04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на незаконне позбавлення волі особи, у порядку ст. 206 КПК України.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що зі змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_6 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження, та оскільки у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження, то з посиланням на ч. 4 ст. 304 КПК України відмовив у відкритті провадження за скаргою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати, а матеріали _____________________________________________________
Справа №11-сс/824/7771/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії її прийняття в іншому складі суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_6 з 12 листопада 2024 року та станом на сьогоднішній день без будь-яких законних підстав утримується в неволі на території збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість та нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
При цьому зазначає, що об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 27 травня 2019 року у справі №766/22242/17 дійшла висновку, що, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Саме стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено.
Отже, апелянт стверджує, що стаття 206 КПК України може бути застосована незалежно від того чи утримується особа в неволі в порядку Закону України «Про попереднє ув'язнення», чи за інших обставин.
Також вказує й на те, що ст. 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, вважає, що, приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя порушив загальні засади кримінального провадження, а саме: законність (ст. 9), доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень (ст. 21), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 24 ), тим самим позбавив заявника права на судовий захист своїх законних інтересів.
Будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив і ніяких клопотань про відкладення розгляду не подавав, а тому, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
З наведених норм закону слідує, що ст. 206 КПК України врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею щодо законності тримання осіб під вартою в межах кримінально-процесуального закону. Зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (скарги), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, а затримання уповноваженими службовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадян та їх утримання на території збірного пункту не є незаконним позбавленням особи свободи в розумінні ст. 206 КПК України.
Як вбачається з матеріалів скарги, адвокат ОСОБА_5 звернулася до слідчого суду Дарницького районного суду м. Києва із скаргою (клопотанням) в порядку ст. 206 КПК України, в якій просила постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти ОСОБА_6 , який незаконно утримується на території збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як вже встановлено судом, ст. 206 КПК України регулює відносини під час досудового розслідування, а саме - запобіжні заходи, затримання особи, а слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою, органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Водночас, зазначені у скарзі (клопотанні) адвоката ОСОБА_5 , правовідносини виходять за межі норм КПК України, оскільки не стосуються кримінального провадження, а є незгодою із діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаними з мобілізацією.
Відтак, ОСОБА_6 не є затриманою особою в розумінні кримінального процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року, на всій території України введено воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п. 1, п. 17, п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, яку продовжено і на теперішній час.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу, а є обов'язком громадян України, передбачений ст. 65 Конституції України.
При цьому, у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_8 службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва щодо відмови у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 на незаконне утримання ОСОБА_6 на території збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим, вважаючи ухвалу слідчого судді від 21 листопада 2024 року законною і обґрунтованою, не вбачає підстав для її скасування.
Таким чином, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на незаконне позбавлення волі особи, у порядку ст. 206 КПК України, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3