Справа № 366/2244/24
Провадження №3/366/2101/24
04 листопада 2024 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
09 жовтня 2024 року, після доопрацювання, до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 06.07.2024 року о 23 год. 35 хв. в смт. Іванків по вул. Біляєва,31 керував транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустив наїзд на автомобіль ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі, в результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічні пошкодження, а їх власники потягли матеріальні збитки.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно. Заяв та клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що була вдома. ОСОБА_1 разом з якимось чоловіком ремонтували автомобіль неподалі її двору. Почула гуркіт машини, вийшла на подвір'я і побачила, що її автомобіль був пошкоджений. Вона впевнена, що дійсно ОСОБА_1 пошкодив її автомобіль, оскільки останній має негативну характеристику. Відео та фото на місці ДТП не робила, оскільки надіялася на правомірні дії поліції, які запевнили її в тому, що до матеріалів справи будуть приєднані фото та відеодокази фіксації вчиненого правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 є інформатором поліції, то вони, на підтвердження вини ОСОБА_1 , не всі докази долучили до матеріалів справи.
Суд, вислухавши потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно ПДР України, учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
При цьому з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що саме вказана особа керувала транспортним засобом, як не вбачається і того, що його було зупинено, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
З наведеного слідує, що у матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом відповідно до обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 277695, а тому недоведеним є викладений в протоколі факт, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що за змістом ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, тому прихожу до висновку, що провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 247,266,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення України,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО