Провадження № 22-ц/803/10807/24 Справа № 209/2061/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
11 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року
у справі за заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2024 року АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа.
В обґрунтування заяви зазначає, що 15 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано виконавчий лист №209/2061/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 0311/0308/71-009 від 13 березня 2008 року у сумі 714 025,66 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 677 861,99 грн, процентах 34 213,69 грн та пені 1949,98 грн.
АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну найменування на АТ «СЕНС БАНК» та 30 листопада 2022 року було проведено державну реєстрацію зміни найменування банку з АТ “Альфа-Банк» на АТ “СЕНС БАНК».
Виконавчий лист у справі №209/2061/15-ц був повернутий стягувачу 24 листопада 2017 року, з підстав відсутності майна у боржника на яке можливо звернути стягнення.
Разом з цим, вважали, що встановлений законом строк пред'явлення виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська № 209/2061/15-ц від 15 липня 2015 року до виконання заявником не був пропущений, оскільки був перерваний через законодавчу заборону на примусове виконання вищезазначеного рішення згідно з частиною першою Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Заявник зазначає, що перебіг строку на пред'явлення виконавчого листа починається з дати коли Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втратив чинність, з 23 вересня 2021 року, тобто, може бути пред'явлений до 23 вересня 2024 року. AT «СЕНС БАНК» позбавлений можливості пред'явити виконавчий лист до виконання, оскільки строк на його пред'явлення пропущений з поважних причин (а.с.122-125).
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року заяву АТ «СЕНС БАНК» задоволено.
Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська № 209/2061/15-ц від 15 липня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № 0311/0308/71-009 від 13 березня 2008 року у сумі 714 025, 66 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом 677 861,99 грн, процентах 34 213,69 грн, пені 1949,98 грн (а.с. 138,139).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фесюка Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним порушення прав заявника та існування підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, оскільки, застосувавши норми ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року, а втратив чинність з 23 вересня 2021 року, помилково вважав вірною кінцевою датою пред'явлення виконавчого листа до виконання саме до 23 вересня 2024 року, тобто, після закінчення дії такого мораторію. Тобто, ухвалюючи оскаржувану ухвалу суду та визначаючи право позивача, яке останній може реалізувати у позасудовому порядку на підставі закінчення дії вказаного Закону, безпідставно поновив заявникові такий строк, адже за вимогами Закону він не сплинув на момент ухвалення судового рішення та наявних підстав для звернення до суду з цією заявою у заявника не було.
Разом з цим скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на постанову державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Ляшенко О.С. від 24 листопада 2017 року, в якій виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 73 ЗУ “Про виконавче провадження», саме з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а не на підставі п.9 ч.1 ст. 37 цього ж Закону, тобто, не у зв'язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно боржника, як це передбачали положення Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
АТ “СЕНС БАНК», своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалось та відзиву на апеляційну скаргу не подавало, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви, з наступних підстав.
Поновлюючи пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що АТ “СЕНС БАНК» довело, що з незалежних причин пропустило строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви АТ «СЕНС БАНК», оскільки перебіг строку на пред'явлення виконавчого листа починається з дати коли Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втратив чинність з 23 вересня 2021 року, тобто може бути пред'явлений до 23 вересня 2024 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.
Так, колегією суддів встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року позов ПАТ “Альфа-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №0311/0308/71-009 від 13 березня 2008 року у сумі 714 025,66 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом 677 861,99 грн, по процентах 31 213,69 грн, пені 1949,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 3654 грн (а.с.113,114).
За змістом постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області від 24 листопада 2017 року (а.с.129), виконавчий лист у даній справі на примусове виконання рішення суду від 15 липня 2015 року в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа-Банк» боргу у сумі 714 025,66 грн видано судом 19 жовтня 2015 року.
Даною постановою державного виконавця також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 24 листопада 2020 року.
Згідно з вимогами до п.2 ч.1 ст.22, п.1 ч.2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа 19 жовтня 2015 року, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час розгляду даної заяви) передбачено, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. Такі самі вимоги передбачав пункт 1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа.
Заявником не надавалось жодного доказу щодо первісного пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому колегія суддів позбавлена можливості встановити факт пред'явлення такого виконавчого листа у встановлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк та можливе переривання строку, як це передбачено положеннями ст. 23 цього Закону.
Однак, як свідчить із матеріалів справи, 22 лютого 2016 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.10 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження» (а.с.133 зворот), тобто, виконавчий лист надісланий стягувачу, у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що не позбавляє стягувача можливості для повторного пред'явлення виконавчого документу до належного відділу ДВС.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у заявника виникла можливість пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості до 22 лютого 2017 року, як то передбачали положення ст. 22 ЗУ “Про виконавче провадження», що діяла на момент видачі виконавчого листа у жовтні 2015 року та закінчення виконавчого провадження у лютому 2016 року.
Враховуючи, що 24 листопада 2017 року виконавчий лист державним виконавцем було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент повернення, тобто, у зв'язку із відсутністю у боржника майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тому і немає підстав вважати, що такий виконавчий лист було повернуто стягувачу за нормами ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 23 квітня 2021 року, а втратив чинність - з 23 вересня 2021 року, що не відповідає періоду повернення виконавчого документу стягувачу постановою державного виконавця від 24 листопада 2017 року.
Також колегія суддів наголошує, що, зазначаючи у своїй постанові строк для повторного пред'явлення до виконання виконавчого документу 24 листопада 2020 року, державний виконавець не дотримався вимог ст. 22 ЗУ “Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа та яка регламентувала строк пред'явлення до виконання в один рік, так і не врахував, що у виконавчому листі також зазначений строк пред'явлення 1 рік.
Однак, ані стягувач, ані боржник цієї постанови державного виконавця не оскаржували, тому колегія суддів приймає до уваги, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлений до 24 листопада 2020 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у виконавчому листі є відмітка приватного виконавця Русецької О.О. від 12 листопада 2020 року, де виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст. 5 ЗУ “Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент повернення виконавчого листа.
У відповідності до п.2 ст. 5 ЗУ “Про виконавче провадження», в редакції від 25 вересня 2020 року, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Колегія суддів наголошує, що жоден пункт у переліку цієї статті, за якими приватний виконавець позбавлений можливості здійснювати примусове виконання рішень, не свідчить про застосування виконавцем норм ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", адже такий Закон не існував на час підтвердженого останнього повернення виконавчого листа стягувачу 12 листопада 2020 року.
За цих обставин, належить дійти висновку, що заявник і після повернення 12 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого документу не втратив право на повторне пред'явлення його до виконання.
У зв'язку із перериванням строку пред'явлення до виконання з 12 листопада 2020 року та за вимогами ст. 22 ЗУ “Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого документу, стягувач міг пред'явити виконавчий лист у цій справі до виконання до 12 листопада 2021 року.
Враховуючи, що ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" був чинним з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року, що не обіймає увесь період з 12 листопада 2020 року по 12 листопада 2021 року можливості стягувача подати виконавчий документ до виконання, тому колегія суддів доходить висновку, що така підстава для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання не є поважною.
Також колегія суддів наголошує, що посилання заявника у своїй заяві на постанову від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19», якою введено у країні карантин, не можу бути підставою для такого поновлення процесуальних строків, адже це стосувалось п.12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції від 30 березня 2020 року, де йшлося про позовну давність, а не про процесуальні строки, про поновлення якого просить заявник.
Крім того, колегія суддів також не враховує посилання заявника на абз.10 п.10-2 Розділу ХІІІ ЗУ “Про виконавче провадження», де зазначалось про переривання строків та встановлення таких строків з дня прийняття або скасування воєнного стану, адже воєнний стан у країні було введено вже 24 лютого 2022 року, що не відповідає періоду, в який заявник міг подати виконавчий лист до виконання.
За таких обставин, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення за відсутні об'єктивного та повного дослідження фактичних обставин справи, не врахувавши, що заявник пропустив строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання ще з 12 листопада 2021 року, який після цієї дати не переривався, а інших доводів, окрім зазначених, заявник не наводив у заяві та причин, які є істотними, що унеможливило подання виконавчого листа до виконання вчасно до 12 листопада 2021 року, ним не наведено.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Колегія суддів приймає доводи скаржника до уваги та відзначає, що на момент повернення стягувачу виконавчого листа 12 листопада 2020 року і строком пред'явлення до виконання в один рік, заявник звертається до суду з даною заявою лише у квітні 2024 року, та поважних причин пропуску строку не зазначає, а тому для поновлення строку відсутні підстави.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом не правильно визначено характер спірних правовідносин та не у повній мірі з'ясовані фактичні обставини справи, що є підставою для застосування вимог ст. 376 ЦПК України та скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, знайшли своє підтвердження та враховані колегією суддів.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушеннями норм як матеріального, так і процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року - скасувати.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна