Справа №754/10239/24 Головуючий у 1 інстанції: Банах О.Л.
Провадження №33/824/4512/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
5 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Ан Ірини Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні порушення, -
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 30 вересня 2024 року адвокат Ан І.М. подала в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні вимоги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано належну оцінку щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкоголю та висловив згоду пройти огляд на стан сп'яніння, не відмовився від проходження огляду в медичному закладі, проте поліцейський не забезпечив доставку ОСОБА_1 до медичного закладу та допускав упереджену поведінку.
Крім того, ОСОБА_1 належним чином не роз'яснювались його права та в матеріалах справи відсутня безперервна відеофіксація.
У судовому засіданні адвокат Ан І.М. представник ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Доповівши обставини справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААД №460212, 7 липня 2024 року о 22 год. 00 хв. в м. Києві по вул. О. Бальзака, 3, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Oktavia» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Водій від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2024 серії ААД№460212 від 07.07.2024; даними направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість від 07.07.2024 року; даними копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2559826 від 07.07.2024 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ; даними DVD-R диску з відеозаписами з нагрудних камер № 477749 та № 472992.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищезазначені вимоги чинного законодавства при розгляді адміністративної справи судом першої інстанції не дотримані в повному обсязі.
Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому у процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. Отже, склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону правопорушення.
Повнота і цілісність цієї системи є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є правопорушенням.
Суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, а обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - є саме керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Так, під час розгляду справи судом досліджено, у тому числі відеозаписи, що містяться у матеріалах справи.
Cуд вважає необхідним зазначити, що до матеріалів справи долучено два диски із відеозаписами. Як вбачається із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів на них зафіксовано подію у нічний період доби 07.07.2024 року за наслідками розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а у подальшому за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відео із місця вказаної події розпочинається із того, що працівники поліції під'їхали, та у подальшому підійшли до автомобіля через те, що помітили, що автомобіль стояв на дорозі.
Також переглядом відеозапису встановлено, що інспектором поліції, не було названо останньому жодної із ознак алкогольного сп'яніння. З відеозапису не вбачається тремтіння пальців рук, поведінка відповідає обстановці, мова зрозуміла та чітка.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 143950 від 06.10.2024 року «Технічний засіб відеозапису» зазначено: 474514, 471442. Проте суд наголошує те, що у протоколі не вказана марка технічного пристрою, за допомогою якого здійснювався запис правопорушення, відсутні відомості про його сертифікацію, де саме він був розміщений, тощо.
Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Отож як вбачається, відеореєстратор поліцейського повинен бути увімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
Суд приймає до уваги правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року № К/9901/1403/17 (справа № 524/5536/17) у якій, зокрема вказано, що: «суди попередніх інстанцій вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис».
Також апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Так, п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 року № 1376, не допускає закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. russia» та «Karelin v. russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні об'єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (факту зупинки транспортного засобу під керуванням останнього, не встановлено) у стані алкогольного сп'яніння (чи з відповідними ознаками). А надані суду докази не спростовують доводів сторони захисту.
Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої у ст. 62 Конституції України - презумпції невинності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
А згідно вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Ан Ірини Миколаїіни, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.