Дата документу 11.12.2024 Справа № 205/14331/23
Єдиний унікальний № 205/14331/23 Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є.М.
Провадження № 22-ц/807/2187/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
11 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» - адвоката Городніщевої Єлізавети Олегівни на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2023 року представник ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначав, що 21.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5577913 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 19-ОД від 05 січня 2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов Кредитного договору:
Сума кредиту (загальний розмір) складає 24 000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору);
Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту (16.02.2023) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 24 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Станом на 23.03.2022 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.
07.06.2022 відповідач частково здійснив оплату процентів на рахунок кредиту у розмірі 760 грн.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
У період з 01.05.2022 року по 12.07.2022 року було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. 12.07.2022 року за ініціативою ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 34 868,96 грн. та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичайний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в кабінет споживача. Споживач наданою можливістю не скористався. У період з 13.07.2022 року по 20.11.2022 року було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 29.05.2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором належним чином, виникла заборгованість у розмірі 113 925,60 грн.: 86 565,60 грн. - заборгованість за кредитом; 27 360,00 грн. - заборгованість за процентами, яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 86 565,60 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 631,54 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» - адвокат Городніщева Є.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 4 000 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені та доведені. Зазначає, що якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, рішення суду оскаржується ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу помологу.
Учасники справи, будучи належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Судове рішення в оскарженій частині зазначеним вимогам не відповідає.
Так, відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу помологу, суд першої інстанції виходив із того, що наданий суду договір № 10/07-2023 від 10.07.2023 про надання правової допомоги не містить порядку та узгодження визначення вартості послуг на правову допомогу. Відповідно до п. 4.2. Договору визначено критерії, які враховуються при визначені розміру гонорару, при цьому детального розрахунку визначення вартості послуг на правову допомогу до суду не надано. Питання стягнення здійснених витрат на правову допомогу без чіткого визначення вартості таких витрат у Договорі, може містити ознаки свавілля та маніпулювання визначенням вартості послуг на правову допомогу поза межами умов Договору, що на переконання суду є неприпустимим.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
З огляду на вказану норму закону, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасниками витрат на професійну правничу допомогу.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що клопотання (заява) про орієнтований розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції може бути заявлено (подано) на будь-якій стадії судового процесу (як в позовній заяві, так і окремо заявою (клопотання), але за умови до закінчення судових дебатів.
Подібні за змістом висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/9482/21 (провадження № 61-12596 св 22).
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, що «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в суді першої інстанції надавалася адвокатом Столітнім М.М. відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1423361 від 26.12.2023 року, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року.
На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18 вересня 2020 року; копію звіту про надання правової допомоги від 26 грудня 2023 року; копію договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року; копію рахунку на оплату по замовленню № 369/25/12 від 25 грудня 2023 року; копію платіжної інструкції в національній валюті від 26 грудня 2023 року № 2451.
Так, 10.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги від 10.07.2023 року.
Згідно із розділом 4 Договору.
4.1. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
4.2. При визначенні розміру гонорару враховується:
· Обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення;
· Ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
· Вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
· Необхідність виїзду у відрядження;
· Важливість доручення з точки зору інтересів клієнта;
· Особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
· Характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
· Професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
4.3. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.
4.4. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.
4.5. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
З копії звіту про надання правової допомоги від 26 грудня 2023 року вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10 000,00 грн., а саме, збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №5575913 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 , складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №5575913 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 , подання до суду позовної заяви в інтересах КЛІЄНТА - 10 год.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 2451 від 26 грудня 2023 року позивачем сплачено адвокату Столітньому М.М. 10 000 грн.
З копії рахунку на оплату по замовленню № 369/25/12 від 25 грудня 2023 року видно, що на підставі Договору № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року здійснені наступні роботи, послуги:
- Збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3 год. - 3 000 грн.;
- Складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором - 5 год. - 5 000 грн.;
- Подання позовної заяви в інтересах клієнта - 2 год. - 2 000 грн., разом - 10 000 грн.
Водночас збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви (3 години) та подання позовної заяви в інтересах клієнта (2 години) є складовими підготовки позовної заяви в справі (5 годин) та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Професійна правнича допомога ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Городніщевою Є.О. відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1631313 від 10.06.2024 року, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року.
На підтвердження понесених витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надано: договір про надання правничої допомоги №28/03-2024 від 28 березня 2024 року; копію рахунку на оплату №78-28/03-2024 від 14 жовтня 2024 року; копію звіту № 78 про надання правничої (правової) допомоги згідно договору № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року від 14 жовтня 2024 року; копію платіжної інструкції в національній валюті від 14 жовтня 2024 року № 5962.
З копій звіту № 78 про надання правничої (правової) допомоги згідно договору № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року від 14 жовтня 2024 року та рахунку на оплату № 78-28/03-2024 від 14 жовтня 2024 року вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 4 000,00 грн., з яких:
-Збір та аналіз доказів і документів для подання до Запорізького апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі № 205/14331/23 - 2 год. - 1 000 грн.;
-Складання апеляційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі №205/14331/23 - 5 год. - 2 500 грн.;
-Направлення відповідачу та подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі №205/14331/23 в інтересах Клієнта - 1 год. - 500 грн., загальна вартість - 4 000,00 грн.
Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті від 14 жовтня 2024 року № 5962 позивачем сплачено адвокату Городніщевій Є.О. 4 000 грн.
Проте, збір та аналіз доказів і документів для подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду (2 години) та направлення відповідачу і подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду (1 година) є складовими підготовки апеляційної скарги на рішення суду (5 годин) та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Отже, з урахуванням обґрунтувань стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих документів, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Також, оцінивши докази щодо фактично понесених ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвоката Городніщевої Є.О. та стягнення зі ОСОБА_1 2 500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, а у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. Розмір понесених витрат на таку суму також відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» - адвоката Городніщевої Єлізавети Олегівни задовольнити частково.
Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2024 року у цій справі в частині відмови у стягненні зі ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти в цій частині постанову наступного змісту:
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисячі) 00 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна» до (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частини рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.
Головуючий Д.А.Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А.Онищенко