Справа № 420/29916/24
26 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в особі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), третя особа, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, вирішив, що адміністративний позов належить до задоволення.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), третя особа, ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) ВП №74880081 від 13.09.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач вважає рішення про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправним. Позивач стверджує, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин невиплата нарахованих сум пенсії за умов відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. Адже він діяв у порядку, встановленому законом: здійснив перерахунок пенсії. Сума доплат за період з 02.11.2023 по 31.05.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 11455,34 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Позивач наголошував на тому, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено, тому пенсійні органи діють на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 3 квартал 2024 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів.
Проведення такої виплати, на думку позивача, не може бути здійснено за рахунок власних коштів пенсійного органу, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Станом на 23.08.2024 за рахунок виділеного пенсійним фондом України фінансування Головне управління здійснило погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду за датою набрання чинності по 20.09.2020 включно.
Позивач здійснив усі залежні від нього заходи по виконанню рішення суду: зробив перерахунок та вніс відомості про рішення у справі до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
(б) Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що рішення не виконано в повному обсязі. Зокрема в частині здійснення виплати донарахованої суми пенсії. Відповідач посилався на те, що з дня набрання судовим рішенням законної сили позивач не вчинив жодних дій щодо забезпечення виплати нарахованої доплати пенсії ОСОБА_1 . Боржник не надав відмості, які би свідчили про вжиття відповідних заходів направлених на усунення причин і умов, які сприяли невиконанню рішення судуд. Невиконання рішення суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних асигнувань. Прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу у повній мірі відповідає Закону України “Про виконавче провадження».
(в) Позиція третьої особи
Представник третьої особи ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позову з підстав, що рішення суду не виконане в поному обсязі, зокрема, не здійснив виплати різниці між між максимальним нарахованим та фактично виплаченим основним розміром пенсії.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
14.10.2024 суд відкрив провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України, зупинив провадження у справі до отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
06.11.2024 на призначене судове засідання сторони не з'явилися, суд ухвалив поновити провадження у справі, на підставі ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом
29.04.2024 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74880081 на підставі виконавчого листа №420/20422/23, виданного 02.02.2024 Одеським окружним адміністративним судом, який:
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення померлого годувальника, розрахованого відповідно до ст.36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 30% від заробітку годувальника, зазначеного у новій довідці від 14.06.2023 №ЮО104223 наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 до ГУ ПФУ в Одеській області та у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 69 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» також положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704;
- зобов'язав здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим основним розміром пенсії з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
28.06.2024 до відповідача надійшов від позивача лист, в якому боржник повідомив, що він рішення суду виконав. Зокрема здійснив перерахунок основного розміру пенсії з 01.04.2019 з розміру грошового забезпечення померлого годувальника, розрахованого відповідно до ст.36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 30% від заробітку годувальника, зазначеного у новій довідці від 14.06.2023 №ЮО104223 наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 до ГУ ПФУ в Одеській області та у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 69 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» також положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704.
Боржник у листі на виконання рішення суду зазначав, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2024 становитиме 8322,22 грн. Сума доплати за період з 02.11.2023 по 31.05.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 11455,34 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 29.02.2024 в сумі 373 075,28 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
13.09.2024 відповідач за невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої доплати пенсії за період 02.11.2023 по 31.05.2024 в сумі 11455,34 грн. виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо існування законних підстав у відповідача для застосування штрафних санкцій до позивача за невиконання рішення суду без поважних причин. Для цього суду необхідно встановити, чи були у позивача поважні причини для невиконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Порядок виконання рішень суду, за якими боржник повинен вчинити певні дії, встановлений ст.63 Закон №1404 - VIII. Зокрема частини 2 і 3 ст.63 Закону №1404 - VIII визначають :
“ [...] У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження».
Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону №1404 - VIII:
“1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення».
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи, необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд враховує, що існує усталена практика Верховного Суду з вирішення подібних судових спорів.
Так, в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд пояснив, що поважними, в розумінні норм Закону №1404 VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають виважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертаючись до обставин цієї справи, позивач, посилається на відсутність виділення коштів для виплати, як на поважну причину невиконання рішення суду в повному обсязі. Суд погоджується з доводами позивача, що виконання судового рішення є наразі неможливим через відсутність фінансування. Даний факт підтверджується тимчасовим розписом доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за ІІІ квартал 2024 року, затвердженим наказом Пенсійного фонду України №77 від 28.03.2024. Також позивач здійснив усі можливі від нього заходи, пов'язані з виконанням судового рішення: зробив нарахування та вніс відомості про рішення у справі до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується матеріалами справи. Також суд встановив, що вказану інформацію разом з додатками він направляв відповідачу.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що позивач довів суду, що невиконання рішення суду в повному обсязі на даний час відбувається за існування у нього об'єктивних поважних причин, що унеможливлює застосування штрафних санкцій. Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу є незаконною та належить до скасування.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України: “. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз».
Оскільки впродовж судового розгляду справи свідки судом не викликалися, експертиза не призначалася, він не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 268-273, 287 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) ВП №74880081 від 13.09.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ст.272 КАС України судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО