитина ходила до школи, на гуртки та секції за місцем проживання матері. Разом із останньою постійно їздила на відпочинок. Соціальні зв'язки доньки протягом останніх 5 років є саме у Білій Церкві.
9.4. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 17 січня 2023 року № 39 у кримінальному провадженні № 12023116030002192 від 27 грудня 2023 року за наслідками психологічного обстеження матері «ситуація, яка пов'язана з тим, що ОСОБА_1 без погодження ОСОБА_2 утримує їх спільну доньку ОСОБА_3 , є психотравмувальною та такою, що призвела до проблематизації її життя, а саме наповнила її життя стресогенними факторами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційної напруги».
9.5. Батько не виконав рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 листопада 2023 року про визначення місця проживання доньки із матір'ю.
9.6. Невжиття заходів забезпечення позову у визначений матір'ю спосіб призведе до втрати емоційних стосунків матері й дитини, утруднить чи унеможливить виконання рішення суду, згідно з яким буде забезпечений судовий захист законних прав матері та найкращих інтересів дитини.
(4) Зміст ухвал суду першої інстанції
10. 6 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановив ухвалу, згідно з якою справу № 357/16675/23 об'єднав зі справою № 357/14099/23.
11. 27 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановив ухвалу, згідно з якою заяву про забезпечення позову задовольнив: визначив час на спілкування малолітньої дитини з матір'ю за місцем її проживання щомісячно з 14:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 кожної третьої п'ятниці до 18:00 кожної третьої неділі без присутності батька; зобов'язав батька передавати малолітню дитину її матері згідно з визначеним судом часом спілкування до набрання рішенням у справі законної сили. Мотивував так:
11.1. Відсутність стабільних контактів матері з донькою дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що надалі може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
11.2. Суд не встановив жодних обставин і не виявив належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини.
11.3. Забезпечення позову у спосіб, який запропонувала мати, є співмірним із позовом і узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 та від 4 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, , Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21.
(5) Зміст постанови апеляційного суду
12. 22 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції скасував й ухвалив у справі нове судове рішення про часткове задоволення заяви: визначив час спілкування дитини з матір'ю за місцем проживання дитини без присутності батька та у режимі відеозв'язку через інтернет щосереди з 18:00 до 19:00 за київським часом; у задоволенні решти вимог заяви відмовив. Мотивував так:
12.1. Ухвалу суду першої інстанції слід скасувати з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
12.2. Запропонований графік зустрічей матері з донькою за місцем проживання матері до ухвалення рішення суду щодо суті позовних вимог неможливо виконати, оскільки місцем проживання матері є АДРЕСА_2 , що знаходиться на значній відстані від місця проживання дитини, яка проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений судом першої інстанції проміжок часу буде недостатнім для переїзду з одного обласного пункту до іншого та негативно впливатиме на дитину.
12.3. Доцільно визначити час спілкування дитини з матір'ю за місцем проживання доньки без присутності батька. З огляду на характер відносин сторін конфлікту, конкретні встановлені обставини справи слід забезпечити спілкування дитини з матір'ю шляхом відеозв'язку через інтернет. Таке спілкування має відбуватися з 18:00 до 19:00 за київським часом кожної середи, що відповідатиме вимогам розумності й обґрунтованості та сприятиме встановленню контакту і спілкування матері з донькою до вирішення спору.
12.4. Ухвалення цього судового рішення не порушує права матері, бо забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору.
(6) Провадження у суді касаційної інстанції
13. 11 червня 2024 року мати сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду від 22 травня 2024 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 27 лютого 2024 року.
14. 9 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою матері.
15. 31 жовтня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Мати мотивувала касаційну скаргу так:
16.1. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, коли не дослідив зібрані у справі докази; це унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та зумовило ухвалення помилкового і незаконного судового рішення.
16.2. Апеляційний суд застосував норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22, про те, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин.
16.3. Із жовтня 2023 року батько навмисно створив такі умови, за яких мати не має можливості належно спілкуватися та бачитися з донькою. Батько чинить дуже сильний психологічний негативний вплив на дитину з метою навіювання їй власних інтересів.
16.4. Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, має право на особисте спілкування з донькою, а батько не має права перешкоджати цьому спілкуванню й участі у вихованні дитини, якщо це не впливає негативно на нормальний розвиток останньої і відбувається саме в її інтересах. Визначаючи основні інтереси дитини, у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
16.5. Зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню їхніх емоційних стосунків, і це відповідатиме найкращим інтересам доньки. Відновлення відносин й емоційного контакту дитини з матір'ю має переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину у таких зустрічах (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19).
16.6. Судове рішення про визначення місця проживання дитини та відібрання її від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямоване на передання дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків упродовж вирішення спору щодо місця її проживання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21).
16.7. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 4 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, зокрема, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що підтверджує порушення права на повагу до приватного і сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи.
У таких чутливих правовідносинах, ураховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення її відносин й емоційного контакту з матір'ю має переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20).
16.8. Батько у 2020 році надав згоду на реєстрацію постійного місця проживання дитини з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 .
16.9. Донька впродовж останніх 5 років проживала з матір'ю у повній родині в Київській області. Мати має чоловіка та ще двох дітей. Вони з чоловіком офіційно працюють і отримують заробітну плату. Тому проживання доньки разом із ними буде забезпеченням її найкращих інтересів. Батько не має ані повної сім'ї, ані дітей, ані жодних офіційних доходів протягом останніх 8 років. Крім того, має статус обвинуваченого та притягується до кримінальної відповідальності. Тому не може самостійно забезпечити належне виховання й утримання дитини.
16.10. Для відновлення відносин й емоційного контакту доньки з матір'ю остання була змушена звернутися до суду із заявою про забезпечення позову для захисту її прав і найкращих інтересів дитини (через обмеження батьком матері у спілкуванні з донькою та можливий тривалий розгляд справи про визначення місця проживання дитини).
16.11. З огляду на значну віддаленість місця проживання матері (м. Біла Церква Київської області) від тимчасового (з 25 жовтня 2023 року) місця проживання дитини (м. Одеса) та необхідність тривалого переїзду з одного населеного пункту до іншого мати вважає, що саме запропонований нею графік зустрічей належно забезпечить її права на спілкування з донькою та буде найкращим забезпеченням інтересів дитини.
16.12. У серпні 2023 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради розглядала питання про визначення місця проживання дитини з матір'ю, обстежила житлові та побутові умови місця їхнього проживання, провела бесіди з психологами та з дитиною, внаслідок чого виявила прихильність доньки до матері. 28 листопада 2023 року Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради прийняв рішення № 945, згідно з яким визначив місце проживання дитини з матір'ю на території Київської області. Батько оскаржив це рішення в судовому порядку.
(2) Позиції інших учасників справи
17. 23 серпня 2024 року батько сформував у системі «Електронний суд» відзив, у якому просить касаційну скаргу матері залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Мотивував так:
17.1. Після розірвання шлюбу матері та батька дитина тривалий час проживала з матір'ю, яка не чинила батькові перешкод у зустрічах з дитиною. Влітку 2023 року під час чергової зустрічі дитина повідомила батька, що почуває себе чужою в новій сім'ї матері, не знаходить спільну мову з чоловіком матері, не почувається разом із ним вільною; мати після народження другої дитини почала погано ставитися до доньки, застосовувати фізичні покарання, взагалі перестала звертати увагу на неї, вимагала доглядати молодшу сестричку. Восени 2023 року ситуація загострилася: дитина повідомила батька, що мати її б'є, зачиняє в квартирі. Дитина просила залишитися проживати з батьком.
17.2. За час проживання з ним дитина вчиться, додатково займається англійською мовою та відвідує гурти (тайський бокс, теніс), дитячі розважальні заклади, має доступ до моря (на відкритих дозволених пляжах міста Одеси). У доньки є багато друзів серед однолітків. Вона має повноцінне, щасливе, насичене позитивними моментами життя. Батько весь його вільний час приділяє вихованню та догляду за дитиною, оскільки не має інших дітей.
17.3. Він не чинить матері жодних перешкод у спілкуванні з донькою.
17.4. З жовтня 2023 року мати не виконує батьківських обов'язків відносно дитини. Через виконання ухвали та постанови судів попередніх інстанцій про забезпечення позову у дитини пригнічений стан, бо мати застосовує до неї психічне насильство.
17.5. Спілкування з матір'ю спричиняє дитині психологічну травму; тиск, погрози та примушування з боку матері не забезпечують доньці спокійне середовище.
17.6. Жодний нормативно-правовий акт і висновок Верховного Суду не передбачають, що батько повинен привозити дитину за місцем проживання матері, долаючи значну відстань, витрачаючи власний час і кошти. Крім того, він здійснює постійний догляд за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. 9 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою матері на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України.
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
20. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
21. 12 вересня 2024 року мати сформувала у системі «Електронний суд» письмові пояснення, у яких просила поновити строк на їхнє подання, долучити їх до матеріалів справи та врахувати. До цих пояснень додала: лист Одеського ліцею № 3 від 10 вересня 2024 року № 01/24-366; довідку АТ «Ощадбанк» від 7 серпня 2024 року; постанову старшого державного виконавця Київського ВДВС у місті Одесі від 26 липня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № НОМЕР_1; квитанції про надсилання пояснень іншим учасникам справи.
22. 17 вересня 2024 року батько сформував у системі «Електронний суд» заперечення на відповідь матері на відзив. До цих заперечень додав: рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 22 серпня 2024 року № 299 про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком разом із таким висновком; знімки екрана мобільного телефону; свідоцтво судового експерта; довідку Одеської міської ради від 3 жовтня 2023 року № 3019 про отримання батьком допомоги за здійснення догляду за його матір'ю.
23. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
24. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
25. Верховний Суд не визнавав необхідним і не надав дозволу матері та батьку подавати додаткові пояснення щодо окремих питань справи після спливу строку для подання касаційної скарги й відзиву на неї. Крім того, суд касаційної інстанції не має повноважень приймати нові докази. Тому відсутні підстави для приєднання таких доказів до матеріалів справи. З огляду на вказане відповідні заяви матері та батька слід їм повернути без розгляду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи відповідають якнайкращим інтересам дитини вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову шляхом встановлення порядку та графіку спілкування матері з донькою?
26. У батьків виник спір стосовно визначення місця проживання дитини. 8 років вона проживала разом із матір'ю. Останні 5 років проживала та навчалася у місті Білій Церкві. Мати зазначила, що у жовтні 2023 року батько без її згоди та відома відібрав дитину і перемістив її до Одеської області, після чого вона втратила зв'язок з донькою. Батько зауважив, що забрав дитину від матері, бо на цьому наполягала донька, яка повідомила про насильство матері щодо неї. Задля уникнення втрати зв'язку дитини з матір'ю остання просила суд у порядку забезпечення позову визначити час на спілкування за місцем проживання матері щомісячно з 14:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 кожної третьої п'ятниці до 18:00 кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши його передавати дитину матері згідно з визначеним судом часом спілкування з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
27. Суд першої інстанції задовольнив заяву матері. Виснував, що відсутність стабільних контактів матері з донькою може зумовити втрату безпосереднього емоційного контакту між ними. Апеляційний суд зазначив, що постійні переїзди дитини матимуть негативний вплив на неї. Тому вважав, що спілкування дитини з матір'ю має відбуватися за місцем проживання дитини без присутності батька та в режимі відеозв'язку через інтернет щосереди з 18:00 до 19:00 за київським часом.
28. Мати не погодилася з висновком апеляційного суду, бо він не врахував, що вона має право на особисте спілкування з донькою; батько ж дуже сильно психологічно негативно впливає на дитину з метою навіювання їй власних інтересів, і результатом цього є небажання доньки за відсутності будь-яких причин спілкуватися з матір'ю, з якою прожила більшу частину її життя.
29. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи матері у касаційній скарзі частково обґрунтованими та виснує про необхідність змінити визначений апеляційним судом спосіб забезпечення позову: якнайкращим інтересам дитини до набрання рішенням суду щодо суті спору законної сили відповідатиме спілкування матері з донькою за місцем проживання останньої щомісячно з 18:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та зобов'язання батька передавати дитину матері згідно з визначеним судом часом такого спілкування.
30. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша й друга статті 149 ЦПК України).
31. Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20).
32. Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування останніх зумовлюється обставинами справи, за яких незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
33. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
34. Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 5 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
35. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо його застосування забезпечує: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
36. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
37. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
37.1. Батько та мати є батьками дитини. Мати проживає у місті Білій Церкві Київської області, а батько - в селищі Лиманці Одеського району Одеської області.
37.2. 2 червня 2020 року батько надав згоду на реєстрацію постійного місця проживання дитини у квартирі АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 45).
37.3. На час розгляду справи дитина фактично проживала з батьком.
38. Батьки дитини не можуть узгодити місце її проживання. Кожен із них вважає доцільним визначити таке місце з ним. Тому до ухвалення остаточного рішення у справі про визначення місця проживання дитини суд може забезпечити позов шляхом визначення її зустрічей з матір'ю з урахуванням якнайкращих інтересів дитини і того, що на час розгляду справи остання проживає з батьком.
39. Мати наголошувала, що 8 років дитина проживала з нею та перебували на її утриманні; мати займалася вихованням доньки і створила умови для навчання та розвитку дитини. Увесь цей час у доньки були усталені зв'язки з матір'ю та її родиною. Стверджувала, що у жовтні 2023 року батько протиправно відібрав дитину від матері; з того часу вона не має можливості вільно спілкуватися з донькою. Зі слів матері, внаслідок негативного впливу батька дитина припинила будь-які контакти з матір'ю. Тому остання вважала, що задля збереження її тісного зв'язку з донькою доцільно забезпечити позов шляхом визначення їхніх спільних зустрічей за місцем проживання матері щомісячно з 14:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі та з 14:00 кожної третьої п'ятниці до 18:00 кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши його передавати дитину матері. Батько заперечив проти такого забезпечення позову, оскільки для малолітньої дитини занадто обтяжливо добиратися від свого місця проживання (Одеська область) до місця проживання матері (Київська область). Крім того, зауважив, що дитина повідомила його про фізичне та психічне насильство з боку матері.
40. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що заходи забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дитини полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від доньки. Такі заходи спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з тим із її батьків, з ким вона на час вирішення спору не проживає.
41. Обґрунтованим є висновок апеляційного суду про необхідність забезпечення матері можливості бачитися та спілкуватися з донькою, яка проживає з батьком, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим. Такі зустрічі мають сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її донькою, і це відповідатиме найкращим інтересам останньої. Відновлення сімейних відносин й емоційного контакту малолітньої дитини з матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити доньку у зустрічах із матір'ю.
42. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої інстанції, вказавши, що зустрічі дитини з матір'ю мають відбуватися за місцем проживання останньої у місті Білій Церкві Київської області, не врахував фактичне місце проживання дитини разом із батьком у селищі Лиманка Одеського району Одеської області. Зазначене місце зустрічей суперечитиме інтересам дитини, яка буде вимушена кожні два тижні їздити з селища Лиманки до міста Білої Церкви та у зворотному напрямку. Місце зустрічей за місцем проживання матері безумовно впливатиме на звичний ритм життя дитини і буде очевидно незручним для останньої. Тому таке визначення місця зустрічей матері з донькою не можна вважати таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини. Врахувавши відповідні обставини, апеляційний суд правильно виснував, що ці зустрічі мають відбуватися за місцем проживання дитини (див. близький за змістом висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 серпня 2023 року у справі № 752/13587/20).
43. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що дитина за віком (10 років) має відвідувати школу, тобто приділяти час навчанню та спілкуванню з учителями й учнями. Батьки дитини проживають у населених пунктах, розташованих у різних областях України, відстань між якими складає понад 400 кілометрів. У випадку необхідності доставляти дитину що два тижні до матері в іншу область для початку їхніх зустрічей о 14:00, слід буде вирушати у дорогу в п'ятницю вранці, тобто пропускаючи у цей день навчання. Так само у разі, якщо зустрічі з матір'ю за місцем проживання останньої триватимуть до 18:00 неділі, донька що два тижні повертатиметься до місця її теперішнього проживання пізно ввечері того дня, що з огляду на частоту може впливати на режим навчання та відпочинку дитини. Тому такі заходи забезпечення позову не відповідатимуть найкращим інтересам дитини.
44. Суд касаційної інстанції нагадує, що принцип диспозитивності застосовний і до відносин із забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 17 лютого 2021 року справа № 135/1682/16-ц). Тому колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про встановлення графіку спілкування дитини та матері, а саме щосереди з 18:00 до 19:00 за київським часом, і в режимі відеозв'язку через інтернет. Апеляційний суд порушив означений принцип, коли визначив спосіб забезпечення позову поза межами того, про який просила мати. Спілкування матері та дитини протягом 1 години щотижня з використанням інтернету є занадто обмеженим у часі, не замінює особисті зустрічі та не сприятиме належному відновленню їхніх відносин й емоційного контакту.
45. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи аргументи обох батьків, проживання матері та дитини у віддалених областях України, запровадження на всій території держави воєнного стану, наявність у матері іншої сім'ї й іншої малолітньої дитини, потребу доньки у дотриманні режиму навчання та відпочинку,вважає, що до набрання рішенням суду щодо суті спору законної сили зустрічі матері з дитиною мають відбуватися за місцем проживання останньої щомісячно з 18:00 кожної першої п'ятниці до 18:00 кожної першої неділі, для чого батько зобов'язаний передавати дитину матері згідно з визначеним судом часом спілкування. Означений спосіб забезпечення позову відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та має сприяти відновленню її відносин й емоційного контакту з матір'ю. Верховний Суд зауважує, що на момент розгляду питання про забезпечення позову суди не підтвердили аргументи батька про насильство з боку матері відносно дитини.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
46. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд(пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
47. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
48. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).
49. З урахуванням наведених висновків щодо застосування норм права Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу матері слід задовольнити частково, змінивши постанову апеляційного суду: у мотивувальній частині - шляхом викладу її у редакції цієї постанови; у резолютивній частині - шляхом викладу абзацу четвертого у такій редакції: «Визначити час на спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з матір'ю - ОСОБА_2 - за місцем проживання цієї дитини щомісячно з 18:00 години кожної першої п'ятниці до 18:00 години кожної першої неділі, зобов'язавши батька передавати дитину її матері згідно з визначеним судом часом спілкування, до набрання рішенням суду щодо суті спору законної сили»; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
50. Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі потреби в майбутньому за клопотанням учасника справи суд може замінити один захід забезпечення позову іншим (частина перша статті 156 ЦПК України). Крім того, вжиті заходи забезпечення позову не дозволяють перешкоджати спілкуванню матері з дитиною в інші дні та час за телефоном, зокрема шляхом відеозв'язку, а також не є перешкодою для спілкування дитини з її родичами по лінії матері, у тому числі з молодшою сестрою.
(3.2) Щодо судових витрат
51. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
52. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати за розгляд заяви про забезпечення позову в судах усіх інстанцій слід розподілити за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року:
- змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови;
- змінити у резолютивній частині, виклавши абзац четвертий у такій редакції: «Визначити час на спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з матір'ю - ОСОБА_2 - за місцем проживання цієї дитини щомісячно з 18:00 години кожної першої п'ятниці до 18:00 години кожної першої неділі, зобов'язавши батька передавати дитину її матері згідно з визначеним судом часом спілкування, до набрання рішенням суду щодо суті спору законної сили»;
- залишити без змін в іншій частині.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко