83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.11.10 р. Справа № 43/209
Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко
При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного акціонерного товариства “ОТІС”, м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління №2 ПАТ “ОТІС”, м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕБЛЕВИЙ РАЙ”, м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS”, м. Донецьк
про стягнення заборгованості у сумі 2780,63грн.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Шильніковський І.В. за довіреністю від 26.08.2010р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Суд перебував у нарадчій кімнаті 16.11.2010р. з 09:50год. до 10:05год.
Приватне акціонерне товариство “ОТІС”, м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління №2 ПАТ “ОТІС”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕБЛЕВИЙ РАЙ”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 2780,63грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині належної оплати прийнятого боргу за договором №337/1 від 26.11.2009р.
Ухвалою суду від 27.09.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №43/209 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “SDS”, м. Донецьк.
Відповідач та третя особа у судові засідання не з'явилися, про час і місце слухання були належним чином повідомлені, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 27.09.2010р., 11.10.2010р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 01311240, 01311207, 01400218, 01400234.
Про обізнаність відповідача про час та місце слухання свідчить також напис зроблений представником відповідача Павловою К.Є. 29.10.2010р. на третій стороні обкладинки справи щодо ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій з них.
Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з'явилися. Причин нез'явлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів не надав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-20/5303 від 29.10.2010р. ТОВ “МЕБЛЕВИЙ РАЙ” (ідентифікаційний код - 35151794) є юридичною особою та знаходиться за адресою вказаною у позові та договорі.
Третя особа письмових пояснень з приводу позову не надала і її представники в судове засідання не з'явилися. Причин нез'явлення остання не пояснила та витребуваних господарським судом документів не надала.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
В ході судового розгляду представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представнику у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд
Між ТОВ “SDS” (первісний боржник), в особі директора Ячунскаса С.А., діючого на підставі Статуту, ТОВ “МЕБЛЕВИЙ РАЙ” (новий боржник), в особі директора Єгорової А.Ю., діючої на підставі Статуту, та ЗАТ „ОТІС” (кредитор), в особі регіонального директору СЛУ №2 Шойхета Є.Н., був укладений договір №337/1 від 26.11.2009р.
Згідно пункту 1 договору первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання з оплати виконаного кредитором технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, що виникло з договору №396 від 30.11.2006р. на технічне обслуговування ліфтів, укладеного між кредитором та первісним боржником.
Пунктом 2 договору передбачено, що новий боржник зобов'язаний виконати перед кредитором зобов'язання первісного боржника з оплати виконаного технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в сумі 7452,79грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 3 договору сплата вказаної суми здійснюється новим кредитором на поточний рахунок кредитора.
Згідно пункту 4 договору первісний боржник зобов'язаний передати новому боржнику документи, що підтверджують дійсність вимог з виконання зобов'язання, вказаного в пунктах 1 та 2 договору.
Перевід боргу у відповідності з цим договором не тягне яких-небудь змін умов договору №396 від 30.11.2006р. на технічне обслуговування ліфтів (пункт 5 договору).
У пункті 6 договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За приписами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір №337/1 від 26.11.2009р. був підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору №337/1 від 26.11.2009р. недійсними суду не надано.
Таким чином, відповідач погодився з розміром боргових зобов'язань, прийнятих ним відповідно до договору №337/1 від 26.11.2009р., та підстави для сумнівів щодо наявності заборгованості на момент укладення цього договору відсутні.
За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зазначена норма визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк (термін) виконання. Наведена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання.
Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За змістом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Згідно із ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом, умовами договору №337/1 від 26.11.2009р. не встановлено строк для сплати відповідачем боргу у сумі 7452,79грн., прийнятого від третьої особи.
За визначенням статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.
В пункті 6 договору визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Отже, наразі договір є діючим та відповідач не обмежений у терміні щодо його виконання.
В матеріалах справи відсутня вимога позивача з приводу сплати відповідачем боргу у сумі 7452,79грн., прийнятого від третьої особи за договором №337/1 від 26.11.2009р. (про переведення боргу) та виниклого у неї за договором №396 від 30.11.2006р. (про надання послуг).
За приписом ст.54 ГПК України позовна заява - процесуальний документ, за допомоги якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Позов визначається як вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно ст.56 ГПК України надіслання копії позовної заяви позивачем відповідачу є процесуальним обов'язком позивача, що виникає внаслідок звернення останнього до суду з позовом з метою реалізації свого права на захист.
Тому подану позивачем позовну заяву не можна розцінювати, як вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.
Таким чином, наразі у позивача не настало право вимагати з відповідача стягнення боргу у сумі 2780,63грн., який виник у нього внаслідок неналежного виконання прийнятого відповідачем зобов'язання за договором №337/1 від 26.11.2009р., тому в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 2780,63грн. слід відмовити за недоведеністю.
Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати, саме: витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 16, 251, 525, 526, 530, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “ОТІС”, м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління №2 ПАТ “ОТІС”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕБЛЕВИЙ РАЙ”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 2780,63грн. відмовити за недоведеністю.
Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 16.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя
Повний текст рішення за правилами
ст.84 ГПК України підписано 22 листопада 2010р.
Надруковано 4 прим.: 1 - позивачу (СЛУ №2), 1 - відповідачу, 1 - третій особі, 1 - у справу.