Справа № 464/4659/24 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б. Р.
Провадження № 22-ц/811/2979/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 грудня 2024 року м.Львів
Справа 464/4659/24
Провадження №22ц/811/2979/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Львові 27 серпня 2024 року, у складі суддіМички Б.Р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
28 червня 2024 року позивач звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4064152 від 22 серпня 2021 року у розмірі 48 544 грн., посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 27 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 48 544 грн., 3 028 грн. судового збору та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Вказує, що матеріали справи не містять повідомлення про відступлення права вимоги за кредитними договорами. А тому вважає, що позовні вимоги є недоведеними. Крім того вказує, що позивачем на підтвердження перерахування йому коштів за кредитними договорами не надано належних доказів, а саме розрахункового документа або виписки з банківського рахунку. Також вказує, що позивачем не надано суду і електронних листів, що могли б підтвердити існування заборгованості у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у дані справі. Зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кожним з трьох договорів самі по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника.
14 жовтня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач посилається на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 серпня 2024 року - залишити без змін.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 22 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір № 4064152 про надання споживчого кредиту у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника.
За умовами договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.
За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами визначено наступні умови: сума кредиту (загальний розмір) складає 8 000 грн.; строк кредиту - 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору); проценти за користування кредитом: 3 600 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день.
На підставі договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року з витягом з реєстру боржників, актом приймання - передаванням, платіжним дорученням з оплати за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу, укладеним між фінансовою компанією ТзОВ «Мілоан» (клієнт) та фінансовою установою ТзОВ «Вердикт капітал» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за договором про надання споживчого кредиту.
На підставі договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року з витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі реєстру боржників, укладеним між фінансовою компанією ТзОВ «Вердикт Капітал»» (первісний кредитор) та фінансовою установою ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор), що є позивачем у даній справі, останній набув право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за договором про надання споживчого кредиту.
Встановлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу 8 000 грн. кредитних коштів, які були перераховані на карту відповідача.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував та згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 48 544 грн., яка складається з: 8000 грн. - заборгованість за кредитом; 38 944 грн. - проценти за користування кредитом; 1 600 грн. - заборгованість за комісіями.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та стягнув із відповідача в користь позивача 48 544 грн. заборгованості і 7 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з врахуванням наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).
Статтею13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа,у якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов'язань, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем не виконувалися умови договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість по кредиту у сумі 48 544 грн. та ухвалив рішення про стягнення такої з відповідача в користь позивача. Розмір заборгованості відповідач не спростував належними та допустимими доказами, свого розрахунку не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам на підставі досліджених судом доказів, не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 27 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк