Справа № 303/5066/24
23.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/812/24 за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк два місяці по 13 січня 2025 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; - заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 .
З матеріалів за клопотанням вбачається, що до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність: обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоцільність обрання щодо підозрюваного запобіжних заходів, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України, у зв'язку з чим слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застави на строк 60 днів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя прийшов до висновку, що згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_8 слід застосувати в межах строку досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме: у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки слідчим, прокурором не доведено наявність всіх обставин, зокрема недостатність застосування більш м'який запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню. Зазначає, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства. Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Крім того апеляційний суд враховує їх заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що 14 листопада 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
Також під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні Мукачівського РУП ГУНП України в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке 11 червня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078120000120, що підтверджується Витягом з ЄРДР.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно зробив висновки про те, що слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, однак при розгляді клопотання прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, що достатніх підстав для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає, та дійшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду або не виконувати процесуальні дії і таких даних не надано стороною обвинувачення, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому за вказаних обставин слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що належну поведінку підозрюваного може забезпечити інший більш м'який запобіжний захід, тобто не пов'язаний із взяттям підозрюваного ОСОБА_8 під варту, зокрема домашній арешт без застосування засобів контролю, поклавши на нього відповідні обов'язки:
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_8 (його вік та стан здоров'я, наявність сталих соціальних зв'язків у місці проживання, раніше не судимий, відшкодував матеріальну та моральну шкоду за вчинений злочин), слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_8 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_8 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий та прокурор не довели того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобів контролю, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, колегія суддів вважає такими, що не є обов'язковою підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний після обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та до цього часу виконує покладені на нього обов'язки. Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що слідчий суддя встановив те, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведений.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України, зокрема особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, пенсіонер.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено, та прокурором не надано будь-яких відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_8 вже після застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, ухилявся від органу досудового розслідування, незаконно впливав на свідків, чи вчинив інше кримінальне правопорушення, а тому висновок слідчого судді про обрання саме такого запобіжного заходу є обґрунтованим.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Інші посилання апелянта також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк два місяці по 13 січня 2025 року включно, з покладанням на нього відповідних обов'язків, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: