ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/31216.11.10
За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
третя особа ОСОБА_1
про стягнення 4 640, 50 грн.
Суддя Дідиченко М. А. Секретар Приходько Є. П.
Представники сторін:
від позивача: Карпов С. Б. - представник за довіреністю 14.01.2010 року;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 4 640, 50 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.11.2010 року по вул. Полтавський шлях у м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Даф, д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1., та автомобіля марки Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2, автомобіль якого був застрахований у Закритому акціонерному товаристві «Просто-страхування» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»), на підставі договору № 0110741 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 13.12.2006 року. Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»було виплачено власнику автомобіля марки Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 4 640, 50 грн. Позивач зазначив, що цивільна-правова відповідальність гр. ОСОБА_1. на момент ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
У зв'язку з цим, Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»звернулося до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»страхового відшкодування у розмірі 4 640, 50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року порушено провадження у справі, залучено гр. ОСОБА_1. у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 11.10.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що згідно із ст. 35 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву про виплату страхового відшкодування, та документи до неї, передбачені вказаним законом. За ствердженням відповідача, на момент подання позовної заяви до суду, будь-яких заяв до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»щодо виплати страхового відшкодування від позивача не надходило. У зв'язку з цим, у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»обов'язок щодо виплати страхового відшкодування не виник, та право вимоги такого страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»не настало.
Представник третьої особи у судове засідання 11.10.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2010 року подав докази по справі, позов підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання 16.11.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 16.11.2010 року не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його уповноважений представник представляє інтереси Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у справі, яка розглядається Київським апеляційним господарським судом 16.11.2010 року о 09:40 г., що унеможливлює її присутність у судовому засіданні Господарського суду міста Києва 16.11.2010 року о 10:15 г.
Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, Господарський процесуальний кодекс не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.
Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»є юридичною особою, яка має право уповноважити іншого представника захищати інтереси товариства у даному судовому засіданні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки ГУМВС України у Харківській області від 05.11.2007 року, та постанови Ленінського районного суду м. Харків по справі № 3-10432/07 від 26.12.2007 року вбачається, що 05.11.2007 року в 12 год. 30 хв. по вул. Полтавський шлях, м. Харків, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Даф, д/н НОМЕР_1 не вірно обрав боковий інтервал, у результаті чого сталося зіткнення із автомобілем марки Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 що стояв, під керуванням гр. ОСОБА_2
Ленінським районним судом м. Харків по справі № 3-10432/07 від 26.12.2007 року гр. ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17, 00 грн. на користь держави.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Тойота Кемри, д/н НОМЕР_3
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору № 0110741 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 13.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»та ОСОБА_2
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Закритого акціонерного товариства «Просто-страхування»10.11.2007 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження (акт № 3028/13818 від 10.11.2007 року), матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 4 317, 95 грн.
Як вбачається із страхового акту № 11031/АТ від 04.12.2007 року, Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»було прийнято рішення про виплату гр. ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 4 640, 50 грн.
06.12.2007 року Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4 640, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомістю виплат, та платіжним дорученням № 19653 від 06.12.2007 року.
Правонаступником Закритого акціонерного товариства «Просто-страхування»є Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування».
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль марки Даф, д/н НОМЕР_1 яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 належить гр. ОСОБА_1
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" між власником транспортного засобу Даф, д/н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», укладено поліс № ВА/6496340 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль Даф, д/н НОМЕР_4 Відповідно до п. 2 цього Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.
Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Таким чином, згідно полісу № ВА/6496340 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, крім відповідальності власника застрахована і цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.
Як вбачається з довідки ГУМВС України у Харківській області від 05.11.2007 року, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Даф, д/н НОМЕР_5 на законних підставах (посвідчення водія НОМЕР_6 видані 12.03.1996 року).
Так, Публічне акціонерне товариство «Просто-страхування», як страховик відповідальності власника автомобіля Даф, д/н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 а також будь-якої іншої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у нашому випадку гр. ОСОБА_1), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Тойота Кемри, д/н НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_2 Закрите акціонерне товариство «Просто-страхування»на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стало в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого гр. ОСОБА_2
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення набув статусу кредитора у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що згідно із ст. 35 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву про виплату страхового відшкодування, та документи до неї, передбачені вказаним законом. На ствердження відповідача, на момент подання позовної заяви до суду, будь-яких заяв до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування від позивача не надходило. У зв'язку з цим, у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»обов'язок щодо виплати страхового відшкодування не виник, та право вимоги такого страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»не настало.
Однак, із наявних у матеріалах справи фіскального чеку № 6871 від 12.10.2010 року та опису вкладення у цінний лист від 12.12.2010 року вбачається, що 12.10.2010 року позивач надіслав відповідачеві регресну вимогу із доданими документами.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів оплати відповідачем у встановлений законом строк страхового відшкодування у порядку регресу до справи не надано.
Таким чином, на день прийняття рішення по справі, у Публічного акціонерного товариства «Просто-страхування»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 4 640, 50 грн.
Так, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код: 24745673) страхове відшкодування у розмірі 4 640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто двадцять) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 22.11.2010 року