ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/22915.11.10
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1) Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
2) Київської міської державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська рада
про визнання недійсними угоди щодо реалізації проекту управління та реформування
енергетичного комплексу від 27.09.01 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. до
неї
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3, дов. № б/н від 05.08.2010 р.
ОСОБА_4, дов. № б/н від 05.08.2010 р.
Від відповідача: 1) Матвєєва В.П., дов. № Д07/2010/01/04-2 від 04.01.2010 р.
Щербина Д.В., дов. № Д07/2009/12/31-37 від 31.12.2009 р.
2) Нечипорук Н.О., дов. № 001-566 від 29.06.2010 р.
Шваб О.П., дов. № 001-691 від 04.08.2010 р.
Від третьої особи: Касьяненко А.М., дов. № 225-КР-485 від 11.05.2010 р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та Київської міської державної адміністрації про визнання нікчемними угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.01 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. до неї, укладених між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго”. Право на звернення з даним позовом до суду позивач обґрунтовує тим, що Київська міська рада відмовляє позивачу в укладенні договору оренди нежилих приміщень у м. Києві за адресами: вул. Оноре де Бальзака, 56а та по вул. Леоніда Бикова, 4а з посиланням на умови угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Угода від 27.09.2001 р. з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 30.04.2007 р., містить умови договорів оренди та управління майном, у зв'язку з чим ця угода підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, проте ці вимоги не дотримані.
Ухвалою суду від 29.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/229 та призначено її розгляд на 07.06.2010 року, залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київську міську раду, зобов'язано учасників судового процесу надати певні документи.
Від імені позивача у судове засідання 07.06.2010 р. з'явились особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали суду довіреності, засвідчені тільки печаткою Приватного підприємця ОСОБА_1, в той час як відповідно до ч. 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Представник відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача - Київської міської держаної адміністрації у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надав суду письмові пояснення по суті спору.
У зв'язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача - Київської міської держаної адміністрації у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 29.04.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.06.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 05.07.2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2010 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості належним чином оформити довіреності представників, які будуть представляти інтереси позивача.
Представники відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, заперечень стосовно заявленого клопотання не навели.
Суд, у відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, зазначене клопотання позивача задовольнив.
Представник відповідача - АЕК “Київенерго” надав позивачу відзив на позовну заяву.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації у призначене судове повторно засідання не з'явився. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.07.2010 р. від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні, яке суд відхилив.
У зв'язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача - Київської міської держаної адміністрації у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 29.04.2010 р. та від 07.06.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 05.07.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 11.08.2010 р.
Представники позивача у судовому засіданні 11.08.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надали суду письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”.
Представники відповідача - Київської міської державної адміністрації проти позову заперечили.
Представники відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи наведене, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представників відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання, ухвалою суду від 11.08.2010 р. розгляд справи був відкладений до 13.09.2010 р.
Представники позивача у судовому засіданні 13.09.2010 р. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2010 р. надали суду судові процесуальні документи по справах № 36/493 та 42/21 та належним чином засвідчену копію рішення КМДА № 516/516.
Представник відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” проти позову заперечив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради надав суду пояснення по суті спору.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 11.08.2010 р. не виконав.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача - Київської міської державної адміністрації у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 13.09.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 22.09.2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” проти позову заперечив, надав для огляду у судовому засіданні оригінали документів, які витребовувались ухвалою суду від 13.09.2010 р., проте їх копії для залучення до матеріалів справи не надав.
Представниками сторін було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив.
Представники відповідача - Київської міської державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги клопотання сторін, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представників відповідача - Київської міської державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 22.09.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 11.10.2010 р.
У судовому засіданні 11.10.2010 р. представники позивача повторно позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.10.2010 р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Енергосервіс”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” та Політичну партію “Київська міська організація партії промисловців і підприємців України”, яке суд відхилив.
Представник відповідача - Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” проти позову повторно заперечив, надав суду копію додатку № 1 до угоди від 27.09.2001 р.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представників відповідача - Київської міської державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 11.10.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 25.10.2010 р.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.10.2010 р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить визнати нікчемними угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., додаток № 1 від 25.11.2002 р. до угоди від 27.09.2001 р. щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, додаткову угоду від 28.09.2006 р. про внесення змін та доповнень до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., додаткову угоду від 29.12.2006 р. про внесення змін та доповнень до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткову угоду від 30.04.2001 р., які укладені між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не надав.
З метою вирішення питання щодо прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача - Київської міської державної адміністрації, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 25.10.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 01.11.2010 р.
У судовому засіданні 01.11.2010 р. Господарський суд міста Києва повідомив про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу або предмет позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями). Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.
Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково до заявлених позовних вимог про визнання нікчемними угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.01 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. до неї просить також визнати нікчемними угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., додаток № 1 від 25.11.2002 р. до угоди від 27.09.2001 р. щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, додаткову угоду від 28.09.2006 р. про внесення змін та доповнень до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., додаткову угоду від 29.12.2006 р. про внесення змін та доповнень до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткову угоду від 30.04.2001 р.
Суд відзначає, що неправомірно під виглядом збільшення позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, у зв'язку з чим не приймає до розгляду подану заяву.
У судове засідання 01.11.2010 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи наведене, з метою дослідження доказів у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/229 до 15.11.2010 р.
У судовому засіданні 15.11.2010 р. Господарським судом міста Києва було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі та, з урахуванням, що п'ятий день після оголошення рішення припадає на вихідний день, призначено дату складення повного тексту рішення -22.11.2010 р.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
27 вересня 2001 року на підставі рішень Київради від 21.12.2000 № 128/1105, № 129/1106, № 131/1108 між Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальник) було укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва.
Згідно з пунктом 1.1. зазначеної Угоди її предметом є передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 1, та об'єктів незавершеного будівництва, згідно з додатком 2 (далі - майна), в управління енергопостачальника та подальша експлуатація майна, зазначеного в додатках 1-3.
При цьому під терміном «майно», який використовується в зазначеній угоді, визначаються об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебували у повному господарському віданні ДКП «Київжитлотеплокомуненерго», ТОВ СВП «Академтеплоенерго», ВАТ «Завод «Енергія», та об'єкти теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, які не увійшли до статутного фонду енергопостачальника та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 29-р передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також всі інші об'єкти права комунальної власності територіальної громади м. Києва, які на момент підписання цієї Угоди вже передані в управління енергопостачальнику, згідно додатку 3.
У відповідності до умов зазначеної угоди від 27.09.2001 р., енергопостачальник зобов'язався:
- прийняти без права відчуження у володіння, користування та управління майно відповідно до актів приймання-передачі (пункт 2.1.1. угоди);
- використовувати майно, зазначене в пункті 1.1. цієї угоди, відповідно до його технологічного призначення і умов цієї угоди, згідно із статутом енергопостачальник та для виконання загальноміських програм розвитку енергетичного комплексу міста (пункт 2.1.3. угоди);
- вести відокремлений аналітичний бухгалтерський облік майна, його поліпшень та приросту та на вимогу адміністрації подавати звіт про склад майна за типовими формами бухгалтерського звіту (пункт 2.1.6. угоди);
- нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна (пункт 2.1.7. угоди);
- у разі припинення дії цієї угоди майно повернути адміністрації у робочому стані з урахуванням його нормативного зносу (пункт 2.1.12.).
Пунктом 2.2.4. Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. передбачено, що Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» має право самостійно передавати окреме індивідуально визначене майно (крім житлових приміщень і будівель) у користування третім особам і використовувати отримані від цього доходи на виробничу діяльність. При цьому передавати нежитлові приміщення, будівлі в оренду в установленому законодавством порядку енергопостачальник маж право за згодою власника, а доходи, отримані від оренди приміщень, будівель та окремого індивідуально визначеного майна є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і використовуються відповідно до п. 2.1.4. цієї угоди.
Згідно з пунктом 3.1.1. угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., Київська міська державна адміністрація зобов'язалася з моменту підписання цієї угоди розпочати реалізацію проекту реформування енергетичного комплексу міста Києва шляхом передачі енергопостачальник права володіння, користування та управління майном відповідно до актів приймання-передачі.
30.04.2007 р. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»та Київська міська державна адміністрація уклали додаткову угоду про внесення змін і доповнень до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р.
Пунктом 1 зазначеної додаткової угоди пункт 1.1. угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. викладено у наступній редакції: «1.1. За цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, адміністрація передає енергопостачальник, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно) у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі енергопостачальника. Енергопостачальнику забороняється здійснювати відчуження майна та будь-яким чином розпоряджатися майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради (по тексту - власник), окрім випадків, передбачених пунктом 2.2.3. цієї Угоди».
Згідно зі змінами, внесеними додатковою угодою, АЕК «Київенерго»зобов'язалася виконувати ліцензійні умови та правила здійснення підприємницької діяльності (пункт 2.1.11.).
Крім того, умовами додаткової угоди було доповнено Угоду від 27.09.2001 р. пунктом 2.1.14., відповідно до якого використання майна за цією угодою АЕК «Київенерго»зобов'язалася здійснювати на користь територіальної громади міста Києва щороку платіж в розмірі , який дорівнює 10 відсоткам чистого прибутку АЕК «Київенерго», отриманого ним за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2000000, 00 грн. за рік. Цей платіж енергопостачальник сплачує протягом поточного року рівними частинами щокварталу.
Пунктом 6 додаткової угоди словосполучення «володіння, користування та управління»замінено на «володіння та користування з обмеження правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника»в п.п. 2.1.1., 3.1.1. угоди; слово «управління»замінено на словосполучення «володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника»в п.п. 2.1.13., 2.2.1., 3.1.4.2. Угоди.
Враховуючи вищевикладені умови угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р., позивач вважає, що угода з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, за правовою природою є змішаним договором, який містить в собі умови договору оренди та договору управління майном.
При цьому позивач стверджує, що і вказана угода, і додаткова угода до неї відповідно до норм чинного законодавства України потребують нотаріального посвідчення, тоді як ця вимога до форми правочинів не дотримана.
Крім того, за твердженням позивача, відповідачами також не було дотримано вимоги про державну реєстрацію правочину, а тому угода з урахуванням змін, внесених до неї додатковою угодою, є не вчиненою.
Право на звернення з даним позовом до суду позивач обґрунтовує тим, що Київська міська рада відмовляє позивачу в укладенні договору оренди нежилих приміщень у м. Києві за адресами: вул. Оноре де Бальзака, 56а та по вул. Леоніда Бикова, 4а з посиланням на умови угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р.
За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними (нікчемними) угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. та додаткової угоди до неї від 30.04.2007 р.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пункт 2 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, частина 5 статті 16 та частина 5 статті 60, пункт 31 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачають, що правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності від імені територіальної громади здійснюють лише відповідні ради, які можуть делегувати окремі права суб'єкта комунальної власності своїм виконавчим органам. Тобто, виконавчі органи місцевих рад діють в межах повноважень, наданих відповідною радою.
У відповідності до частин 1, 2 статті 59 та частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві ради здійснюють повноваження власника комунального майна, в тому числі щодо передачі цього майна в оренду шляхом прийняття нормативних та інших актів у формі рішень. Рішення приймаються на пленарному засіданні ради, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно місцева рада може прийняти рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади. Підпункт 1 пункту «а»статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачає обсяг повноважень у відповідної ради, а саме -управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад.
Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва укладена між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»від 27.09.2001 укладена в межах повноважень, передбачених статтями 29, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 474/1135 погоджено продовження строку дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 з АЕК «Київенерго»до 31 грудня 2017 року та укладення додаткової угоди про внесення змін та доповнень до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р.
Крім того, відповідно до наданих їй повноважень, Київська міська рада прийняла рішення № 128/1105 від 21.12.2000 р., № 129/1106 від 21.12.2000 р. та № 131/1108 від 21.12.2000 р., якими комунальне майно територіальної громади міста Києва передано в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго». Дані рішення залишаються чинними та діяли на момент виникнення спору між позивачем та відповідачами.
Крім того, слід відзначити, що укладення оспорюваної додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 було погоджено Київською міською радою шляхом прийняття рішення від 26.04.2007 р. № 474/1135.
Дослідивши зміст оспорюваних Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 та додаткової угоди до неї від 30.04.2007 р., Господарський суд міста Києва вважає за необхідне відзначити наступне.
Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. містить у собі елементи різних договорів, що не суперечить нормам законодавства України, а тому, в силу ст. 4 Цивільного кодексу України, дана угода була та є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний) договір. До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про те, що Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи різних цивільно-правових зобов'язань, що регулюються різними інститутами зобов'язального права.
Внаслідок укладення зазначеної Угоди від 27.09.2001 р. АЕК «Київенерго»набула право на чуже майно, а саме: право володіння та користування майном, що є комунальною власністю.
В основу формування відносин з володіння чужим майном законодавством України покладено договір, який є домовленістю двох сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права (речові права осіб, які не є власниками) -право господарського відання, право оперативного управління. Крім цього, господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно, зокрема, є право володіння (Глава 31 ЦК України) та право користування чужим майном (Глава 32 ЦК України).
Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
Так, предметом Угоди від 27.09.2001 р. є передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 1, та об'єктів незавершеного будівництва, згідно з додатком 2 (далі - майна), в управління енергопостачальника та подальша експлуатація майна, зазначеного в додатках 1-3.
При цьому під терміном «майно», який використовується в зазначеній угоді, визначаються об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебували у повному господарському віданні ДКП «Київжитлотеплокомуненерго», ТОВ СВП «Академтеплоенерго», ВАТ «Завод «Енергія», та об'єкти теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, які не увійшли до статутного фонду енергопостачальника та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 29-р передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також всі інші об'єкти права комунальної власності територіальної громади м. Києва, які на момент підписання цієї Угоди вже передані в управління енергопостачальнику, згідно додатку 3.
У відповідності до умов зазначеної Угоди від 27.09.2001 р., енергопостачальник зобов'язався:
- прийняти без права відчуження у володіння, користування та управління майно відповідно до актів приймання-передачі (пункт 2.1.1. угоди);
- використовувати майно, зазначене в пункті 1.1. цієї угоди, відповідно до його технологічного призначення і умов цієї угоди, згідно із статутом енергопостачальник та для виконання загальноміських програм розвитку енергетичного комплексу міста (пункт 2.1.3. угоди);
- вести відокремлений аналітичний бухгалтерський облік майна, його поліпшень та приросту та на вимогу адміністрації подавати звіт про склад майна за типовими формами бухгалтерського звіту (пункт 2.1.6. угоди);
- нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна (пункт 2.1.7. угоди);
- у разі припинення дії цієї угоди майно повернути адміністрації у робочому стані з урахуванням його нормативного зносу (пункт 2.1.12.).
Пунктом 1 зазначеної додаткової угоди пункт 1.1. угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. викладено у наступній редакції: «1.1. За цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, адміністрація передає енергопостачальник, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно) у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі енергопостачальника. Енергопостачальнику забороняється здійснювати відчуження майна та будь-яким чином розпоряджатися майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради (по тексту - власник), окрім випадків, передбачених пунктом 2.2.3. цієї Угоди».
Згідно зі змінами, внесеними додатковою угодою, АЕК «Київенерго»зобов'язалася виконувати ліцензійні умови та правила здійснення підприємницької діяльності (пункт 2.1.11.).
Метою зазначеної Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. є реалізація проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва, вирішення питань підвищеної надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основний фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу.
Пунктом 2.1.14 спірної Угоди від 27.09.2001 р. передбачена плата за використання майна на користь територіальної громади у вигляді щорічного платежу в розмірі, який дорівнює 10 відсотків від чистого прибутку Енергопостачальника, отриманого ним за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн. грн.
Майно, яке є предметом даної Угоди, не може бути предметом застави, на нього не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів Енергопостачальника (пункт 4.4.), тобто, має місце обмеження щодо розпорядження.
Термін дії зазначеної Угоди -до 31 грудня 2017 року.
Отже, оспорюваній Угоді щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. притаманні наступні ознаки:
- майно знаходиться у АЕК «Київенерго»у володінні та користуванні з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна. Звідси можливо дійти висновку про те, що майно не належить АЕК «Київенерго»на праві власності, оскільки право на розпорядження майном суттєво обмежено, а після закінчення терміну дії Угоди повинно бути повернено його власникові, що в сукупності не притаманно інституту права власності;
- платність;
- використання майна виключно для досягнення поставленої мети.
Наведені ознаки так чи інакше притаманні таким договорам, як: оренда, концесія, управління майном.
Проте, господарський суд вважає, що Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р., хоча і містить в собі спільні із згаданими договорами ознаки, але й має відмінності, які визначають її як окремий вид договору.
Зокрема, відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди (оерндодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як видно з визначення оренди, законодавство не передбачає можливості надання орендарю права щодо розпорядження майном. Укладена Угода передбачає надання АЕК «Київенерго»права розпоряджатись майном за згодою власника, а у деяких випадках і без отримання такої згоди (пункт 2.2.3. Угоди).
Отже, наявність у АЕК «Київенерго»права розпоряджатись отриманим майном (хоча і за згодою власника) свідчить про те, що укладена Угода не є договором оренди.
Крім того, слід відзначити, що згідно з нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»об'єктом оренди не можуть бути ТИЦ-5, ТЕЦ-6, Київські теплові мережі, на момент укладення договору не проведено оцінки об'єкта оренди, не здійснюється страхування майна, плата розраховується без врахування Методики.
Що стосується тверджень позивача про те, що оспорювана Угода за своєю правовою природою є договором концесії, то слід відзначити, що концесія -це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) обкатом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
На відміну від оренди (право володіння та користування), предмет концесії передбачає надання майна в управління (експлуатацію), строкове платне володіння, що також не передбачає права розпорядження майном.
Надання обкатів в концесію здійснюється на підставі концесійного конкурсу.
Проте, концесійний конкурс місцевою владою не проводився, отже, підстави укладати договір концесії у сторін не було.
Щодо посилань позивача на те, що оспорювана Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. за своєю суттю є договором управління майном, то господарський суд з ним не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Істотними умовами договору управління майном є перелік майна, що передане в управління, розмір та форма плати за управління майном.
Суттєвою ознакою договору управління майном у відповідності до ст. 1034 Цивільного кодексу України є те, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.
Враховуючи наведене, управління майном є видом послуги, яка надається управителем установнику управління за плату і, окрім плати, не передбачає отримання управителем більше ніяких доходів чи інших благ. Мета та предмет укладеної угоди не мають спільних рис з предметом договору управління майном. Угодою не передбачена плата на користь АЕК «Київенерго», а навпаки -АЕК «Київенерго»зобов'язана сплачувати платіж за користування майном, а вигоди від використання майна належать АЕК «Київенерго».
За таких обставин Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. також не можна віднести до такого виду договору, як управління майном.
Виходячи з викладеного, спірна Угода не є договором концесії, оренди або управління майном. Немає підстав відносити дану Угоду і до інших видів договорів, передбачених актами цивільного законодавства України, проте ця обставина не свідчить про неправомірність цієї Угоди.
Так, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Отже, господарський суд відзначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До того ж, пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено право органів місцевого самоврядування надавати в тимчасове або постійне користування майно. Вичерпний перелік способів передачі у користування комунального майна законом не визначені, отже, таке майно може бути передане у користування на підставі договорів, як передбачених чинним законодавством, так і не передбачених, проте, таких, що йому не суперечать.
За вищевикладених обставин Господарський суд міста Києва не визнає обґрунтованими позовні вимоги про визнання нікчемними Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.01 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. до неї, укладених між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго”, у зв'язку з чим у позові відмовляє повністю.
При цьому господарський суд вважає за доцільне відзначити, що не приймає належним доказом у даній справі поданий Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»висновок науково-правової експертизи, здійснену у 2009 році Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, оскільки така експертиза не була призначена у встановленому порядку. Крім того, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Також господарський суд не приймає до уваги посилання представників АЕК «Київенерго» на те, що питання недійсності оспорюваних Угоди та додаткової угоди до неї вже розглядалося судами всіх інстанцій при вирішенні справ № 25/207, № 25/216 та № 25/217, оскільки предметом позовів у цих справах не було визнання недійсності (нікчемності) спірних право чинів, а тим більше -з підстав, зазначених позивачем.
Проте не прийняття господарським судом як доказ поданого АЕК «Київенерго»висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та не визнання обґрунтованим твердження про те, що питання недійсності оспорюваних Угоди та додаткової угоди до неї вже розглядалося судами всіх інстанцій, не свідчить про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання нікчемними Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.01 р. та додаткової угоди від 30.04.2007 р. до неї, укладених між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго”.
Враховуючи наведене, позов у даній справі не підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
22.11.2010 р.