справа № 754/10779/22
провадження № 22-ц/824/3638/2024
27 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року в складі судді Грегуля О. В.,
встановив:
17.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» ( далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.10.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (https://navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено кредитний договір №0815-3487.
Зазначений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому зазначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Вказував, що кредитний договір відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначав, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А606 для підписання кредитного договору №0815-3487 від 06.10.2021, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту - 20 000, 00 грн;
- строк кредитування - 70 календарних днів (10 тижнів);
- % ставка стандартна - 1,2 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом;
- % ставка прологації - 1,2 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом;
- тип процентної ставки - фіксована.
Посилався на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, однак останній порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку встановленого в договорі.
З огляду на викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користьзагальну суму заборгованості за кредитним договором №0815-3487 від 06.10.2021 в розмірі 35 800 грн, що складаються з: 20 000 - прострочена заборгованість за кредитом; 15 800 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 0815-3487 від 06.10.2021: 35 800 грн - заборгованості за кредитом і процентами та 2 481 грн - судового збору.
03.11.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом укладення договору №0815-3487 від 06.10.2021. Вказаний договір містить ознаки кредитного договору. Відповідно до умов договору, невід'ємною частиною цього договору є правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно договору, датою укладення договору між товариством та клієнтом є дата його підписання, а договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів.
Однак, надана копія договору не містить підпису ОСОБА_1 . Крім цього, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на його рахунок. Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Відповідно можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування.
Позивач посилається на правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими правилами відповідач ознайомлювався при укладенні договору. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником.
Витяг з договору №0815-3487 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.10.2021, паспорт споживчого кредиту, графік платежів не містить підпису відповідача.
Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він необґрунтований, а позовні вимоги недоведені.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте, позивачем не надано суду таких документів, а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко В.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, і рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначила, що ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
У відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А606 для підписання кредитного договору №0815-3487 від 06.10.2021.
На підтвердження укладення та підписання відповідачем кредитного договору №0815-3487 від 06.10.2021 суду було надано електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору) , підписаний одноразовим ідентифікатором А606.
Позивач ( через партнера ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий дім", з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/772-рк від 29.04.2023) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий дім" від 11.11.2022 про успішне перерахування платежу на карту отримувача, чим виконав своє зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Вказана довідка підписана електронним підписом Генерального директора ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий дім" Мазуренком В. М. та електронною печаткою товариства.
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед позивачем, відповідач частково здійснив оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що між сторонами було укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи 2565 від 01.08.2013, яке видане Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0815-3487 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А606.
При укладенні кредитного договору позичальника повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які зобов'язані будуть повернуті позичальником разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою позичальнику у кредит.
На підставі кредитного договору №0815-3487 відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 20 000 грн.
На підтвердження виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 20 000 грн відповідачеві (позичальнику) на його картковий рахунок, позивач надав довідку ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий дім" від 11.11.2022, що є належним і достатнім доказом.
Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 20 000 грн відповідач не надав.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
В наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено які суми були сплачені відповідачем на погашення кредиту (а/с 26). Вказана обставина також є підтвердженням того, що кошти були отримані позичальником.
Нараховані позивачем проценти не перевищують розмір тіла кредиту.
Доводи апелянта про те, що позивачем було нараховано неустойку, яка перевищує розмір збитків, є необґрунтованими, оскільки неустойка позивачем не нараховувалась.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позов заявлено про дострокове погашення кредиту, оскільки кредит було надано на строк 70 календарних днів (10 тижнів).
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
При дослідженні доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України апеляційній суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук