91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.11.10 Справа № 19/317.
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал"”, м.Горлівка Донецької області
до Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області
про стягнення 46932 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не прибув;
від відповідача -представник не прибув.
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46932,00 грн.
Відповідач у судовому засіданні від 10.11.2010 надав відзив на позовну заяву № 01/4-1-761 від 09.11.2010, в якому просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення боргу на суму 46932,00 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 10.11.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.
Сторони не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні 18.11.2010, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчать їх власноручні підписи у бланку запису про оголошення перерви.
Представник відповідача через канцелярію суду здав клопотання про розгляд справи без участі його представників, у зв"язку з зайнятістю у інших судових процесах.
Дане клопотання було розглянуто у судовому засіданні 18.11.2010 та задоволено судом.
Представник позивача причини неявки не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Між Відкритим акціонерним товариством "Горлівський машинобудівний завод "Універсал"" (позивач, виконавець) та Державним підприємством "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Золоте"" (відповідач, замовник) 27.09.2007 був укладений договір на виконання робіт (послуг) № 102/2007 за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання виготовити та поставити вузли та деталі секції крепі КМТ (далі -обладнання), в номенклатурі та кількості згідно специфікаціям, які є невід"ємними додатками до договору. Замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п.2.2 договору за роботи, які виконуються по кожній специфікації (додатку до договору), замовник перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок виконавця у наступному порядку:
- передплата 50% від суми, встановленої специфікацією.
- після виконання виконавцем всього об"єму робіт по специфікації, замовник перераховує грошові кошти, що залишились, протягом 3-х днів з моменту повідомлення виконавця про готовність обладнання.
- відвантаження обладнання здійснюється виконавцем після отримання від замовника 50% грошових коштів, що залишились.
На виконання умов договору позивач згідно накладної № 12/10-2/1 від 12.10.2007 відвантажив обладнання на суму 46932,00 грн. (а.с.11) та виставив рахунок-фактуру № 12/10-2 від 12.10.2007 на його оплату (а.с.12).
Відповідач отримав дане обладнання згідно довіреності серії ЯНС № 767357 від 12.10.2007 на ім"я Нікітіна Сергія Дмитровича (а.с.14).
Отримане обладнання відповідач не оплатив, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 46932,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 725 від 13.09.2010 в якій вимагав сплатити заборгованість (отримана 24.09.2010 -а.с.17) (а.с.16), але відповідач залишив претензію без відповіді.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Відповідач в свою чергу просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив обладнання без передплати відповідача, тобто згідно ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Тобто відповідач повинен був оплати отримане обладнання 12.10.2007.
Згідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Посилання позивача на підписаний між сторонами акт звірення розрахунків станом на 01.10.2009, як на вчинену відповідачем дію, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а тому перериває перебіг позовної давності, не приймається судом до уваги, оскільки даний акт підписаний зі сторони відповідача представником без зазначення прізвища, до того ж даний підпис затверджений печаткою Відокремленого підрозділу, а не Державного підприємства, а факт визнання боргу має беззаперечно свідчити про намір боржника погасити борг.
Акт звірки взаємних розрахунків, наданий позивачем у підтвердження переривання позовної давності, за своєю правовою природою є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), він не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, підписаний з боку відповідача представником без зазначення прізвища та без посилання на довіреність, яка б визначала його повноваження. Тобто даний акт не свідчить про визнання відповідачем свого боргу та, відповідно, не перериває перебіг позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Позивач звернувся до суду 21.10.2010 (згідно штемпеля на поштовому конверті) (а.с.19), тобто з пропуском загальної позовної давності, встановленої ст.257 Цивільного кодексу України.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 00 грн. 68 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Згідно листа Міністерства фінансів України ДКУ ГУДКУ у Луганській області УДК у м.Луганську від 17.06.2010 № 04-05/4675 належними реквізитами для сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є: рахунок -31217264700006, банк -ГУДКУ в Луганській області, одержувач -УДК у м.Луганськ, МФО -804013, ОКПО -24046582, код бюджетної класифікації -22050003, символ звітності банку -264.
Відповідач вимоги ухвали від 26.10.2010 не виконав, не надав доказів зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за належними реквізитами, у зв”язку з чим 236,00 грн. підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.
Кошти, сплачені позивачем за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 2245 від 20.10.2010 підлягають поверненню з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 18.11.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівний завод "Універсал", Донецька область, м.Горлівка, вул.Вуглегорське шосе, б.1б, код 00174616 зайве сплачене за платіжним дорученням № 2244 від 20.10.2010 державне мито в сумі 00 грн. 68 коп. та за платіжним дорученням № 2245 від 20.10.2010 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп.
Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення № 2245 від 20.10.2010, який видати з матеріалів справи.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівний завод "Універсал", Донецька область, м.Горлівка, вул.Вуглегорське шосе, б.1б, код 00174616 в доход Державного бюджету України на р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м.Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Горлівській об"єднаній державній податковій інспекції.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 23.11.2010.
Суддя Т.В.Косенко