Справа № 305/2051/24
24.12.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Атаманюка В.М., в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЗхРУ №142404 від 27 травня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , 27 травня 2024 року, близько 09 години 20 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянином України, ОСОБА_2 , у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №411, поблизу гори Клифа (територія Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Розвідувально-пошукова група", під час спроби незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України, ОСОБА_1 , порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Атаманюк В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що 27.05.2024, ОСОБА_1 перебував на території Богданівської сільської ради, Рахівського району Закарпатської області, виключно у відпочинкових цілях, де і виявили його працівники прикордонної служби, та почали стверджувати, що останній нібито намагався перетнути державний кордон, оскільки місцевість, де перебував підзахисний, розташована у прикордонній зоні. Зазначає, що вказана сільська рада знаходиться 40 км від прикордонної зони, а його підзахисний не рухався в сторону кордону, а лише відпочивав у даній місцевості, тобто жодного наміру у нього перетинати держаний кордон, не було. Вказує, що у ОСОБА_1 при собі не було жодних речей, які б свідчили про те, що останній мав намір незаконно перетнути кордон. Зазначає, що підзахисний не мав змоги докази свою невинуватість, оскільки не був на розгляді справи. Вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, обґрунтовуючи поважність причин пропуску тим, що постанова постановлена без участі ОСОБА_1 , про те, що справа буде розглядатися у Рахівському районному суді йому не було відомо, копію постанови отримав лише 27.09.2024 через Укрпошту, тому вважає вказані обставини є поважними для поновлення строку на оскарження даної постанови суду.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Атаманюк В.М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, адвокат Атаманюк В.М. повідомлений за допомогою смс-повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», ОСОБА_1 отримав судову повістку про дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Атаманюка В.М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту, які були викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Згідно із даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №142404 від 27.05.2024 слідує, що 27 травня 2024 року, близько 09 години 20 хвилин прикордонним нарядом "Розвідувально-пошукова група" на напрямку 411 прикордонного знаку поблизу гори Клифа (територія Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншим громадянином України ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються: вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 142404 від 27.05.2024; протоколом про адміністративне затримання від 27.05.2024; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.05.2024, та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, він складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності правопорушника.
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що засвідчено підписом ОСОБА_1 .
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався порушник ОСОБА_1 .
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_3 , діяв у межах наданих йому повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Доводи захисника в апеляційній скарзі, що жодного наміру у ОСОБА_1 перетинати держаний кордон, не було, є неприйнятними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі перетину державного кордону України поза пунктом пропуску у складі групи осіб.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою ст. 204-1 КупАП, є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Румунію, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених районним судом.
З урахуванням наведеного, безпідставними та необґрунтованими визнаються і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 перебував на території Богданівської сільської ради, Рахівського району Закарпатської області, виключно у відпочинкових цілях, і що з його сторони не було ніяких спроб та намірів на незаконний перетин.
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 при собі не було жодних речей, які б свідчили про те, що останній мав намір незаконно перетнути кордон, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б стверджували факт вчинення перетинання або спроби перетинання державного кордону.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 27.05.2024 о 09 год. 20 хв. спільно з іншими громадянами України,здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України в межах контрольованого прикордонного району, на напрямку 411 прикордонного знаку поблизу гори Клифа (територія Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області),внаслідок чого ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом "Розвідувально-пошукова група".
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підзахисний не мав змоги докази свою невинуватість, оскільки не був на розгляді справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
При оцінці доводів захисника у цій частині, апеляційний суд бере до уваги, зокрема те, що ОСОБА_1 був достатньо проінформовані, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, що підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 від 27.05.2024, при цьому, йому також було відомо, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься у Рахівському районному суді Закарпатської області, про що було зазначено у протоколі, який підписаний ОСОБА_1 , тому доводи у цій частині не є підставою для скасування постанови судді, оскільки за наявної сукупності наведених вище доказів, відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні не вплинула на доведеність його вини у вчиненні правопорушення та на законність накладення на нього адміністративного стягнення.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, а також апеляційний суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 діяння вчинено в умовах воєнного стану в Україні.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі стороною захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Атаманюком В.М. в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Атаманюку В.М. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу адвоката Атаманюка В.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага