Справа № 464/6298/24
пр.№ 2-а/464/78/24
23.12.2024 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Бойко О.М.
секретар судового засідання Білінська К.-М.Є.
з участю представника позивача Познякова С.С.
представника відповідача Сенюшко Р.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №506 від 04 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В обґрунтування позовної заяви, зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 було винесено відносно нього оскаржувану постанову, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Згідно вказаної постанови він визнаний винним у тому, що він відмовився від проходження флюрографічного обстеження та здачі аналізів для проведення оцінки стану здоров?я та прийняття рішення ВЛК, чим порушив вимоги абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Проте, його незаконного було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 де в подальшому йому було запропоновано пройти медичне обстеження, на, що він повідомив, що його картка амбулаторного хворого перебуває за місцем проживання та у ній містяться медичні висновки, які він хотів би надати при проходженні медичного огляду ВЛК, однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не брали до уваги такі звернення, навіть після написання відповідної письмової зяви, таку письмову заяву не хотіли приймати та реєструвати у встановленому законом порядку та всіляко перешкоджали надання можливості забрати свою карку амбулаторного хворого, утримували його протягом 5 діб в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 . Також зазначив, що постанову було складено із порушенням вимог до такого документа, оскільки дата прийняття постанови 04 серпня 2024 року, хоча у ній же зазначено, що його було доставлено 30 серпня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові. Поруч із цим під час розгляду адміністративної справи йому не давали можливості ознайомитися з матеріалами такої справи, скористатися правом на захисника та не було роз?яснено його передбачених законом прав, тощо. Просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник позивича ОСОБА_3 позов підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просить позов задоволити.
Представник відповідача Сенюшко Р.Д. в судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог законодавства, просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Згідно із ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, хоча ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 немає статусу юридичної особи, такий є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , та виконує публічно-правові управлінські функції, відтак, такий є суб'єктом владних повноважень та є належним відповідачем у цьому спорі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 було винесено постанову №506 від 04 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигля ді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 30 серпня 2024 року о 10.30 год., після чого, згідно відомостей ЄДРВ, було встановлено, що останній перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 . Після згаданих обставин ОСОБА_1 було надане направлення медичний огляд № 14335 від 30.08.2024 року, проте під час проходження медичного огляду ВЛК, ОСОБА_1 відмовився від проходження флюрографічного обстеження та здачі аналізів для проведення оцінки стану здоров?я та прийняття рішення ВЛК, чим порушив вимоги абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Разом із тим, на вимогу суду надати матеріали, які стали підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем надано суду лише картку обстеження та медичного огляду, довідку №222/3533 від 03.09.2024 року та акт відмови від підпису. При цьому, із картки обстеження вбачається, що 03.09.2024 за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Із довідки №222/3533 від 03.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 03.09.2024 та визнаний придатним до військової служби. Актом від 03.09.2024 засвідчено лише факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з постановою ВЛК.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», порушення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Однак, відповідно до поданих відповідачем документів ОСОБА_1 03.09.2024 пройшов медичний огляд, за результатами якого визнаний придатним до військової служби.
Крім того, відповідачем не надано суду протоколу про адміністративне правопорушення на підставі якого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності і який у даному випадку мав бути складеним, оскільки відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки лише якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Натомість, у даному випадку позивач був присутній, відтак, повинна була мати місце така процесуальна дія як складення протоколу про адміністративне правопорушення із дотриманням вимог ст.256 КУпАП. Проте, на вимогу суду такий відповідачем не наданий, що свідчить про його відсутність.
Окрім того, незрозумілим залишається той факт, що оскаржувана постанова прийнята 04 серпня 2024 року щодо події, яка у постанові вказана як 30 серпня 2024 року.
Враховуючи зазначені вище обставини, а саме фактичне проходження позивачем медичного огляду ВЛК, що підтверджено довідкою №222/3533 від 03.09.2024, недотримання відповідачем вимог законодавства при здійсненні провадження у справі, а саме відсутність протоколу про адміністравне правопорушення, дата прийняття постанови, яка передує події правопорушення зазначеного у постанові, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях позивача події складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.77, 229, 268-271, 286 КАС України, суд,-
Позов задоволити. Скасувати постанову №506 від 04 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.01.2025.
Головуюча: