Провадження № 11-кп/803/3373/24 Справа № 216/4263/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року обвинуваченому за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто до 16 грудня 2024 року включно, залишивши раніше зменшений розмір застави до 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 102 200 (сто дві тисячі двісті гривень) грн. 00 коп.,-
Із вказаною ухвалою не погодився обвинувачений ОСОБА_6 та оскаржив її в апеляційному порядку вважаючи її необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що зазначені ризики за ст.177 КПК не існують. Зазначає, що прокурор суду вказала, що усі свідки вже допитані тому пов'язані з ними ризики вже не існують. Вважає, що інші ризики несуттєві, усі докази у суді, а переховуватися від суду він не збирається. Вважає, що подальше його тримання під вартою порушує його Конституційні права. Вказує, що його мати хворіє та потребує догляду, донька інвалід дитинства. Вказує, що в нього є постійне місце проживання у м.Кривому Розі. Вказує, що слідство триває вже півтора року. Просить розглянути апеляційну скаргу у присутності усіх свідків по справі. Просить оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати, змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід домашній арешт.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляджу апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у вчинені умисного злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2023 року ОСОБА_6 по даному кримінальному провадженню було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 цього Кодексу, обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд першої інстанції, із врахуванням вищенавеного, не знайшов підстав для застосування інших запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, як таких, що не достатні для запобігання ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність заявлених ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував характер скоєного кримінального правопорушення згідно пред'явленого обвинувачення, особу обвинуваченогоякий не працює та не має постійного джерела доходів, немає реєстрації постійного місця проживання в м. Кривому Розі, силу ст. 89 КК України є раніше судимим та обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого у період введеного в Україні воєнного стану, що свідчить про стійке неприйняття ним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризують його як особу, що схильна до систематичного вчинення нових злочинів.
Крім того, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора та враховуючи думку обвинуваченого який у суді першої інстанції заперечував проти задоволення клопотання та продовження строку тримання його під вартою оскільки вважає, що зазначені прокурором ризики є не доведеними та лише припущенням, а також просив змінити йому запобіжний захід на менш м'який запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, оскільки в нього є родина, яка потребує його утримання, а саме дитина, яка є інвалідом, цивільна дружина та лежача непрацездатна матір співмешканки, яка постійно хворіє та потребує стороннього догляду, а співмешканка потребує допомоги у догляді за дитиною. Крім того, є письмова згода ОСОБА_9 про дозвіл на його проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Думку захисника обвинуваченого ОСОБА_7 який заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв'язки у місті Кривому Розі, а тому підтримав клопотання свого підзахисного про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з метою надання йому можливості утримувати свою родину.
Суд першої інстанції розглянув можливість застосування до ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та правильно прийшов до висновку, про неможливість, на даному етапі, зміни запобіжного заходу на більш м'який з урахуванням наявних ризиків.
Отже суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення.
Як вірно вказав суд першої інстанції утримання рідних обвинуваченого не являється достатнім аргументом для зміни запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги, що його мати хворіє та потребує догляду, донька інвалід дитинства, що в нього є постійне місце проживання у м.Кривому Розі, проте слід зазначити, що більшість з цих обставин існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити обвинуваченому у разі звільнення з під варти, запобігти існуючим ризикам передбачених статтею 177 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про тривалість судового розгляду та тривале утримування під вартою ОСОБА_6 , в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості скасувати обраний запобіжного заходу, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді