справа №752/18588/24 Головуючий у І інстанції - Бойко О.В.
апеляційне провадження №33/824/5541/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
02 грудня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Сівоздрава Анатолія Анатолійовича , Савинського Сергія Миколайовича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Сівоздрава Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
не працюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №856905 ОСОБА_2 , о 04 год 41 хв, 28 липня 2024 року, в м. Києві по вул. Жилянська, 43, керував автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводився у ДОЗ КНП КМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджується висновком лікаря №003781 від 30 липня 2024 року результат якого 2,93% проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з вказаною постановою Сіваздрав А.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_2 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки, окрім рапорту поліцейського, будь-яких інших доказів, які це підтверджують надано не було.
В судовому засідання суду першої інстанції було зазначено, що ОСОБА_2 не керував автомобілем.
Він орендує машину з напарником добу через добу.
В цей день напарник привіз машину за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , після цього передав ключі від автомобіля та поїхав у невідомому напрямку.
Для того, щоб перевірити технічний, візуальних стан автомобіля ОСОБА_2 залишився біля автомобіля.
Після цього під'їхали співробітники поліції та почали оформлювати відповідні матеріали.
З оглянутого відеозапису, наявного у матеріалах справи, не встановлено факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки відео фіксація розпочинається, коли автомобіль стоїть на місці і працівники поліції підходять до ОСОБА_2 , тобто відсутні докази зупинення працівниками поліції відповідного автомобіля, що ставить під сумнів, що даним транспортним засобом керувала саме ця особа у зазначений у протоколі день та час.
Крім того, свідки при складанні протоколу не залучалися.
Вказує, що було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції не було зафіксовано того факту, що перед проведення огляду на стан сп'яніння особу, яка підлягає огляду інформують про порядок застосування спеціального технічного засобу та можливості на її вимогу оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В судовому засіданні захисники особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Сівоздрав А.А. , Савинський С.М. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити у зв'язку з наведеними вище обставинами.
Заслухавши пояснення захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
За приписами статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, в зв'язку з чим, постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною складовою для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ААД №856905 є безпідставним.
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції не зупиняли автомобіль «Hyundai», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , останній був припаркований на парковочному місці.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , керував автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_2 виконав вимогу працівників поліції та пройшов огляд на стан сп'яніння у ДОЗ КНП КМНКЛ «Соціотерапія».
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи Сівоздрава А.А. , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими, постанова судді районного суду є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Сівоздрава Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько