Постанова
Іменем України
20 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 755/8130/23
Провадження № 61-3194св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Руденко Владислав Вадимович,
відповідач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Шляхетський Андрій Леонідович,
провизнання дій протиправними, стягнення річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів
за касаційними скаргами відповідача та позивача на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.
(1) Вступ
1. Із вересня 2019 року позивач працював у відповідача на посаді директора з буріння. Напередодні його звільнення у червні 2022 року виконання позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів було оцінене на 94,5%. Після цього сторони уклали додаткову угоду про припинення трудового договору. У ній погодили, що нарахування та виплата позивачеві премії за підсумками роботи за рік відбудуться за сукупності умов: рішення акціонера відповідача про затвердження порядку розрахунку та виплати річної премії; проведеної оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів позивача; рішення відповідача про порядок розрахунку та виплати премії на основі цієї оцінки; наказу відповідача про виплату працівникам премії за 2021 рік.
2. У жовтні 2022 року відповідач затвердив новий порядок розрахунку та виплати працівникам окремих видів заохочувальних і компенсаційних виплат, а також видав наказ про преміювання за досягнення цілей та ключових результатів роботи працівників за підсумками 2021 року. Згідно з новим порядком позивачу й іншим працівникам, які були звільненні до затвердження цього порядку, премію за результатами оцінки досягнення цілей і ключових результатів за 2021 рік мають виплатити протягом трьох місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
3. Позивач вважав такі умови його преміювання дискримінаційними. Тому звернувся до суду з вимогами визнати протиправними дії відповідача, які вчинили його акціонер (як вищий орган управління), а також особа, яка тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора (виконавчий орган), зі встановлення умов нарахування та виплати позивачеві премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік, а також стягнути вказану премію згідно з порядком, який був передбачений до звільнення позивача.
4. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Мотивував тим, що стосовно нарахування та виплати позивачу премії сторони досягнули угоди; позивач не довів його дискримінацію за статусом (наявністю чи відсутністю трудових відносин). Апеляційний суд із цим рішенням не погодився. Вважав, що відповідач допустив стосовно позивача дискримінацію, оскільки не вказав об'єктивного та розумного обґрунтування для розмежування осіб, які працюють, та тих, які припинили з відповідачем трудові відносини, з метою виплати їм премії; всі передбачені додатковою угодою про припинення трудового договору умови для виплати позивачу премії настали, а тому останній мав законні сподівання на її отримання; неправомірність дій з розроблення порядку й умов виплати премії належать до предмета доказування за вимогою про її стягнення, а тому немає необхідності у вирішенні як самостійних вимог про визнання протиправними дій відповідача.
5. Обидві сторони конфлікту з постановою апеляційного суду не погодилися. Відповідач у касаційній скарзі стверджував, зокрема, що визначений тримісячний строк із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні для виплати премії звільненим раніше працівникам відповідає Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а ознак дискримінації позивача немає. Позивач у касаційній скарзі вказав, зокрема, на те, що апеляційний суд не звернув увагу на обов'язковість для сторін умови трудового договору про обов'язкову виплату премії на підставі заздалегідь обумовлених працівником і роботодавцем критеріїв (показників) преміювання.
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи дотриманий у справі порядок доказування дискримінації (її відсутності). Вирішив, що ні. Тому судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
(2) Зміст позовної заяви
7. У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
(1) визнати протиправними через дискримінаційний характер дії відповідача, які вчинив його акціонер (як вищий орган управління) щодо встановлення для позивача умов виплати одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів на 2021 рік, зазначених у пункті 10.4 Порядку розрахунку та виплати працівникам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України), її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи «Нафтогаз» окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат (далі - Порядок розрахунку та виплати), затвердженого рішенням правління Акціонерного товариства «Національна акціонерна кампанія «Нафтогаз України» від 3 жовтня 2023 року (протокол № 12-Кі);
(2) визнати протиправними через дискримінаційний характер дії відповідача, які вчинила особа, яка тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора (виконавчий орган), зі встановлення умов нарахування та виплати позивачеві премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік, встановлених у пунктах 2.4 пункту 2 наказу відповідача «Про преміювання за досягнення цілей і ключових результатів роботи працівників за підсумками 2021 року» № 518 від 26 жовтня 2023 року;
(3) стягнути з відповідача 7 030 800,00 грн річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів, установлених на 2021 рік.
Мотивував вимоги так:
7.1. 27 вересня 2019 року відповідач уклав із позивачем трудовий договір № 88/1 (далі - трудовий договір).
7.2. 29 червня 2022 року відповідач і позивач уклали додаткову угоду про припинення трудового договору (далі - додаткова угода).
7.3. Процедура встановлення та оцінки індивідуальних цілей і ключових результатів Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Процедура) у пункті 8 передбачає, що працівникам, які відпрацювали у відповідача повний звітний рік і звільняються до оцінювання досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів у передбачені цією Процедурою строки, таке оцінювання, а також виплата відповідної винагороди відбуваються згідно з цією Процедурою.
7.4. 28 червня 2022 року директор з управління дивізіоном «Розвідка та видобуток» й особа, яка тимчасово виконувала обов'язки Генерального директора відповідача, оцінили виконання позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів на 94,5 %.
7.5. Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 трудового договору зі змінами, внесеними згідно з додатковою угодою № 2 від 10 лютого 2020 року, за досягнення цілей і ключових результатів, які встановлюються щорічно у відповідному додатку до цього договору, працівнику нараховується премія за підсумками роботи за рік; постановка й оцінка досягнення річних цілей здійснюється згідно з Процедурою.
7.6. У передбачений трудовим договором строк позивачу не виплатили премію за досягнення цілей і ключових результатів за 2021 рік.
7.7. 15 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити: чи приймав акціонер відповідача рішення щодо порядку розрахунку та виплати річної премії за результатами досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік; чи приймав відповідач як роботодавець рішення про порядок розрахунку та виплати премії на основі оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік; чи видав відповідач наказ щодо виплати працівникам такої премії за 2021 рік. Крім того, просив надати документи, що підтверджують прийняття відповідних рішень.
7.8. 11 квітня 2023 року позивач отримав відповідь про те, що 6 жовтня 2022 року акціонер відповідача на загальних зборах затвердив Порядок розрахунку та виплати, а 26 жовтня 2022 року відповідач видав наказ № 518 «Про преміювання за досягнення цілей та ключових результатів роботи працівників за підсумками 2021 року» (далі - наказ про преміювання). Відповідно до зазначених документів для звільнених працівників відповідача, які станом на 3 жовтня 2022 року вже не працювали у нього, в НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділах, інших юридичних особах Групи «Нафтогаз», премія за результатами оцінки досягнення цілей і ключових результатів за 2021 рік має бути виплачена протягом трьох місяців із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
7.9. Визначення такого порядку виплати премії лише для колишніх працівників є дискримінаційним щодо позивача і таким, що погіршує умови оплати його праці, встановлені трудовим договором. Умова про нарахування та виплату звільненим працівникам річної премії за 2021 рік протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні є дискримінаційною, бо відсутнє об'єктивне та розумне обґрунтування розмежування осіб, які за результатами роботи протягом 2021 року досягли необхідних показників і ключових результатів, за критерієм того, чи припинили або не припинили вони трудові відносини з відповідачем. Така умова порушує принцип рівності прав та можливостей працівників, обмежує за визначеним відповідачем критерієм права групи осіб на отримання частини заробітної плати, за роботу яка фактично була зроблена ними у 2021 році.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
8. 24 жовтня 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:
8.1. Позивач не довів факт дискримінації «за статусом наявності чи відсутності трудових відносин». Факт дискримінації можна встановити лише у випадку, коли різниця у ставленні до особи вмотивована притаманною останній певною персональною ознакою, внаслідок чого особа зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами та свободами у будь-якій формі, встановленій у статті 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Позивач не довів факт дискримінації за ознакою наявності чи відсутності трудових відносин.
8.2. Сторони спору досягнули домовленості про умови нарахування та виплату відповідачем премії за підсумками роботи за 2021 рік після припинення трудових відносин. Позивач мав можливість прийняти рішення про продовження трудових відносин до закінчення процедури нарахування та виплати річної премії.
8.3. З огляду на зазначене, відмовив також у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. 27 лютого 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: (1) скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення премії та задовольнив її частково: стягнув із відповідача 2 753 933,19 грн річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів позивача за 2021 рік; (2) в іншій частині рішення суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині; (3) стягнув з відповідача у дохід держави 33 550,00 грн судового збору. Мотивував так:
9.1. Згідно з проведеною 31 вересня 2022 року оцінкою виконання позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік на підставі локальних актів відповідача розмір річної премії за результатами такої оцінки становить 2 753 933,19 грн. Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що, визначаючи розмір премії на підставі нового Порядку розрахунку та виплати, не врахували якісь конкретні досягнуті цілі чи результати роботи.
9.2. Термін виплати повного розміру премії за 2021 рік працюючим працівникам визначений 2023 роком. Позивач мав законні сподівання на отримання такої премії саме після прийняття наприкінці 2022 року відповідних рішень і нового Порядку розрахунку та виплати. Тому відмова у задоволенні позову порушує право позивача на отримання належних при звільненні сум і не відповідає принципам розумності та справедливості.
9.3. Зміст додаткової угоди, укладеної під час воєнного стану, не давав можливості працівникові передбачити та допустити, що стосовно нього як звільненої особи роботодавець вирішить виплатити таку премію через три місяці після припинення або скасування воєнного стану, тобто у строк, який ніхто не може передбачити та визначити.
9.4. Доводи позивача про те, що 28 червня 2022 року директор з управління дивізіоном «Розвідка та видобуток» та особа, яка тимчасово виконувала обов'язки Генерального директора відповідача, оцінили виконання позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів на 94,5%, а внаслідок застосування нового порядку та підходу до визначення премії її розмір зменшився більш як у два рази, колегія суддів не приймає, оскільки зазначені дії не є дискримінаційними. Відповідач використав свої повноваження, змінив порядок нарахування такої премії і за таким порядком після його прийняття така премія була нарахована всім працівникам. Відповідач надав суду докази на підтвердження того, що під час визначення розміру відповідної премії, були враховані всі досягнуті цілі позивача за результатами його роботи за 2021 рік.
9.5. Нові умови нарахування та виплати премії за 2021 рік звільненим працівникам протягом трьох місяців із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні: (1) є дискримінаційними, бо відсутнє об'єктивне та розумне обґрунтування розмежування осіб, які за результатами роботи протягом 2021 року досягли необхідних показників цілей і ключових результатів та продовжують працювати, і тих, які припинили трудові відносини з відповідачем; (2) пов'язують момент нарахування та виплати премії з подією, яка не може бути визнана такою, що має неминуче настати, оскільки її настання не залежить від волі та поведінки відповідача чи позивача; (3) порушують принцип незворотності дії нормативних актів у часі порівняно з тими умовами, на яких працівники досягали встановлені їм індивідуальні цілі та ключові результати і на яких результати роботи мали бути оплачені. Тому встановлена відповідачем умова фактично нівелює положення додаткової угоди про припинення трудового договору щодо нарахування та виплати премії.
9.6. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними через дискримінаційний характер дій відповідача, вважав, що їх задоволення як окремо заявлених позовних вимог не призведе до захисту порушеного права позивача. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині змінив у мотивувальній частині.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 5 березня 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 1103/0/216-24 від 5 березня 2024 року), яку підписав від його імені адвокат. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. 13 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про повернення касаційної скарги (вх. № 1103/0/216-24 від 5 березня 2024 року).
12. 13 березня 2024 року відповідач повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 1228/1/216-24 від 13 березня 2024 року), яку підписав від його імені адвокат. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. 22 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставах, визначених пунктами 1 і 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребував справу із суду першої інстанції та зупинив виконання оскарженої постанови щодо стягнення з відповідача 2 753 933,19 грн до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
14. 2 квітня 2024 року адвокат в інтересах позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 1623/0/216-24 від 2 квітня 2024 року), у якій просив: (1) скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні премії й ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 4 276 866,81 грн річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів, установлених на 2021 рік; (2) змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині висновків щодо документа, який визначає порядок розрахунку розміру річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2021 рік, і щодо порядку розрахунку розміру цієї премії.
15. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставах, визначених пунктами 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
16. 6 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
17.1. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 464/1410/20 та Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 127/9533/21, про те, що, вирішуючи спори про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік або за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які визначають умови та розмір цих виплат; працівники, на яких поширюються зазначені акти, можуть бути позбавлені відповідних виплат (або розмір останніх може бути зменшений) лише у випадках і за умов, передбачених у таких актах; через відсутність коштів у вказаних виплатах можна відмовити тоді, коли вони обумовлені у зазначених актах наявністю певних коштів або фінансування.
17.2. Апеляційний суднеправильно застосував норми матеріального права, а саме приписи статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 1, 5 і 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16 (про те, що факт дискримінації можна встановити лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 червня 2023 року у справі № 752/15831/16-ц (про те, що дискримінація - це менш прихильне поводження з людиною, ніж з іншими в аналогічній ситуації, через певні ознаки цієї людини).
17.3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 13, 95, 97 КЗпП України, статей 1, 2, 14 та 15 Закону України «Про оплату праці», статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» про виплату річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів відповідно до умов колективного договору підприємства.
17.4. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи статей 1, 2, 5 і 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до яких встановлена відповідачем умова нарахування та виплати премії (протягом трьох місяців із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні) є належним строком. Це зумовило помилкове скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
18. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
18.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права: приписи пункту 3 частини першої статті 3, статті 6, частини першої статті 627, статті 629 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 13, статей 18 і 21, частин першої та третьої статті 94, статті 97 КЗпП України, статті 2, частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 5, частини першої статті 6, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди».
18.2. Апеляційний суд порушив норми процесуального права: приписи частини першої та другої статті 2, статті 77, частини другої статті 78, статті 80, частини шостої статті 81, частин першої-третьої статті 89, частин першої-п'ятої статті 263 ЦПК України.
18.3. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах:
Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц (провадження № 61-12476сво21), щодо обов'язковості для сторін умов трудового договору, обов'язковості виплати працівникові премії, яка пов'язана із виконанням виробничих завдань і функцій працівника та має заздалегідь обумовлені працівником і роботодавцем критерії (показники) преміювання, змісту премії за досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів тощо;
Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 755/22151/15-ц, щодо застосування під час вирішення спорів про виплату премій тих актів, які визначають умови та порядок такої виплати, оскільки працівників можна позбавити премій, їхній розмір зменшити чи змінити строки виплати лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
18.4. Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування приписів частини третьої статті 13, статті 18 КЗпП України, частини першої статті 5, частини першої статті 6, частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» у подібних правовідносинах щодо: наявності у профспілкової організації повноважень на представництво інтересів працівника після його звільнення; поширення на звільненого працівника положень колективного договору, прийнятих після його звільнення, у правовідносинах із роботодавцем, які виникли ще до звільнення працівника, тощо.
18.5. Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що відповідач мав повноваження на зміну процедури визначення розміру премії в односторонньому порядку. Відповідно помилковим є висновок про правильність розрахунку розміру премії відповідачем, оскільки слід було врахувати попередню формулу та раніше визначений позивачеві показник 94,5% досягнення ним індивідуальних цілей і ключових результатів.
(2) Позиції інших учасників справи
19. 4 квітня 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову апеляційного суду. Мотивував так:
19.1. 5 березня 2024 року Верховний Суд повернув відповідачу його касаційну скаргу від 5 березня 2024 року. Оскільки відповідач 13 березня 2024 року подав касаційну скаргу, яка по суті є доповненням до касаційної скарги від 5 березня 2024 року, тому її слід було повернути.
19.2. Відповідач не оспорює розмір премію, яку стягнув на користь позивача апеляційний суд.
19.3. Саме положення трудового договору та додаткової угоди від 29 червня 2022 року визначають розмір премії, а не локальні акти відповідача. Премія мала би бути виплачена 30 червня 2022 року, тобто у день звільнення згідно зі статтею 116 КЗпП України, але не пізніше 26 жовтня 2022 року на підставі наказу про преміювання.
19.4. Дискримінація зі сторони відповідача полягала у тому, що він за відсутності об'єктивного та розумного обґрунтування поділив працівників на тих, які працюють, та тих, які звільнені на момент прийняття рішення щодо затвердження Порядку розрахунку та виплати, і залежно від належності працівників до однієї з цих груп визначив для них різний порядок виплати премії.
19.5. Безпідставними є твердження відповідача про те, що позивач, підписавши додаткову угоду, погодився на отримання премії у будь-який строк на розсуд роботодавця.
19.6. Спірна премія є додатковою заробітною платою та складовою оплати праці, а її виплата є обов'язком відповідача.
19.7. Оскільки висновок апеляційного суду не пов'язаний із неправильним застосуванням норм матеріального права, а є наслідком оцінки доказів і встановлення обставин справи, враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц, провадження за касаційною скаргою відповідача слід закрити.
19.8. Відповідач помилково ототожнив передбачений тримісячний строк на виплату премії зі строком, про який іде мова у Законі України «Про правовий режим воєнного стану».
19.9. Відповідач нарахував премію, проте необґрунтовано відстрочив її виплату.
20. 4 червня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу позивача, згідно з яким просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Мотивував так:
20.1. Сторони у трудовому договорі не встановили цілі та ключові результати позивачу на 2021 рік. Позивач до дати укладення додаткової угоди не надав відповідачу звіт згідно з додатком № 24 до колективного договору. На підставі норм трудового договору позивач не міг отримати виплату премії, адже в умовах цього договору була лише частина критеріїв, необхідних для виплати премій.
20.2. Згідно з пунктом 8.4 трудового договору у разі зміни законодавства України, статуту товариства, внутрішніх документів товариства, положення договору застосовуються в частині, яка їм не суперечить.
20.3. Рішення про визначення розміру, умов, строків нарахування та виплати премії за результатами досягнення цілей і ключових результатів за відповідний рік працівниками відповідача належить до виключної компетенції акціонера товариства, тому знаходиться поза волею відповідача. Виплата цієї премії працівникам здійснюється за наявності достатніх коштів, які можуть бути витрачені на матеріальне стимулювання персоналу.
20.4. Спірна премія має ознаки заохочувальної, бо її нарахування та виплата залежать від оцінки праці позивача і волі відповідача. Тому віднесення вказаної премії до виробничої є помилковим.
20.5. Безпідставним є твердження позивача про оцінку досягнення цілей і ключових результатів відносно нього за індивідуальною процедурою, адже 31 серпня 2022 року сторони підписали карту оцінки досягнення позивачем за 2021 рік індивідуальних цілей і ключових результатів згідно з передбаченим порядком.
20.6. 2 липня 2022 року акціонер відповідача прийняв рішення № 748 (далі - рішення № 748), згідно з яким затвердив Регламент управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогаз України» та інших юридичних осіб Групи «Нафтогаз» (далі - Регламент управління ефективністю). Згідно з цим рішенням оцінка досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів працівників товариства за 2021 рік здійснюється на підставі пунктів 6, 7, 9 вказаного рішення. Розрахунок і виплату річної премії за результатами досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів з урахуванням фінансової можливості товариства вирішили відтермінувати до прийняття відповідного рішення акціонера товариства з цього питання.
Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 рішення № 748 до кінця 2022 року мали запровадити на час дії воєнного або надзвичайного стану, введеного в Україні, такі правила встановлення й оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів: цю оцінку за 2021 рік працівникам товариства, яким були встановлені індивідуальні цілі та ключові результати, провести протягом червня-серпня 2022 року.
Відповідно до змін до колективного договору, внесених 25 липня 2022 року й оформлених протоколом № 28, додаток № 24 «Процедура управління ефективністю діяльності персоналу АТ Укргазвидобування» був доповнений розділом 8 «Перехідні положення» такого змісту: 8.1. Установлення індивідуальних цілей і ключових результатів, моніторинг їх досягнення працівниками товариства здійснюється відповідно до Регламенту управління ефективністю, а також інших внутрішніх документів Групи «Нафтогаз», які є обов'язковими для товариства. Позивачу на підставі рішення № 748 був встановлений остаточний середньозважений бал оцінки з урахуванням ваги та цілі на рівні 2,1 бали.
20.7. Згідно зі змінами до колективного договору, внесеними 24 жовтня 2022 року, оформленими протоколом № 36, додаток 1 до додатку № 24 «Процедура управління ефективністю діяльності персоналу АТ Укргазвидобування» викладений у новій редакції, яка узгоджується із Порядком розрахунку та виплати.
20.8. Суд апеляційної інстанції правильно виснував, що згідно з проведеною 31 серпня 2022 року оцінкою виконання позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік на підставі локальних актів та умов трудового договору розмір річної премії позивача становить 2 753 933,19 грн. Однак момент її виплати згідно з наказом про преміювання (пункт 2.4) ще не настав, адже він пов'язаний зі спливом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
20.9. Оскільки позивач заявив вимогу про визнання протиправними дій акціонера відповідача, суд вирішив вимогу до НАК «Нафтогаз України», яка не була залучена до участі у справі.
21. 19 серпня 2024 року позивач сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
23. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
24. Позивач у касаційній скарзі просив: (1) скасувати постанову апеляційного суду щодо відмови у стягненні частини річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів, установлених на 2021 рік, та стягнути її у повному обсязі, заявленому у позовній заяві; (2) змінити мотиви оскарженої постанови щодо документа, який визначає порядок розрахунку розміру річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів, установлених на 2021 рік, а також щодо самого порядку розрахунку розміру цієї премії. У частині останньої вимоги мотивував касаційну скаргу тим, що розрахунок премії треба було робити на підставі формули та затвердженого позивачеві раніше показника досягнення ним індивідуальних цілей і ключових результатів.
Зазначене за змістом стосується позовної вимоги про стягнення премії, оскільки вказана формула наведена у пункті 3 Порядку розрахунку та виплати, а вимога про визнання протиправними через дискримінаційний характер дій відповідача, які вчинив його акціонер (як вищий орган управління) щодо встановлення для позивача умов виплати одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів на 2021 рік, стосується пункту 10.4 цього Порядку. Тому у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача Верховний Суд за касаційною скаргою позивача не переглядає рішення суду першої інстанції, а також постанову апеляційного суду про зміну мотивів такої відмови.
25. Відповідач у касаційній скарзі просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. У мотивах касаційної скарги доводів щодо безпідставності позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача не вказав. Такі аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу позивача та є по суті доповненням до касаційної скарги відповідача. З огляду на те, що зазначений відзив надійшов за межами строку на касаційне оскарження відповідні аргументи, якими доповнена касаційна скарга відповідача, Верховний Суд не розглядає. Тому за цією скаргою теж не переглядає рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, а також постанову апеляційного суду про зміну мотивів такої відмови.
26. Отже, предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у частині вирішення вимоги про стягнення з відповідача річної премії за результатами оцінки досягнення позивачем індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік.
27. Позивач подав додаткові пояснення після спливу строку для надання відзиву на касаційну скаргу відповідача. Дозволу на їхнє подання не просив, а суд не визнавав їхнє подання необхідним.
27.1. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
27.2. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
27.3. 22 березня 2024 рокув ухвалі про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановив позивачу строк у межах десяти днів із моменту отримання копії тієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. 29 березня 2024 року позивач отримав зазначену ухвалу, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на касаційну скаргу подав 4 квітня 2024 року, а 19 серпня 2024 року - додаткові пояснення, які за змістом є відзивом на касаційну скаргу відповідача. Верховний Суд не визнав необхідним подання цих пояснень і не надав дозволу позивачеві їх подати після спливу строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Тому ці пояснення слід повернути без розгляду.
28. Колегія суддів відхиляє клопотання позивача у відзиві на касаційну скаргу відповідача про закриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою, оскільки позивач не обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи дотриманий у справі порядок доказування дискримінації (її відсутності)?
29. Позивач просив визнати протиправними через дискримінаційний характер дії відповідача, які вчинили його акціонер (як вищий орган управління), а також особа, яка тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора (виконавчий орган), зі встановлення умов нарахування та виплати позивачеві премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік. Також просив стягнути з відповідача вказану премію згідно з порядком, передбаченим до звільнення позивача. Вважав нові умови його преміювання дискримінаційними.
30. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні всіх вимог через необґрунтованість. Апеляційний суд, навпаки, частково погодився з доводами позивача про його дискримінацію відповідачем. Але вважав, що оскільки всі передбачені додатковою угодою умови для виплати позивачу премії настали, останній мав законні сподівання на її отримання. Зауважив, що вимоги про визнання протиправними через дискримінаційний характер дій відповідача, які вчинили його акціонер (як вищий орган управління), а також особа, яка тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора (виконавчий орган), зі встановлення умов нарахування та виплати позивачеві премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік не слід розглядати як окремі вимоги. Встановлення такої неправомірності входить до предмета доказуванняза вимогою про стягнення премії.
31. У касаційній скарзі відповідач стверджував, зокрема, про те, що дискримінаційного поводження з позивачем не було. Останній у його касаційній скарзі вказав, зокрема, що апеляційний суд не звернув увагу на обов'язковість для сторін умов трудового договору про порядок та умови преміювання. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з доводами сторін лише частково.
32. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша та сьома статті 43 Конституції України).
33. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга статті 64 Конституції України).
34. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).
35. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Роботодавець (роботодавець-фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (речення перше частини другої та частина четверта статті 97 КЗпП України).
36. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою (пункт 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
37. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об'єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання(частина перша статті 2-1 КЗпП України).
38. Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункти 2 і 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).
39. Інакше кажучи, за прямої дискримінації має місце різне поводження з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, без раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування, наслідком чого є погіршення становища конкретної особи чи групи осіб, виокремлених за певною захищеною ознакою, порівняно з іншими особами; тоді як за непрямої дискримінації на підставі формально нейтральних правил, практик має місце однакове поводження зі всіма особами, які підпадають під дію цих правил, практик за відсутності для такого однакового поводження раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування, внаслідок чого конкретна особа чи частіше група осіб, виокремлені за певною захищеною ознакою, опиняються у гіршому становищі, ніж інші, які такою ознакою не володіють і через це завдяки дії вказаних правил, практик отримують перевагу порівняно з наділеними відповідною ознакою.
40. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
41. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 81 ЦПК України).
42. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок позивача - навести фактичні дані, які підтверджують, що він, маючи певну захищену ознаку, зазнав на її підставі дискримінаційного поводження, зокрема без раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування опинився у гіршому становищі порівняно з іншими людьми, які такої ознаки не мають. А роботодавець за наявності цих даних має їх спростувати.
43. Інакше кажучи, позивач має довести сукупність фактичних даних, які підтверджують дискримінаційне поводження з ним. Так, для прямої дискримінації - це те, що: 1) позивач намагався реалізувати певне право, яке йому гарантоване законом, міжнародним договором тощо; 2) під час реалізації цього права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ним ситуації (позивач має правильно обрати зразок для порівняння - групу осіб, порівняно з якими він за аналогічної ситуації зазнав різниці у ставленні); 3) ця різниця пов'язана з певною захищеною ознакою, притаманною позивачеві; 4) така різниця зумовила настання для позивача негативних наслідків; 5) відсутнє раціональне (об'єктивне та достатнє) обґрунтування цієї різниці; 6) різниця у ставленні до позивача не є пропорційною меті відповідного розрізнення.
За наявності таких мотивів позивача відповідач має довести, що: 1) право, яке намагався реалізувати позивач, не є для нього гарантованим; або 2) під час реалізації цього права позивач не зазнав різниці у ставленні, чи позивач неправильно обрав порівнювану групу як зразок для демонстрування різниці у ставлення до нього, зокрема не перебуває з цією групою в аналогічній ситуації; або 3) в основі різниці у ставленні немає жодної захищеної ознаки позивача; або 4) різниця у ставленні до позивача була, але вона не зумовила для нього негативних наслідків; або 5) існує раціональне (об'єктивне та достатнє) обґрунтування різниці у ставленні до позивача порівняно з іншою групою, з якою він себе порівнює (зі зразком для порівняння), зокрема є мета, яку відповідач має досягнути внаслідок різниці у ставленні; 6) різниця у ставленні до позивача пропорційна тій меті, яка була поставлена під час проведення розрізнення, тобто дозволяє досягнути цієї мети у найменш обтяжливий для позивача спосіб.
Якщо доказування позивачем прямої дискримінації передбачає, зокрема, встановлення різниці у ставленні до нього порівняно з іншими особами, яких він зазначив як зразок для порівняння, то доказування позивачем непрямої дискримінації передбачає встановлення відмінності у наслідках формально однакового ставлення (засобами доказування такої відмінності можуть бути, зокрема, статистичні дані, які учасники справи мають надати суду).
44. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 10.4 Порядку розрахунку та виплати і пунктом 2.4 наказу про преміювання виплата звільненим працівникам товариства, які на 3 жовтня 2022 року вже не є його працівниками, премії за результатами досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік мають бути виплачені протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
45. Суд першої інстанції виснував, що позивач не довів факт його дискримінації за статусом (наявністю чи відсутністю трудових відносин). Мотивував цей висновок виключно тим, що сторони досягнули домовленості про умови нарахування та виплату відповідачем премії за підсумками роботи за 2021 рік після припинення трудових відносин; позивач мав право прийняти рішення про продовження трудових відносин до закінчення процедури нарахування та виплати річної премії. Наведена аргументація не відповідає вимогам частини другої статті 81 ЦПК України, оскільки позивач мотивував його дискримінацію з боку відповідача іншими обставинами, ніж ті, на яку звернув увагу суд першої інстанції.
46. Апеляційний суд вважав, що умова нарахування та виплати премії звільненим працівникам протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні є дискримінаційною щодо звільнених працівників у порівнянні з працівниками, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем; відсутнє об'єктивне та розумне обґрунтування для розмежування осіб, які за результатами роботи протягом 2021 року досягли необхідних показників цілей і ключових результатів та були звільнені, із тими, які не припинили трудові відносини з роботодавцем.
Водночас апеляційний суд зазначив, що не є дискримінаційними дії відповідача, внаслідок яких розмір премії позивача зменшився більш як у два рази. Зауважив, що відповідач використав свої повноваження, змінив порядок нарахування відповідної премії і за таким порядком після його прийняття ця премія була нарахована всім працівникам. Відповідач надав суду докази на підтвердження того, що під час визначення розміру такої премії, були враховані всі досягнуті цілі позивача за результатами його роботи за 2021 рік.
47. За змістом судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій вони в оскарженій частині не звернули увагу на вимоги абзацу першого частини другої статті 81 ЦПК України та не застосували визначений у цьому абзаці розподіл обов'язку доказування дискримінаційного поводження та його відсутності згідно з відповідним тестом (див. пункти 39-40 цієї постанови).Тобто передбачений процесуальним законом порядок доказування дискримінації (її відсутності) не був дотриманий.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
49. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
50. Ураховуючи висновок про часткову обґрунтованість заявлених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження, з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень в оскарженій частині та скерування справи на новий розгляд, слід: скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення премії та постанову апеляційного суду в частині задоволення цієї вимоги; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у частині вказаної вимоги.
51. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).
(3.2) Щодо судових витрат
52. З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 417, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування».
2. Касаційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва24 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні вимоги про стягнення премії та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині задоволення цієї вимоги; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у частині вказаної вимоги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко