Справа № 420/2507/24
26 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 155250025742 від 28.11.2023 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2023 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справ та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у ГУПФ України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо поновлення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 155250025742 від 28.11.2023 року йому було відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням та вважаючи його незаконним, вказав на те, що відповідно до норм Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 234 (далі - Постанова № 234), для отримання пенсії громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, необхідно щоб особа одночасно відповідала наступним трьом критеріям: 1) не отримала громадянство Російської Федерації, тобто паспорт громадянина України; 2) докази припинення отримання пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя; 3) подала територіальному органові Пенсійного фонду України заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із доданням необхідних документів.
Позивач зазначив, що повернувся на постійне місце проживання в Україну та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 16.08.2018 року. Як зазначив позивач, призначення йому пенсії за віком з 2006 року підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , яке було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Однак, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року тимчасово припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень до РФ та Білорусі, а тому позивач з об'єктивних та незалежних від нього причин не мав можливості отримати відповідну довідку про припинення виплати пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Також позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У 2021 році, згідно з Законом 1618-IX, зазначена стаття зазнала змін, а саме: було виключено вимогу про те, що жителі тимчасово окупованої території можуть отримувати пенсію тільки у випадку, якщо доведуть, що не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів РФ.
З огляду на наведене позивач вважає, що відповідає критеріям наведеним вище, які надають можливість здійснювати виплату пенсії відповідно до законодавства України, а відсутність у нього можливості надати паперову пенсійну справу та довідку-атестат про припинення виплати пенсії в АР Крим не позбавляє його права на отримання пенсії. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у поновленні виплати пенсії.
Позивач вважає, що має законні підстави для поновлення пенсії з моменту звернення за поновленням пенсії, тобто з 24.11.2023 року, а тому просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
08.02.2024 року відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 24.11.2023 року. Після перевірки наданих позивачем документів, ГУПФ України у Волинській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.11.2023 року № 155250025742. За положеннями абз. 9 п. 2.8 Порядку від 25.11.2005 року № 22-1, громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Відповідач вказав, що у заяві від 24.11.2023 року позивач повідомив, що одержував пенсію в АР Крим по лютий 2014 року, однак, до переліку документів не було долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливлювало призначення пенсії (взяття на облік до органу Пенсійного фонду України) за місцем постійного або тимчасового проживання пенсіонера.
З огляду на зазначене відповідач вважає правомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28.11.2023 року № 155250025742 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Автономної Республіки Крим.
Також відповідач вважав безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню заявлену позивачем вимогу про зобов'язання Головного управління поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з 24.11.2023 року, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління.
З огляду на викладені у відзиві доводи, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
12.02.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУПФ у Волинській області, в якому зазначено, що позивач звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про поновленні виплати пенсії за віком відповідно Закону №1058. Розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ у Волинській області.
Посилаючись на абз. 9 п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вказало на те, оскільки позивач перебував на обліку та отримував пенсію в Автономній Республіці Крим, тому для призначення пенсії при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, основним документом є пенсійна справа, в якій зібрано усі необхідні документи, і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці одержував пенсію. Вказані документи, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання пенсіонеру потрібно подати до органу Пенсійного фонду України за місцем свого постійного проживання.
Позивачем при зверненні за поновленням пенсії до переліку документів не долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливило призначення пенсії (взяття на облік іншого органу Пенсійного фонду України) за місцем постійного або тимчасового проживання пенсіонера.
З огляду на ненадання позивачем пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії в Автономній Республіці Крим, відповідач вважає прийняте рішення про відмову в призначенні (поновленні) пенсії законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Разом із відзивом на позовну заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області були подані до суду копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , сформованої за наслідком розгляду заяви позивача від 24.11.2023 року про призначення пенсії.
На виконання вимог ухвали суду від 29.01.2024 року ГУПФ України в Одеській області були надані до суду належним чином завірені копії документів електронної справи № 1552500025742 гр. позивача, які надійшли до суду 12.02.2024 року.
Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.11.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій зазначив, що отримував пенсію в АР Крим по лютий 2014 року, а з лютого 2014 року пенсію не отримував, оскільки не приймав громадянства Росії. Також позивач зазначив про неможливість надання атестату про дату припинення виплати пенсії.
До вказаної заяви позивачем були долучені наступні документи: паспорт у формі ID-картки; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації); військовий квиток; трудова книжка; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк).
Розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління у Волинській області від 28.11.2023 року №155250025742 відмовлено позивачу в призначенні пенсії.
Згідно вказаного рішення, заявник не працює. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток) страховий стаж складає 36 років 9 місяців 25 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно поданих документів.
Посилаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у рішенні від 28.11.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії вказало на те, що до переліку документів не долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливлює призначення пенсії (взяття на облік до органу Пенсійного фонду України) за місцем постійного або тимчасового проживання.
За наслідком розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вирішило відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Автономної Республіки Крим.
Таким чином, як вбачається зі змісту рішення Головного управління у Волинській області від 28.11.2023 року №155250025742, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком саме у зв'язку з відсутністю документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Автономної Республіки Крим.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Частиною 2 статті ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
15.04.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) (набрав чинності 27.04.2014 року), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII, в редакції до внесення змін Законом України № 2217-IX від 21.04.2022 року, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначалася: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Після внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» № 2217-IX від 21.04.2022 року змін, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII викладено в такій редакції: «для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях».
Згідно зі ст. 7 Закону №1207-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.5 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.
Пунктом 2.8 Розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Також цим пунктом визначено, що громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 234 (далі - Порядок № 234).
Згідно пункту 1 цього Порядку, він визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи).
За положеннями п. 3-6 Порядку № 234, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Виплата пенсії, надання соціальних послуг здійснюються щомісяця поштовими переказами, в тому числі міжнародними, за місцем проживання особи на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
За бажанням особи виплата пенсії, надання соціальних послуг можуть здійснюватися відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, за умови відкриття рахунка в банку, розташованому за межами тимчасово окупованої території, з яким територіальним органом укладено відповідний договір.
Аналіз зазначених положень Порядку № 22-1 та Порядку № 234 свідчить про те, що вони регулюють питання звернення за поновленням виплати пенсії та порядок виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, і не заперечується сторонами у справі, на час звернення позивача до пенсійного органу (24 листопада 2023 року) позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивач з 16.08.2018 року зареєстрований у АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене, до позивача не застосовуються ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 234, а також абз. 9 пункту 2.8 Розділу ІІ Порядку № 22-1.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Зважаючи на зазначене відмова позивачу у призначенні (поновленні) виплати пенсії з підстав ненадання ним документів про дату припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення АРК є безпідставною та не ґрунтується на вимогах чинного пенсійного законодавства України.
Суд звертає увагу на те, що виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону №1058-IV, наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
У постанові від 30 січня 2024 року у справі №320/424/23 Верховний Суд дійшов висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
У постанові від 22.09.2021 року у справі № 308/3864/17 Верховний Суд вказував на те, що відсутність пенсійної справи у паперовій формі не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.
Також сталою є правова позиція Верховного Суду, згідно якої, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Слід також звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 320/424/23 сформулював висновок щодо застосування норм статей Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII), Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» про те, що: «призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення ГУПФ України у Волинській області про відмову у призначенні (поновленні) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2023 року, суд зазначає наступне:
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В свою чергу, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
В свою чергу зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження призначення ОСОБА_1 територіальними органами Пенсійного фонду України пенсії за віком, а вказані обставини не були належним чином з'ясовані ГУПФ України у Волинській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 , як і не було досліджено відповідачем питання можливості застосування п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а посилання відповідача на необхідність долучення матеріалів пенсійної справи та доказів припинення виплати пенсії є неправомірним, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не було розглянуто заяву позивача про призначення (поновлення) пенсії від 24.11.2023 року, внаслідок чого належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, а доводи відповідачів суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно квитанції № 5724-2423-4447-8876 від 19.01.2024 року позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи, що у даній справі задоволено позовну вимогу немайнового характеру до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, яким приймалось рішення про відмову в призначенні (поновленні) пенсії, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 155250025742 від 28.11.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, буд. 83, м.Одеса, 65012).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, адреса: вул. Кравчука, 22-В, м. Луцьк, 43026).
Суддя М.М. Аракелян