Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16646/2024
м. Київ Справа № 757/26787/22-ц
02 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сторожука Юрія Миколайовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою,-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона є рідною матір'ю ОСОБА_4 , з яким відповідачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2015 року до 06 листопада 2017 року. У шлюбі у відповідачки ОСОБА_2 та її сина народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка для неї є рідною онукою та яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з відповідачкою. Одразу після народження онуки вона намагалася по мірі своїх можливостей, з урахуванням її постійного місця проживання в США, спілкуватися з онукою, брати участь у її вихованні.
Позивачка вказувала, що її відносини з відповідачкою є емоційними та нестабільними, ситуація ускладнювалась поведінкою її сина та колишнього чоловіка відповідачки - ОСОБА_4 , який не виконує своїх батьківських обов'язків щодо утримання дитини та не сплачує аліменти.
Разом із тим, 20 вересня 2019 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір щодо спілкування з дитиною, який належним чином відповідачкою не виконується. Вона намагалась владнати конфліктну ситуацію, залучала до цього Службу у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, однак така ініціатива не була прийнята відповідачкою яка, починаючи з листопада 2021 року, почала ігнорувати звернення, дзвінки та прохання бабусі, припинивши виконувати умови укладеного договору. Тому вона вимушена звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, які чинить відповідачка, та встановлення способів спілкування з онукою в межах її потреб та з урахуванням її віку.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка ОСОБА_1 просила суд: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди їй у спілкуванні з онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступні умови спілкування та побачень її, як бабусі, з онукою:
спілкування не менше 1 разу на тиждень тривалістю не менше 15 хв. та не більше 60 хв. у проміжок часу з 19:00 до 22:00 за часом місцезнаходження дитини, шляхом проведення аудіо-, відеодзвінка з використанням Інтернет-месенджерів (Facetime, Facebook, Skype, Viber, WhatsApp тощо) з номера ОСОБА_1 на номер ОСОБА_2 (за умови попереднього узгодження дати та часу дзвінка в окремо виділеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або електронному листуванні);
побачення ОСОБА_1 з онукою відбувається без присутності ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вік дитини і відносини дитини та ОСОБА_1 дають можливість особистого спілкування без присутності матері (погоджено у п. 3.6. договору між матір?ю та бабусею щодо спілкування з дитиною від 12.09.2019 року), при цьому ОСОБА_1 забезпечує можливість щоденного одноразового сеансу зв'язку (телефон, Інтернет-месенджери тощо) ОСОБА_2 з донькою;
не менше 2 раз та не більше 4 разів на рік позивач ОСОБА_1 та онука можуть проводити спільний відпочинок тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня (якщо ОСОБА_2 не дасть згоду на більш тривалий строк), при цьому ОСОБА_1 та онука мають право проводити разом принаймні 50% сімейних свят (день народження онуки, Новий рік, Різдво);
місцем спільного відпочинку ОСОБА_1 та онуки може бути м. Київ, інші місця в межах України та/або за її межами (вибір місця відпочинку здійснює ОСОБА_1 , яка надає ОСОБА_2 інформацію та документацію на підтвердження належного оформлення відпочинку);
спільний відпочинок ОСОБА_1 та онуки погоджується з ОСОБА_2 в окремо створеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або в електронному листуванні за 7-31 календарний день до його початку (відмова ОСОБА_2 у побаченні ОСОБА_1 із онукою має бути належно аргументована письмовими доказами (медичним документом про стан здоров'я доньки, квитками про заплановані на цей час поїздки, тощо), за достовірність яких несе відповідальність ОСОБА_2 ;
під час спільного відпочинку ОСОБА_1 та онуки, ОСОБА_1 повинна дотримуватися режиму харчування, сну, звичок та вподобань онуки, згідно з рекомендаціями ОСОБА_2 ;
при погодженні спільного відпочинку ОСОБА_1 з онукою за межами України відповідачка ОСОБА_2 зобов'язана не пізніше 14 календарних днів до дати початку відпочинку підготувати заяву на згоду на виїзд дитини за кордон, забезпечити наявність необхідних документів дитини (закордонного паспорта, тощо) на момент поїздки;
ОСОБА_1 має право бачитись з онукою з урахуванням визначених вище положень у випадку фактичного знаходження дитини на території будь-якої іноземної держави, відмінної від України;
ОСОБА_1 має право надавати бачитись онуці з батьком - ОСОБА_4 під час перебування онуки з ОСОБА_1 (за умови дотримання всіх інших зобов'язань перед ОСОБА_2 );
на запит ОСОБА_1 електронною поштою (не частіше ніж 1 раз в тиждень) ОСОБА_2 зобов'язана протягом 2 календарних днів надавати електронною поштою правдиву відповідь із інформацією про стан здоров'я онуки (в тому числі, але не виключно: довідок, виписок, аналізів тощо), місце її фактичного перебування, навчання, дозвілля, пересування, можливості побачень з онукою згідно із судовим рішенням (електронна адреса ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , електронна адреса ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про технічну неможливість користуватися електронною поштою більш ніж 7 календарних днів поспіль одна сторона повідомляє іншу в Інтернет-месенджерах протягом 3 календарних днів з моменту настання таких обставин;
ОСОБА_2 зобов'язана не перешкоджати ОСОБА_1 у безпосередньому спілкуванні (отриманні поточної інформації щодо онуки) з вихователем/вчителем та/або керівником навчального закладу, який відвідує онука, дитячим лікарем, логопедом, шкільним психологом, викладачем секції, гуртка тощо (судове рішення із даною умовою є документом, що підтверджує право ОСОБА_1 на спілкування із зазначеним вище колом осіб щодо умов проживання, навчання, розвитку та стану здоров'я онуки);
зобов'язати Службу у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 встановленого судом графіка побачень ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухваленним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сторожук Юрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Сторожук Юрій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи і містить висновки, що не відповідають обставинам справи, а також - прийнято із порушенням (неправильним застосуванням) норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає обставинам справи, наданим позивачем, та наявних в матеріалах справидоказів, які підтверджують, що подання позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онукою) та заперечення відповідача проти його задоволення свідчить про наявність перешкод у спілкуванні бабусі з онукою. Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 711/9775/15-ц, провадження № 61-6670 св 18).
Судом не було надано об'єктивної оцінки тому, що відповідачка не надала жодного пояснення або обгрунтування ігнорування численних звернень як позивачки, так і представника позивачки, як особистих, так і письмових, електронною поштою тощо - щодо можливості побачення (на будь-яких умовах) позивача з онукою.
Не враховано судом першої інстанції при розгляді справи, що відповідачка, чиє відношення до позивачки є негативним, є єдиним каналом зв'язку позивачки із дитиною. Зловживаючи цією обставиною, відповідачка позбавила не лише позивачку можливості скористатись своїм правом на спілкування із онукою, а й дитину права на спілкування та розвиток у спілкуванні із рідною бабусею. Спілкування було регулярним та корисним для дитини, про що свідчать матеріали справи.
Крім того, як вбачається із висновку про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онукою) та у її вихованні Служби у справах дітей та сім'ї Печерської РДА у м. Києва № 105/01-438/В-140 від 28.03.2023 року, «з'ясувати думку дитини щодо предмету позову спеціалістам Служби не надалось можливим через відсутність згоди матері на бесіду з ОСОБА_5.» Відсутність згоди матері (відповідача у справі) на спілкування із уповноваженими працівниками служби у справах дітей та сім'ї, до професійної компетенції яких віднесено подібне спілкування та вирішення аналогічних проблем, відповідачем не аргументовано.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки і висновку Служби у справах дітей та сім'ї Печерської РДА у м. Києва, правовою метою якого була реалізація дитини на зв'язок із сім'єю. У висновку було враховано вік дитини та її потреби, можливість дитини займатись звичним життям, а участь позивача у вихованні дитини визначено за гнучким адаптивним графіком, без створення додаткових перешкод. Висновок не суперечить інтересам дитини.
При цьому, позивачка є педагогом-психологом сертифікованим для роботи в школі із дітьми з особливостями розвитку. Позивач з самого народження дитини щорічно спілкувалась та бачилась із онукою, що підтверджується матеріалами справи. Твердження відповідачки про «психологічне травмування» безпідставне та недоведене матеріалами справи.
Судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що кожний місяць зволікання призводить до подальшого руйнування зв'язків дитини з бабусею (позивачем). В подальшому, відповідачка буде посилатись (як вже було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву) на те, що дитина давно не бачила бабусю, тому їм не можна бачитись, з метою «уникнення психологічного травмування дитини». Таким чином, на переконання сторони позивача, права дитини не лише продовжують порушуватись, а й заходять у все більш негативну психологічну площину.
Крім того, сторона позивача звертала увагу суду на те, що дитина не бачила та не розмовляла із позивачем (бабусею) вже більше 1,5 року і може прийти до висновків про те, що бабуся її забула, чи покинула, чи дитина чимось завинила перед бабусею.
При цьому, позивачка протягом 1,5 року зверталась до служби у справа дітей та сім'ї, у судові органи, надсилались адвокатські запити, звернення, прохання до відповідача, матері дитини, щодо можливості побачення. Для того, щоб мати можливість в законному полі, офіційно, відкрито принаймні поспілкуватись із онукою, поздоровити її з днем народження, вислати їй подарунки тощо.
В той же час, як всі звернення/заяви відповідача до відповідних установ (поліція, фонд захисту жінок, тощо) носять суто утилітарний, надуманий, а в окремих випадках - напряму обманний характер та здійснюються тоді, коли відповідач має за мету створити перешкоди позивачу у спілкуванні із дитиною.
Суд першої інстанції, не приймаючи до уваги встановлені факти порушення умов договору між матір'ю та бабусею щодо спілкування з дитиною від 20 вересня 2019 року, безпідставно посилався на те, що позивачка не надала доказів звернення в суд з позовом про зобов'язання відповідача виконувати умови вказаного договору, оскільки невиконання відповідачем умов договору (ігнорування звернень та запитів щодо побачення з дитиною, обґрунтованих як чинними нормами Сімейного кодексу України, так і положеннями договору,підтверджено позивачем доданими до матеріалів справи доказами, і ніяк не контраргументовано відповідачем.
Необгрунтованим є висновок суду першої інстанції і про значну відстань між місцем проживання дитини та місцем проживання позивачки, оскільки ні громадянство США, ні відстань не заважала позивачці приїздити до дитини, коли подібні зустріч були погоджені із відповідачем. До листопада 2021 року позивач регулярно бачилась із дитиною саме за місцем її проживання. На території України позивач має рідню, тож регулярно туди приїздила, що підтверджується матеріалами справи. До того ж, для позивачки не склало б проблеми приїхати для побачення із дитиною в Германію, за адресою місця знаходження дитини. І це не є перешкода для телефонної розмови або відео спілкування позивачки із дитиною за допомогою мережі Інтернет.
Необгрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи, є також висновок суду першої інстанції про те, що наявність неприязних відносин між сторонами слугують доказом перешкод у спілкуванні позивача з дитиною. Позивач вважає, що взаємні непорозуміння між позивачем та відповідачем пояснюють причину конфлікту, у результаті якого відповідачка діє не з огляду на інтереси дитини, а в межах свого власного неприязного відношення до позивачки. Звертає увагу суду на те, що до листопада 2021 року позивач та відповідач знаходили консенсус в побаченні із дитиною. Повна заборона на побачення позивача із дитиною, на думку сторони позивачки,почалась тоді, коли вона перестала надавати відповідачу фінансову підтримку.
Щодо наявності всіх контактів у позивача, а також адреси місця проживання дитини в Республіці Німеччина, сторона позивача зазначає, що сама по собі наявність контактів не надає можливості позивачу спілкуватись із дитиною, з огляду на перешкоди з боку відповідача (ігнорування дзвінків дитині на телефон відповідача, оскільки дитина не має свого телефону, ігнорування звернень щодо дати та часу дзвінка дитині тощо), а підтверджену інформацію щодо адреси проживання дитини позивач дізналась лише із клопотання відповідача до суду в процесі судового розгляду.
За наведених доводів апеляційної скарги, сторона позивача вважає, що судом першої інстанції не враховано баланс прав та гарантій щодо дитини, зроблено акцент лише на недоведеності перешкод з боку відповідачки, та не оцінено фактичне порушення прав дитини відповідачем за рахунок максимального обмеження доступу до дитини, в тому числі спеціалістів, до повноважень яких піднесена перевірка дотримання прав дитини, що призвело до неправильного вирішення справи.
У письмових поясненнях представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Фадєєва Наталія Ігорівна просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року.
Зазначає, що сторона відповідача в цілому вважає позицію позивачки помилковою, оскільки подання позову з вимогами визначити графік побачень баби з онукою та заперечення цього позову відповідачем через невідповідність вимог інтересам дитини, не свідчить про створення перешкод у спілкуванні з онукою.
Також наявне в матеріалах справи електронне листування сторін у месенджерах не вказує на створення відповідачем об'єктивних перешкод у спілкуванні позивача з онукою. Листування, на яке посилається позивач, не має будь-якої доказової сили, оскільки надані повідомлення є вирваними із контексту та жодне з них не містить у собі категоричної відмови відповідача у побаченнях/зустрічах баби з онукою, або заперечення права позивача на участь в житті дитини. Відсутня й можливість визначити належність цих повідомлень в якості доказів через неможливість верифікації аккаунтів відправника та отримувача повідомлень, часу здійснення листування, тощо.
Отже, в даній справі відсутні як докази створення перешкод відповідачем у спілкування онуки з бабою, так і докази порушення будь-якого з положень договору щодо спілкування з онукою від 20.09.2019 року. Жоден підтверджуючий такі факти доказ не було подано сторонами, здобуто судом чи службою у справах дітей та сім'ї при складанні висновку від 28.03.2023 року за №105/01-438/В-140.
Дійсно, між сторонами існують певні взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитини, однак сама по собі наявність неприязних відносин не є доказом того, що відповідач створює будь-які перешкоди позивачці у питаннях, пов'язаних із вихованням та спілкуванням малолітньої ОСОБА_5 .
При цьому, сторона відповідача наголошує, що питання участі позивача у вихованні онуки та спілкування з онукою вже врегульовані сторонами, а саме - відповідно до договору щодо спілкування з онукою від 20.09.2019 року, який не був визнаний в установленому порядку недійсним, не був розірваний, тобто, залишається чинним по цей час. Оскільки сторони обрали договірний спосіб регулювання сімейних правовідносин, а не судовий, всі наступні спори щодо врегульованого договором питання (спілкування баби з онукою) мають вирішуватися в рамках процесів про зобов'язання виконувати умови вказаного договору, а не шляхом подання позовів про встановлення порядку (графіку) побачень онуки з бабою.
За наведених обставин суд першої інстанції, розглядаючи справу, ухвалив обґрунтоване та законне рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, водночас, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню апеляційним судом.
У поданій заяві сторона відповідача надала орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які в силу ст. 141 ЦПК України підлягають покладенню на позивача, а саме:витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Сторожуком Ю. М. , залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Говтвяниця Марія Василівна, задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У такому випадку рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року переглядається судом апеляційної інстанції за раніше поданою апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сторожука Юрія Миколайовича.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Ярослав Олександрович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коваленка Ярослава Олександровича, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та син позивачки ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2015 року (а.с. 23 том 1).
Вказаний шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року (справа № 761/29546/17) - а.с. 28-29 том 1.
У даному шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька - ОСОБА_5 (а.с. 22 том 1).
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2020 року у справі № 759/19553/19 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір'ю - ОСОБА_2 (а.с. 24-27 том 1).
Сторонами визнається та не заперечується, що позивачка ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_4 - колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а відтак - рідною бабою малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір щодо спілкування бабусі громадянки Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішеніним І. С. (а.с. 41-43 том 1).
Пунктом 4.3. вказаного договору визначено, що всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.
Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою США, де постійно проживає. При цьому відповідачка ОСОБА_2 разом із малолітньою донькою, будучи громадянами України, на цей час, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, тимчасово проживають у Федеративній Республіці Німеччина.
Судом встановлено, що у добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо питань спілкування позивачки з онукою, зокрема з питань виконання умов договору від 20 вересня 2019 року.
З наданих сторонами доказів вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникають взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитини, про що вказують скриншоти переписки з використанням Інтернет-месенджерів, письмові звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2021 року, від 31 серпня 2022 року до ОСОБА_2 (а.с.30, 31, 38, 39, 44, 123-133 том 1).
Спірне питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онукою) та у її вихованні розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адмінстрації та подано до суду письмовий висновок № 105/01-438/В-140 від 28 березня 2023 року щодо розв?язання спору (а.с. 155-157 том 1).
На підставі відомостей, одержаних у результаті розгляду питання, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, комісією, зокрема встановлено, що мати дитини гр. ОСОБА_2 мешкає разом із дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідно до її письмових пояснень з'ясовано, що у зв'язку із воєнним станом в Україні вона разом з дитиною перебувають у Німеччині.Тому провести обстеження умов проживання за зазначеною адресою спеціалістам Служби - не надалось можливим.
Батько дитини гр. ОСОБА_4 , зі слів матері дитини, мешкає в Республіці Болгарія, останній раз бачився з донькою 03 грудня 2022 року, щосуботи дзвонить дитині, спілкується з нею «он - лайн». Окремо мати дитини гр. ОСОБА_12 звернула увагу, що не перешкоджає спілкуванню батька з донькою, місце його фактичного проживання їй не відоме.
Бабуся дитини громадянка Сполучених Штатів Америки (далі - США) ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
З'ясувати думку дитини щодо предмету позову спеціалістам Служби не видалося можливим через відсутність згоди матері на бесіду з ОСОБА_5 . З метою уникнення психологічного травмування дитини, мати самостійно з'ясувала думку дитини та повідомила, що « ОСОБА_5 все одно, буде вона спілкуватися з бабусею чи ні».
В письмових поясненнях та відзиві на позовну заяву мати дитини гр. ОСОБА_2 просила відмовити в повному обсязі у спілкуванні бабусі - гр. ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 через, на її думку, вчинення щодо неї та онуки з боку бабусі психологічного та економічного насильства, незаконного відстеження місця перебування дитини шляхом застосування спеціальних технічний засобів без узгодження з матір'ю.
Наданим Печерською районною в м. Києві державної адміністрації висновком про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онукою) та у її вихованні № 105/01-438/В-140 від 28 березня 2023 року визнано за доцільне визначити участь баби - гр. ОСОБА_1 у вихованні онуки - малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком: не менше 1 разу на тиждень, тривалістю не менше 15 хвилин та не більше 60 хвилин, в проміжок часу з 19 год 00 хв. до 22 год 00 хв. за часом місця знаходження дитини, шляхом проведення аудіо/відео дзвінка з використанням інтернет-месенджерів; не менше 2 та не більше 4 разів на рік бабуся та онука можуть проводити спільний відпочинок тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникають взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитини. Поряд з цим, сама по собі наявність неприязних відносин між позивачкою та відповідачкою не є доказом того, що ОСОБА_2 створює перешкоди позивачці у питаннях, пов'язаних із вихованням та спілкуванням малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з наданим висновком органу опіки та піклування, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний висновок несе виключно інформативний характер та має рекомендаційний характер. Крім того, з вказаного висновку не вбачається, що відповідач чинила перешкоди позивачці у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, суд першої інстанції зауважив, що позивачка є громадянкою США, проживає у вказаній країні, а відповідачка та її дитина є громадянами України, у зв'язку із воєнним станом, запровадженим в Україні, вона разом з дитиною перебуває в Німеччині, ОСОБА_5 є малолітньою особою, тобто, відстань між місцем проживання дитини та місцем проживання позивачки є значною.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними, достовірними та допустимими доказами те, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з онукою.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України). У главі 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (частина перша статті 263 СК України).
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами (див.: постанову Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, справа № 756/7995/15-ц, провадження № 61-15037св18).
Повага до приватного і сімейного життя є важливим правом, захист якого гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення і не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки вони можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Отже, під правом на повагу до сімейного життя баби та діда щодо спілкування зі своїми внуками насамперед розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ними. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до внука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Стаття 8 Конвенції, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Крускіч проти Хорватії» від 25 листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає насамперед право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року).
Крім того, «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції може існувати між бабою і дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні сімейні зв'язки (справа «Ген та інші проти України» заяви № 41596/19 та № 42767/19, рішення від 10 чернвя 2021 року).
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20)зазначено, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який реалізується у такий спосіб: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм внуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні внука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу участі у вихованні внука задовольнили.
У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникають взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитиниОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З наданих сторонами та досліджених судом доказів вбачається, що, починаючи з листопада 2021 року, позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідачки ОСОБА_2 щодо зустрічей та спілкування з онукою ОСОБА_5 , обгрунтовуючи їх тим, що відповідачка ОСОБА_2 не відповідає на її звернення (повідомлення, дзвінки) щодо можливого графіку та обставин побачень (спілкування) з онукою.
Факт того, що між сторонами існують певні взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитини визнала під час судового розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 , посилаючись у письмових поясненнях та відзиві на позовну заяву, зокрема, на вчинення щодо неї та доньки з боку бабусі психологічного та економічного насильства, незаконного відстеження місця перебування дитини шляхом застосування спеціальних технічний засобів без узгодження з матір'ю.
Встановлені обставини вказують на те, що спірні питання, пов?язані із зустрічами та спілкуванням бабусі з онукою, сторонами владнати не вдалось, що стало підставою звернення позивачки ОСОБА_1 у вересні 2022 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою.
Під час судового розгляду справі відповідачка ОСОБА_2 не визнала вимоги позивачки та просила в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою відмовити.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, суд першої інстанції виходив із того, що сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами у справі не є доказом того, що відповідачка створює перешкоди позивачці у питаннях, пов'язаних із вихованням та спілкуванням малолітньої дитини.
Разом із цим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме по собі подання позову про визначення порядку спілкування з онукою та наявність заперечень сторони відповідача, свідчить про наявність таких перешкод.
Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 711/9775/15-ц (провадження № 61-6670св18).
Таким чином, мотиви відмови судом першої інстанції в позові ОСОБА_1 з підстав їх недоведеностіє помилковими.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, доводам і запереченням сторін, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Встановлені фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів свідчать про те, що у добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо питань спілкування позивачки з онукою, зокрема, з питань виконання умов договору від 20 вересня 2019 року. З наданих сторонами доказів вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникають взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитиниОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту пункту 4.3.договору,укладеного 20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору щодо спілкування з онукою, передбачає можливість вирішення спорів, що виникають в процесі виконання цього договору, у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.
При розгляді справи зазначеної категорії слід приймати до уваги, що конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з внуками.
З урахуванням викладеного, відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, інших родичів, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини. Зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6). З огляду на введення в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанову Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, провадження № 61-9115св22).
Також у спорах щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною інших членів сім'ї суд має знайти баланс між правом дитини на сімейне виховання, правом на повагу до сімейного життя баби, діда, братів, сестер у відносинах з внуками, неповнолітніми братами, сестрами та правом батьків щодо виховання дітей.
Колегія суддів також звертає увагу, що застосування норм міжнародного права та практики ЄСПЛ не може бути формальним, а має бути пов'язане з конкретними обставинами справи.
Колегія суддів апеляційного суду бере до уваги, що Міжнародна конвенція про контакт з дітьми (ратифікована Україною 20 вересня 2006 року) визнає потреби дітей контактувати не лише з обома батьками, а й з іншими особами, які мають сімейні зв'язки з дітьми, а також важливість для батьків й інших таких осіб зберігати контакт з дітьми з урахуванням найвищих інтересів дитини.
Контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
За обставинами цієї справи встановлено, що з 2021 року у баби з онукою немає контакту, що безумовно не може не вплинути на їх стосунки.
З досліджених доказів вбачається, що з листопада 2021 року відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню позивачки ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що однозначно впливає на їх контакт. Отже, необхідно поступово відновити контакт баби і онуки, щоб дитина не втратила родинних відносин з бабою по батьківській лінії.
Водночас, з метою прийняття рішення, яке відповідатиме найкращим інтересам дитини, суд апеляційної інстанції бере до уваги позовні вимоги, зміну обставин в Україні і в житті дитини та вважає, що спір може бути вирішений в тій частині, що забезпечить контакти баби й онуки з урахуванням перебування дитини за кордоном.
Враховуючи конкретні обставини справи, взявши до уваги встановлені судом обставини справи про те, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачку можливості спілкуватися з онукою, тобто, між сторонами існує спір з цього приводу, врахувавши право та бажання позивачки спілкуватися з дитиною, колегія суддів апеляційного судудійшла висновку про задоволення позовної вимоги в частині спілкування баби з онукою (порядок спілкування між ними) засобами телефонного зв'язку шляхом проведення аудіо-, відеодзвінка з використанням Інтернет-месенджерів (Facetime, Facebook, Skype, Viber, WhatsApp тощо) з номера ОСОБА_1 на номер матері дитини ОСОБА_2 не менше 1 разу на тиждень, тривалістю не менше 15 хв. та не більше 60 хв. у проміжок часу з 19:00 до 21:00 за часом місця знаходження дитини.
Встановлюючи такий графік спілкування баби з онукою шляхом відеодзвінків не менше 1 разу на тиждень, тривалістю не менше 15 хв. та не більше 60 хв. у проміжок часу з 19:00 до 21:00 за часом місця находження дитини, колегія суддівкерується тим, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після припинення спільного проживання батьків проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , але у зв'язку із воєнним станом в Україні мати разом з дитиною перебувають у Німеччині. Бабуся дитини є громадянкою Сполучених Штатів Америки, де постійно проживає, а відтак таке спілкування має відбуватися з урахуваням саме місцевого часу країни, в якій перебуває дитина з матір?ю, оскільки в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини).
Колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним також визначити і час для спільного відпочинку бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 2 раз та не більше 4 разів на рік, тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня щорічно.
Враховуючи вік дитини ОСОБА_5 , якій на момент розгляду справи виповнилось 8 (вісім) років, попередньої домовленості сторін про те, що після настання дитиною шестиричного віку бубуся має право проводити час з дитиною без присутності матері, у тому числі поїздки на оздоровлення та туристичні (пункт 3.6. договору щодо спілкування бубусі з дитиною), обумовлює проведення спільного відпочинку бабусі з онукою без присутності матері дитини ОСОБА_2 .
Задля уникнення конфліктних ситуацій між сторонами у справі при організації спільного відпочинку обов'язковою умовою є погодження з матір'ю дитини ОСОБА_2 за 14 календарнх дні до його початку, в окремо створеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або в електронному листуванні, умов та місця спільного відпочинку бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відмова матері дитини ОСОБА_2 у спільному відпочинку бабусі ОСОБА_1 з онукою має бути належно аргументована письмовими доказами.
З метою забезпечення прав та інтересів дитини, колегія суддів аеляційного суду покладає на ОСОБА_1 під час спільного відпочинкуз онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини (онуки).
Надання можливості спілкування баби з онукою засобами телефонного зв'язку, а також спільного відпочинкузабезпечить баланс між правом дитини на сімейне виховання і правом на повагу до сімейного життя баби у відносинах з онукою, а також відповідатиме нормам міжнародного права та практиці ЄСПЛ у контексті обставин цієї справи.
Колегією суддів апеляційного суду не встановлено, що спілкування бабусі з онукою у визначений спосіб може негативно вплинути на дитину.
Визначенний спосіб участі баби у вихованні дитини, та часу їхнього спілкування не виключає підтримки зв'язків між сторонами в інших формах за їх погодженням та можливості вирішення позивачкою з відповідачкою (матір'юдитини) спільно інших питань, що стосуються виховання дитини, а також отримання інформації, зокрема, щодо навчання, розвитку та стану здоров'я онуки.
Не ґрунтується на вимогах закону заявлена позивачкою вимога про надання батькові дитини ОСОБА_4 права бачитись з дитиною під час перебування онуки з нею, ОСОБА_1 , оскільки в рамках розгляду цієї справи спір щодо способу участі баби у вихованні дитинивиник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (мати дитини).
Тоді як батько дитини ОСОБА_4 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із донькою, вирішивши питання про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, в тому числі, у судовому порядку - у разі наявності перешкод для вчинення таких дій.
З урахуванням встановлених обставин та доказів, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо способу участі у вихованні онуки та спілкуванні з неюпідлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлений спосіб спілкування бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає якнайкращим інтересам дитини, які, у свою чергу, переважають над інтересами сторін. При цьому, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до бабусі, ОСОБА_1 не позбавлена у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні онуки та спілкуванні з нею.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачка є громадянкою США, проживає у вказаній країні, а відповідачка та її дитина є громадянами України, у зв'язку із воєнним станом, запровадженим в Україні, перебувають в Німеччині, тобто відстань між місцем проживання дитини та місцем проживання позивачки є значною, не може бути визначальною підставою для обмеження бабусі у реалізації права на виховання онуки і спілкування з нею, з огляду на те, що у статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» прямо зазначено, що у разі, якщо дитина і батьки проживають у різних державах, дитина має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на вільний в'їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Батьки, інші члени сім'ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов'язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.
Крім того, у доводах апеляційної скарги позивачка зазначила, що ні громадянство США, ні відстань не заважали їй приїздити до дитини, коли подібні зустрічі були погоджені із відповідачкою (матір?ю дитини) і до листопада 2021 року вона регулярно бачилась із дитиною саме за місцем її проживання. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справита не заперечувались відповідачкою (матір?ю дитини) під час судового розгляду справи.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає що, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України, та не свідчить про те, що суд вжив всіх належних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявника, що є позитивним обов'язком держави.
Колегія суддів апеляційного суду вважає що, відмовляючи позивачці у встановленні способу участі у вихованні онуки та спілкуванні з нею, суд першої інстанції порушив її право на вільне спілкування з онукою та участь у її вихованні і, як наслідок, дійшовпомилкового висновку про повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.
Отже, доводи представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сторожука Юрія Миколайовича, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні до суду заяви позивачкою оплачено судовий збір як за вимогу немайнового характеру у розмірі 992,40 грн.
Матеріалами справи підтверджується оскарження позивачем судового рішення у цій справі та понесення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн, за подання касаційної скарги - 1984,80 грн.
Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, що становить розмір 4 465,80 грн, слід покласти на відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 6 Конвенції про права дитини, ст.ст. 5, 7, 18, 159, 257, 263 СК України, ст.ст. 2, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сторожука Юрія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
П озов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши такий порядок участі бабусі у вихованні онуки:
Спілкування не менше 1 разу на тиждень тривалістю не менше 15 хв. та не більше 60 хв. у проміжок часу з 19:00 до 21:00 за часом місцезнаходження дитини, шляхом проведення аудіо-, відеодзвінка з використанням Інтернет-месенджерів (Facetime, Facebook, Skype, Viber, WhatsApp тощо) з номера ОСОБА_1 на номер матері дитини ОСОБА_2 .
Спільний відпочинок бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини ОСОБА_2 , не менше 2 раз та не більше 4 разів на рік, тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня щорічно.
Умови та місце спільного відпочинку бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погоджується зматір'юдитини ОСОБА_2 в окремо створеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або в електронному листуванні за 14 календарний день до його початку. Відмова матері дитини ОСОБА_2 у спільному відпочинку бабусіОСОБА_1 з онукою має бути належно аргументована письмовими доказами.
Зобов'язати ОСОБА_1 під час спільного відпочинкуз онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини (онуки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скаргиу розмірі 4 465,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: