Справа № 366/2245/24
Провадження № 3/366/1648/24
04 листопада 2024 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
24 липня 2024 року до суду від Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу серії ААД № 277696 від 09.07.2024 року:
ОСОБА_1 06.07.2024 року о 23 год. 35 хв. в смт. Іванків по вул. Біляєва керуючи автомобілем ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 був причетний до ДТП та залишив місце події.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10 «В» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи судом повідомлений вчасно. Заяв та клопотань не надіслав.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Дослідивши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, судом не встановлені.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди з порушенням встановлених нормативно-правовими актами правил.
Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Суб'єктом правопорушення є - водій транспортного засобу, а також інші учасники дорожнього руху, які залишили місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має при собі посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортної засобі.
Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів, не вбачається, що саме вказана особа керувала транспортним засобом, як не вбачається і того, що його було зупинено, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Вина являє собою психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків. Тобто водій чи інший учасник дорожнього руху розуміє, що скоює дане адміністративне правопорушення.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправні характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.
Підставою для складання протоколу серії ААД № 277696 про адміністративне правопорушення від 09.07.2024 року щодо ОСОБА_1 - є залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зокрема, з доданих до матеріалів справи доказів, не вбачається у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обставини вчинення правопорушення, які відображені в протоколі, як вважає суд, не є достатніми, переконливими та беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП України, а тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП необхідно закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно ст. 247 ч. 1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд має сумніви, щодо складу та події правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП у діях ОСОБА_1 , а тому суд, керуючись ст. 62 ч. 3 КУ, яка тлумачить, що усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 на його користь, у зв'язку з чим приходить до висновку про відсутність події та складу цього правопорушення в його діях, у зв'язку з чим провадження по справі на підставі ст. 247, 284 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284 КУпАП та відповідно ст. 122-4 КУпАП КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО