Головуючий І інстанції: Петрова Л.М.
27 грудня 2024 р. Справа № 440/8388/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Литовченка Романа Вікторовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів і акту,-
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира відповідача військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про призначення службового розслідування № 79 від 06.06.2022 року;
визнати протиправним та скасувати акт за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира відповідача в/ч НОМЕР_1 № 79 від 06.06.2022 року;
визнати протиправним та скасувати наказ командира відповідача в/ч НОМЕР_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами проведеного службового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у ввечері 05.06.2022 року загострилась його хвороба. За допомогою до медичного пункту військової частини він не звертався, оскільки визначив та прийняв ліки (диклофенак у таблетках) самостійно. У ранці 06.06.2022 року стан здоров'я не дозволив йому приступити до виконання своїх завдань. Після 9 години 06.06.2022 року до місця його перебування, для перевірки, підійшов начальник штабу СО разом з озброєними військовослужбовцями, яких він повідомив про стан свого здоров'я, надавши відповідні документи, та до яких звернувся з проханням надати невідкладну медичну допомогу, оскільки на території дислокації підрозділу розташований медичний пункт. В наданні медичної допомоги у грубій формі йому відмовили. Всупереч його вимогам, його затримали і під супроводом озброєних військовослужбовців доставили до невідомого медичного закладу. Лікарям цього медичного закладу він повідомив про загострення хвороби, просив надати медичну допомогу та просив забезпечити захисником, оскільки вважав себе адміністративно затриманим. В свою чергу. має статус особи з інвалідністю П групи і право на безоплатну правову допомогу. Вимоги були проігноровані. Він не відмовлявся від проходження освідування на вміст алкоголю, а лише вимагав надати йому захисника у відповідності до закону.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , в/ч НОМЕР_1 зазначає про наявність підстав та повноважень у командира військової частини для призначення службового розслідування за фактом перебування позивача 06.06.2022 року у особливий період на території пункту постійної дислокації у стані алкогольного сп'яніння. Відкрите небажання позивача дорожити честю і гідністю військовослужбовця ЗСУ, виразилося у його небажанні спростувати підозру у вчиненні дисциплінарного проступку та адміністративного правопорушення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)) у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано безпідставністю доводів позивача стосовно того, що останньому не було відомо про проведення службового розслідування, оскільки 07.06.2022 року офіцером групи цивільно-військового співробітництва ОСОБА_2 було відібрано у позивача пояснення в рамках службового розслідування, яке проводилося на підставі оскаржуваного наказу № 79 від 06.06.2022 року.
Судом зазначено, що відсутність складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку. Дисциплінарна відповідальність є окремим самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування склад дисциплінарного проступку в її діях незалежно від того, яку правову кваліфікацію ті самі дії особи-військовослужбовця отримали в межах адміністративного провадження та які наслідки у підсумку настали чи можуть настати для такої особи. Водночас відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Судом зазначено, що, Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Стосовно доводів позивача щодо не ознайомлення його з матеріалами службового розслідування та оскаржуваним наказом командира в/ч НОМЕР_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування, призначеного на підставі наказу №79 від 06.06.2022 року, суд зазначив, що матеріали справи містять Акт про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 05.07.2022 року № 110 про результати службового розслідування, актом службового розслідування та матеріалами службового розслідування від 07.07.2022 року.
Стосовно доводів позивача щодо не ознайомлення його з матеріалами службового розслідування та оскаржуваним наказом командира в/ч НОМЕР_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування, призначеного на підставі наказу № 79 від 06.06.2022 року, судом зазначено, що матеріали справи містять Акт про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 05.07.2022 року № 110 про результати службового розслідування, актом службового розслідування та матеріалами службового розслідування від 07.07.2022 року.
Судом зазначено, що провина позивача у скоєні дисциплінарного проступку підтверджується, зібраними під час проведення службового розслідування доказами, у тому числі поясненнями начальника штабу - першого заступника командира військової частини майора ОСОБА_3 та фельдшера медичного пункту військової частини сержанта ОСОБА_4 .
Також суд вказав, що постанова Полтавського апеляційного суду від 04.10.2022 року у справі № 535/416/22 відповідно до якої закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-20 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутність складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку.
У той же час, дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ті самі дії особи-військовослужбовця отримали в межах адміністративного провадження та які наслідки у підсумку настали чи можуть настати для такої особи.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лиовченко Р.В. просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. А судове рішення - без змін.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження військової служби здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;
У зв'язку із повномасштабним вторгненням в Україну військ російської федерації, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась та триває до сьогодні.
Статут внутрішньої служби визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (ст. 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом ЗСУ.
За статями 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За статтею розділу ІІІ 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Судовим розглядом справи встановлено, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.06.2022 року № 79, відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ та на підставі протоколу А№1 від 06.06.2022 року офіцера групи цивільно-військового співробітництва в/ч НОМЕР_1 , з метою уточнення причин і умов знаходження в стані алкогольного сп'яніння на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 командира другого стрілецького взводу першої стрілецької роти майора ОСОБА_1 , призначено проведення службового розслідування стосовно майора ОСОБА_1 (а.с. 122).
Враховуючи, що заборона вживання спиртних напоїв під час виконання обов'язків військової служби охоплюється поняттям службової дисципліни, колегія суддів вважає, що призначення службового розслідування за фактом знаходження позивача ОСОБА_1 на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння є цілком правомірним.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на момент прийняття рішення про призначення службового розслідування начальник військової частини не вирішує на перед доведеність фактів та обставин, які послугували підставою для його призначення, а зазначає лише про їх наявність, оскільки такі обставини досліджуються та оцінюються уповноваженими особами саме під час проведення службового розслідування.
Наявність у протоколі А№1 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 06.06.2022 року помилки у вказівці дати події « 06.07.2022 року», замість « 06.06.202 року» (постанова судді Котелевеуькоо районного суду Полтавської області від 17.06.2022 року у справі № 535/416/22), на думку колегія суддів, не нівелює як саму подію, так і юридичну значність оскаржуваного наказу.
Відтак, наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 06.06.2022 року № 79 щодо призначення службового розслідування наказом та зазначення в такому наказі про факти, які послугували підставою для його призначення, а саме, - знаходження майора ОСОБА_1 на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, є правомірним.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку № 608, до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Приписами пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно з вимогами пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Колегія суддів зазначає, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Із Акту проведеного службового розслідування від 05.07.2022 року убачається, що факт знаходження 06.06.2022 року о 10-15 год на території пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 командира другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини майора ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння знайшов підтвердження поясненнями начальника штабу - першого заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 і фельдшера медичного пункту в/ч НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 , які зазначили, що підставою такого висновку послугували наступні обставини: запах алкоголю з порожнини роту майора ОСОБА_1 , порушення координації рухів, порушення мови, різа зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців та загальна поведінка. Від проходження медичного огляду для установлення стану алкогольного сп'яніння майор ОСОБА_1 категорично відмовився.
У рамках дисциплінарного провадження 07.06.2022 року позивачем ОСОБА_1 надані власноручні письмові пояснення, з яких вбачається, що від проходження медичного огляду для установлення стану алкогольного сп'яніння він відмовився з тих підстав, що до нього не був запрошений адвокат з відповідної державної установи.
Колегія суддів зауважує, що в означених поясненнях позивач як не спростовував, так і не визнавав факт свого знаходження 06.06.2022 року о 10-15 год на території пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння.
За висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів КП «ПО Центр терапії залежностей ПОР» № 486, - 06.06.2022 року о 11:40 год ОСОБА_1 від проходження медогляду відмовився.
Колегія суддів зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні ст. 19 КАС України, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, колегія суддів зазначає, що питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
Так, пунктом 6 розділу ІV Порядку № 608 закріплено право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування акту за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 79 від 06.06.2022 року.
Також, колегія суддів зазначає, що Порядком № 608 не визначений обов'язок ознайомлення військовослужбовця з наказом про призначення службового розслідування. Під час службового розслідування військовослужбовець наділений правом висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять (абзац 8 пункту 3 розділу ІV Порядку № 608). Отже, такі зауваження можуть бути вирішені під час службового розслідування, у випадку відповідного звернення військовослужбовця.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує, що 07.06.2022 року ним були отримані: копія протоколу про адміністративне правопорушення та копії пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 і з тексту бланка пояснень йому стало відомо про наявність наказу про призначення службового розслідування № 79 від 06.06.2022 року. До розташування свого підрозділу, після завершення лікування (з 07.06.2022 року по 11.06.2022 року) він прибув 11.06.2022 року. Колегія суддів заважує, що лише 19.07.2022 року засобами поштового зв'язку на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 позивачем був направлений рапорт, у якому зазначав він про порушення своїх прав.
05.07.2022 року наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) службове розслідування за фактом знаходження в стані алкогольного сп'яніння на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 в умовах воєнного стану майора ОСОБА_1 визнано завершеним.
Майора ОСОБА_1 командира другого стрілецького взводу першої стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , за порушення вимог передбачених абзацами 2. 5, 7, 12 ст. 12, статей 11, 13, 16, 49, абз 1, 8, 17 ст. 128, ст. 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1, абз 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме: за знаходження в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді сурової догани.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести та обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
За загальним правилом ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Опитані під час проведення службового розслідування майор ОСОБА_3 та сержант ОСОБА_4 (останній займає посаду фельдшера медичного пункту) надали пояснення, що саме означені вище обставини надали їм підстави для висновку про перебування 06.06.2022 року майора ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів вважає за необхідним вказати, що позивач ОСОБА_1 як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі не спростовує факт свого у знаходження 06.06.2022 року в стані алкогольного сп'яніння на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 , як і вимоги апеляційної скарги не вмотивовані упередженістю майора ОСОБА_3 і сержанта ОСОБА_4 по відношенню до нього. Також, позивач не спростовує твердження майора ОСОБА_3 і сержанта ОСОБА_4 , зокрема, щодо наявності запаху алкоголю з порожнини рота майора ОСОБА_1 , реакцією свого організму на вжиття ним такого медичного препарату, як ОСОБА_5 у таблетках.
Відповідно до статей 254, 255 Статуту внутрішній служби ЗСУ, військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Судовий розгляд справи посвідчує ту обставину, що до часу встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння (після 9:00 год 06.06.2022 року), останній безпосередньому начальнику про своє захворювання не повідомив, самостійно до медичного пункту військової частини за отриманням медичної допомоги не звертався.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов'язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.
Частина 4 ст. 29 Конституції України гарантує: «кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника».
Відповідно до частини першої ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника (ч. 3 ст. 261 КУпАП).
Матеріали справи, у тому числі і обставини, встановлені Котелевським районним судом Полтавської області та Полтавським апеляційним судом під час розгляду справи № 535/416/22, факт адміністративного затримання позивача ОСОБА_1 06.06.2022 року не підтверджують.
Колегія суддів зауважує, що ступінь алкогольного сп'яніння людини та швидкість виведення алкоголю із її організму залежить не тільки від кількості і міцності прийнятих спиртних напоїв, обсягу і складу з'їдених продуктів, віку, ваги, статі і загального стану організму такої людини, а також, від проміжку часу від часу вживання алкогольного напою до часу проведення медичного огляду щодо виявлення стану сп'яніння.
З урахуванням наведеного, колегія суддів надає критичну оцінку підставам відмови 06.06.2022 року о 11.40 год позивача ОСОБА_1 від проходження медичного освідування на предмет виявлення стану сп'яніння, оскільки убачає в такій відмові бажання позивача - військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , уникнути відповідальності за перебування 06.06.2022 року в стані алкогольного сп'яніння на території пункту постійної дислокації третьої роти в/ч НОМЕР_1 .
Щодо постанови Полтавського апеляційного суду від 04.10.2022 року у справі № 535/416/22 про закриття провадження у справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів зауважує, що у дисциплінарному провадженні відповідач з'ясовував питання щодо наявності або відсутності у діях командира другого стрілецького взводу першої стрілецької роти майора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку в частині порушення заборони вживання спиртних напоїв під час проходження військової служби, а не доведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції як службового розслідування, так і командира військової частини.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Литовченко Романа Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц