Провадження № 11-кп/803/3368/24 Справа № 212/3581/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13.12.2024 року включно. Визначено заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 гривень (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок).
Із вказаною ухвалою не погодився захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та оскаржив її в апеляційному порядку вважаючи її необґрунтованою такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в клопотанні прокурора, вході розгляду даного клопотання, сторона обвинувачення не надала ні одного матеріалу, які б свідчили про наявність хоча б одного із ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Вважає, що єдиною реальною підставою для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, що кримінально процесуальним законодавством України не передбачено. Вважає, що при продовжені строку запобіжного заходу, прокурором не була доведена наявність хоча б одного з передбачених законодавством ризиків, не було надано жодного доказу наявності вказаних ризиків, а також не було надано суду доказів, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, а також те, що є докази існування вказаних ризиків взагалі. Вважає, що ризик залишити місце проживання, ухилитися таким чином від слідства та суду є не обґрунтованим, упередженим, не маючи під собою ніякого ґрунту, ні підтверджений ні одним письмовім доказом зі стороні обвинувачення. В ході розгляду даного клопотання було встановлено, що ОСОБА_7 , має постійне місце мешкання в АДРЕСА_1 . Вважає, що слідчий суддя не взяв до уваги те, що з моменту порушення кримінального провадження, ОСОБА_7 , з'являвся до суду, не переховався від органів досудового слідства, самостійно з'являвся до суду. Вважає, що ризик може впливати на потерпілу та свідків в цьому провадження є не обґрунтованим та не має підтверджень, так як в ході досудового слідства по даному кримінальному провадженню до обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу були допитані як потерпіла так і свідки, які надали слідству покази. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь які відомості про те, що ОСОБА_7 з моменту порушення кримінального провадження оказує тиск на потерпілу та свідків. Також в матеріалах кримінального провадження є відомості про те, що потерпіла та частина свідків знаходяться за кордоном. Вважає, що такий ризик як скоєння ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення є надуманим, так як з моменту порушення відносно мого підзахисного кримінального провадження, за 9 років він не скоїв ні одного кримінального правопорушення. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу якою застосувати відносно ОСОБА_7 більш м'яку міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляджу апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
ОСОБА_7 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_7 проживає з співмешканкою без реєстрації у Черкаській області, дітей не має, не працює, проте суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винним, обставини пред'явленого обвинувачення, а також тривале переховування обвинуваченого від суду переконливо свідчать про те, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості перебування обвинуваченого під вартою суду не надано.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого. Те, що обвинувачений ОСОБА_7 з травня 2018 року в судові засідання за викликами не з'являвся, у зв'язку з чим судом неодноразово оголошувався примусовий привід обвинуваченого, після чого ОСОБА_7 був оголошений у розшук з наданням дозволу на його затримання.
Крім того, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора, врахував думку сторони захисту, а саме заперечення щодо клопотання прокурора, обвинувачений просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки він має цивільну дружину, місце проживання та роботу.
Суд також у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, зазначивши, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Отже суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення останньому, у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 України. Таких обставин, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ставлення ОСОБА_7 до скоєного злочину, що він переховувався від суду, не має постійного місця перебування, міцних соціальних зв'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Доводи апеляційної скарги, що суддею не надано належну правову оцінку, про ризик знищення доказів та впливу на свідків, є безпідставним, оскільки судом у оскаржуваному рішенні зазначено, що ризик впливу на свідків не встановлено, тому суд не оцінює його, а також суд прийшов до висновку, що обвинувачений наразі не може чинити вплив на недопитаних під присягою свідків, тому з такими доводами обвинувачення не погоджується.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачений ОСОБА_7 , має постійне місце мешкання в АДРЕСА_1 не підтверджуються матеріалами справи, а також вказані доводи не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути безумовною підставою для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги, що з моменту порушення кримінального провадження, ОСОБА_7 , з'являвся до суду, не переховувався від органів досудового слідства, самостійно з'являвся до суду, є безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_7 з травня 2018 року в судові засідання за викликами не з'являвся, у зв'язку з чим судом неодноразово оголошувався примусовий привід обвинуваченого, після чого ОСОБА_7 був оголошений у розшук з наданням дозволу на його затримання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправданість подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , підтверджується наявністю ризиків, які передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та той факт, що жоден із вказаних ризиків за час проведення судового розгляду не зменшився, що свідчить про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Твердження апелянта про недоведеність заявлених ризиків, є безпідставними, оскільки з огляду на особу обвинуваченого ОСОБА_7 заявлені ризики є вкрай вірогідними та на даний час дають беззаперечні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
На даний час, таке обмеження права обвинуваченого на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді