Справа № 462/4657/24 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3195/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 грудня 2024 року м.Львів
Справа № 462/4657/24
Провадження № 22ц/811/3195/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», яка підписана представником - Бачинським Остапом Михайловичем, на рішення Залізничного районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 19 вересня 2024 року у складі судді Палюх Н.М. у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,-
встановив:
11 червня 2024 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000210314967 від 11 березня 2021 року у розмірі 14 852,20 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (далі - ТОВ «ФК «Форза») та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210440043 на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форза» та акцептована ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором) Заяви-формуляра про акцептування оферти від 11 березня 2021 року щодо прийняття пропозиції ТОВ «ФК «Форза» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах. На умовах договору позики кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на банківську картку № НОМЕР_1 , у розмірі 4 298 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 березня 2021 року, реальна річна процентна ставка складає 1,85 %, процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики. Відповідач погасив проценти за користування кредитом у сумі 6,45 грн., внаслідок чого оформив 6 квітня 2021 року пролонгацію кредиту та надалі продовжив користування коштами у розмірі 4 080,10 грн. ще на 15 днів, кінцева дата погашення кредиту - 21 квітня 2021 року. Відповідач свої зобов'язання не виконує: сума здійснених оплат - 2 900 грн., сума останнього платежу - 50 грн., дата останнього платежу - 23 червня 2021 року. Після цього відповідач припинив вносити платежі, передбачені умовами договору позики. 28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №20211028-Ф від 28 жовтня 2021 року, згідно з яким право вимоги за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позики, станом на 7 червня 2024 року заборгованість відповідача становить 14 852,20 грн., з яких: 4 080,10 грн. - залишок заборгованості за тілом; 1 132,20 грн. - залишок заборгованості по процентах за користування кредитом; 9 180,23 грн. - залишок заборгованості по прострочених процентах за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року); 459,67 грн. - інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 26 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року). Просив позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 19 вересня 2024 року позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210314967 від 11 березня 2021 року у розмірі 5 212,30 грн.та судові витрати у розмірі 2 247,84 грн., які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.В решті позову відмовлено.
Рішення суду, частині розміру судових витрат, оскаржує представник ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - Бачинський О.М. Вважає рішення суду в цій частині незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити та стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Вказує, що судом не враховано умов договору про надання правової допомоги щодо фіксованого розміру гонорару сторони у справі. Зазначає, що представником позивача надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги, у якому чітко визначено вартість послуг адвоката, відповідно до якого такі витрати складають 7 000 грн., а тому саме така сума підлягає стягненню з відповідачів, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Вважає, що фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги не залежить ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу. Вказує, що встановлюючи гонорар у розмірі 7 000 грн., адвокат виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано ЄДРСР у частині вимог стягнення на професійну правничу допомогу за аналогічними справами.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що на підставі заяви - формуляра про акцептування оферти та паспорта споживчого кредиту 11 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №000210314967.
На умовах договору позики (п. п. 1.6) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 4 298 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 березня 2021 року, процентна ставка в день за користування коштами кредиту після пролонгації становить 1,85 %, від суми кредиту за кожен день користування кредитом (базова процентна ставка), а у разі неповернення коштів після закінчення строку пролонгації - 2,5% в день (п. 5.9).
Згідно з п.1.11 договору сторони погодили, що товариством може бути встановлена можливість автоматичної пролонгації без підписання додаткових угод. В будь-який час користування кредитом клієнт може пролонгувати договір шляхом погашення процентів за період фактичного користування кредитом. При цьому термін користування сумою непогашеної заборгованості за основним боргом продовжується на кількість днів, яка дорівнює кількості днів, за які клієнтом було сплачено проценти.
Договір підписано ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, надісланого на мобільний номер телефону НОМЕР_2 : k205431i.
28 жовтня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20211028-Ф, відповідно до умов якого до позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги на суму 5 212,30 грн.
Випискою з особового рахунку відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» стверджується про невиконання ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору та не повернення кредитних коштів. Відповідачу також нараховано прострочені відсотки за користування кредитом в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 9 180,23 грн. за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року.
На поштову адресу боржника 3 листопада 2021 року відправлено повідомлення про зміну кредитора і вимогу про погашення заборгованості.
Будь-які належні докази про погашення відповідачем частково або у повному обсязі заборгованості за договором позики у матеріалах справи відсутні.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача в користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» необхідно стягнути заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210314967 в розмірі 5 212,30 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 080,10 грн., заборгованість по відсотках, які були передбачені умовами договору, - 1 132,20 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості по прострочених відсотках в розмірі 9 180,23 грн. за період з 29 жовтня 2021 року по 26 січня 2022 року, оскільки відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором під час дії карантину (дія карантину припинилась 1 липня 2023 року).
При визначенні розміру судових витрат суд першої інстанції виходив з наступного.
Оскільки позовні вимоги задоволенні частково та з відповідача стягнуто 5 212,30 грн. заборгованості, що складає 35% від суми позову (14 852,20 грн.), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 247,84 грн. судових витрат, в іншій частині витрати слід віднести на рахунок позивача.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині розміру судових витрат, тому в іншій частині не переглядається.
Звисновками суду в частині розміру судових витрат колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що наявні у матеріалах справи та надані суду документи, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, час витрачений адвокатом та результати розгляду справи, врахував ціну позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на договір про надання професійної правничої допомоги, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання професійної правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результату її розгляду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, визначивши витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат; та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 247,84 грн., які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.
Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не встановлені.
Керуючись ст. ст.133, 137, 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», яка підписана представником - Бачинським Остапом Михайловичем, залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк