Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" листопада 2010 р. Справа № 64/106-10
вх. № 1678/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;
про стягнення 145141,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 прийняти виконані позивачем будівельно-монтажні роботи за договором №1/02 від 20.02.2008р. відповідно до акту №1/1 приймання виконаних робіт за серпень 2008 року; стягнути з відповідача на користь позивача 145141,00грн. основного боргу. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач, на виконання умов договору №1/02 від 20.02.2008р., виконав будівельно-монтажні роботи, а відповідач, в порушення умов договору, не приймає виконані роботи та не оплачує їх вартість.
Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 26.05.10 провадження у справі було зупинено, а матеріали справи № 64/106-10 направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової будівельно-технічної експертизи.
09.11.10 справа № 64/106-10 була повернута на адресу господарського суду Харківської області з повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса про те, що експертиза була знята з проведення без виконання, оскільки не була здійснена оплата за проведення експертизи.
Ухвалою суду від 10.11.10 провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.11.10.
Представник позивача у судове засідання не з"явився, причини неявки у судове засідання не повідомив.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
04.02.08 між позивачем та відповідачем був укладений договір №1/02, відповідно до п.1.1. якого замовник (відповідач) передає, а генеральний підрядник (позивач) приймає на себе зобов"язання з будівництва адміністративно-торговельного центру по вул. Полтавський шлях, 3Б у м. Харкові, згідно затвердженої кошторисної документації, прикладеної до даного договору, яка є його невід"ємною частиною.
Відповідно до п.1.3. договору, роботи виконуються поетапно. Кожний етап оформлюється додатками до договору: - кошторис на роботи, обладнання та матеріали; - протокол узгодження договірної ціни.
Як вбачається договірна ціна робіт передбачених до виконання договором погоджена сторонами не була (а.с.19).
Факт виконання робіт не підтверджується матеріалами справи, а саме довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складені за типовою формою №КБ-3, відомість ресурсів, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1/1 за серпень 2008 року та локальні кошториси не підписані відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. В силу ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, незалежно від виду правочину та сфери його застосування. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином позивач не довів належними та допустимими доказами, що він дійсно виконував роботи за договором №1/02 від 04.02.08, отже не має підстав для зобов"язання відповідача підписати акт прийняття виконаних робіт та стягнення 145141,00грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необгрунтовані, не підтверджується матеріалами справи, у зв"язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, суд покладає судові витрати у даній справі на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 203, 208 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 42, 38, 41, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення складено 22 листопада 2010 року.