Провадження № 11-сс/803/1847/24 Справа № 175/13036/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 402 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 року задоволено клопотання слідчого погодженого з прокурором та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на строк 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислено строк тримання під вартою з моменту його затримання - з 15 години 20 хвилин 01 вересня 2024 року.
Із ухвалою слідчого судді не погодився ОСОБА_7 та подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні просить поновити строки апеляційного оскарження, так як на час складання скарги копію ухвали суду не отримував. На неодноразові звертання до начальника гауптвахти з цього приводу, з моменту арешту тільки відмова.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні. Вважає, що при розгляді клопотання не доведено наявність існування ризиків, і не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, вважає наявними всі підстави для застосування, у відповідності до частиною 4 статті 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу. Вважає, що прокурор та слідчий не довели судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу, та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким. Просить поновити строки апеляційного оскарження, оскаржувану ухвалу скасувати частково та ухвалити нову ухвалу, обравши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб доходів громадян, то б то 61000 (шість десять одну тисячу) гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З клопотання слідує, що копія ухвали на час подачі апеляційної скарги ним не отримана.
З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону на момент розгляду клопотання слідчим суддею дотримані.
01 вересня 2024 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України.
01 вересня 2024 року о 15:20 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст.. 208 КПК України.
01 вересня 2024 року підозрюваному о 18:07 год. вручено копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого й правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України та необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують перебування ОСОБА_7 під вартою.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
На думку слідчого судді, ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та слідчим у судовому засіданні, по даному кримінальному провадженню, зокрема переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Із вказаними висновками погоджується і колегія суддів, крім того звертає увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прийшов до обґрунтованого висновку, що на даний час неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Обставин, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 402 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді