ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/39111.11.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»
до Дочірнього підприємства «Трейд Лайн Полтава»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Котков О.В.
секретар судового засідання Белаш Л.П.
Представники сторін:
від позивача: Поляков В.О., довіреність від 04.11.2010 року;
від відповідача: не з'явились;
11.11.2010 року у судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»(надалі ТОВ «ИРБИС-АВТО», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Трейд Лайн Полтава»(надалі ДП «Трейд Лайн Полтава», відповідач) заборгованості в розмірі 12 491,06 грн., 1 137,71 грн. пені, 1 231,99 грн. 20% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 704 від 01.06.2009 року рахується заборгованість за поставлені товари, у зв'язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені та 20 процентів річних.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 02.11.2010 року наявна у матеріалах справи).
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення позивача, господарський суд,
1 червня 2009 року між ТОВ «ИРБИС-АВТО»та ДП «Трейд Лайн Полтава»укладено договір № 704 за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та інші товари, партіями в строк, в асортименті, кількості і по цінам, вказаних у видаткових накладних та/чи специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору після підписання їх сторонами.
Поставка товару з приводу оплати якого виник спір підтверджується видатковими накладними: № К-002136 від 21.12.2009 року на суму 3 012,00 грн., № Б-003326 від 22.12.2009 року на суму 3 240,00 грн., № Б-003342 від 24.12.2009 року на суму 365,00 грн., № К-002188 від 25.12.2009 року на суму 680,00 грн., № К-002193 від 28.12.2009 року, № К-002195 від 28.12.2009 року на суму 1 675,01 грн., № Б-003403 від 28.12.2009 року на суму 310,03 грн., № К-002206 від 29.12.2009 року на суму 199,01 грн., К-000005 від 04.01.2010 року на суму 1 237,99 грн., № К-000007 від 05.01.2010 року на суму 619,00 грн., № К-000025 від 11.01.2010 року на суму 820,00 грн., № К-000047 від 13.01.2010 року на суму 814,99 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.
Відповідно до положень п. 10.7 договору сторони погодились, що строк дії договору - з моменту його підписання сторонами по 31.12.2009 року включно. Якщо жодна із сторін, попередньо, за один місяць до закінчення стоку дії даного договору не заявить про його припинення, то він автоматично продовжується на наступний календарний рік. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок продукції з приводу оплати якої виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.
Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено (банківські виписки на підтвердження часткової оплати залучені до справи), у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 12 491,06 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умови оплати та порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 3 договору, згідно з п. 3.1 якого оплату товару покупець зобов'язувався провести протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних: № К-002136 від 21.12.2009 року, № Б-003326 від 22.12.2009 року, № Б-003342 від 24.12.2009 року, № К-002188 від 25.12.2009 року, № К-002193 від 28.12.2009 року, № К-002195 від 28.12.2009 року, № Б-003403 від 28.12.2009 року, № К-002206 від 29.12.2009 року, К-000005 від 04.01.2010 року, № К-000007 від 05.01.2010 року, № К-000025 від 11.01.2010 року, № К-000047 від 13.01.2010 року станом на час вирішення спору є таким, що настав.
Доказів здійснення розрахунків у повному обсязі за товари поставлені згідно вказаних накладних суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 12 491,06 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.8.1 договору, відповідач за несвоєчасну оплату товару повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем з урахуванням настання строку оплати в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 1 137,71 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення перевірений судом та є додатком до позовної заяви).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору (п. 8.3) сторони передбачили обов'язок покупця (відповідача) у разі прострочення виконання грошового зобовязання сплатити 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи розмір заборгованості відповідача сума нарахованих 20% відсотків річних за період з 24.03.2010 року по 19.09.2010 року складає 1 231,99 грн., які у вказаній сумі підлягають стягненню на користь позивача в межах заявленого позову.
Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 704 від 01.06.2009 року відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 148,61 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Трейд Лайн Полтава»(01033, м. Київ, вул. Либідська, 1А, р/р 26006160002219 в ПОД ОАО «Райффайзен банк Аваль»МФО 331605, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 23809431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»(61035, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А; 61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24, р/р 26000301051705 в відділенні № 3700, Харківської дирекції ПАТ «Банк Форум»МФО 322948, ідент. код 35352325) 12 491,06 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 06 копійок) основного боргу, 1 137,71 грн. (одну тисячу сто тридцять сім гривень 71 копійку) пені, 1 231,99 грн. (одну тисячу двісті тридцять одну гривню 99 копійок) 20% річних, 148,61 грн. (сто сорок вісім гривень 61 копійку) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
дата підписання повного тексту рішення 22.11.2010р.