Провадження № 11-кп/803/1689/24 Справа № 202/5645/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023041660000021 від 06.01.2023 за апеляційними скаргами прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2024 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпрі, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено:
- за ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч.2 ст.296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці;
- за ч.2 ст.345 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 05 січня 2023 року, зарахувавши у строк остаточно призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м.Ужгород Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено:
- за ч.1 ст.263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч.2 ст.296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 05 січня 2023 року до 22 грудня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), -
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
05 січня 2023 року, близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, діючи умисно, групою осіб, заздалегідь підготувавши рідину, а саме «Змивка фарби СП-6 », прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де за допомогою вищевказаної рідини почали обливати припарковані поряд з будинком транспортні засоби.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи групою осіб, достовірно розуміючи, що знаходяться в громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, що супроводжувалось особливою зухвалістю пошкодили лакофарбове покриття на транспортних засобах, а саме: «Peugeot 107» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , спричинивши останній матеріальний збиток на суму 12632 гривень; «Dacia Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_13 , спричинивши останньому матеріальний збиток на суму 8950 гривень, «Ford Edge» державний номерний знак НОМЕР_3 та «Hyundai Getz» державний номерний знак НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_14 , спричинивши останній матеріальний збиток на загальну суму 26100 гривень; «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_15 , спричинивши останньому матеріальний збиток на суму 11860 гривень.
Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що у їхньому напрямку йдуть невідомі особи, з метою приховання своїх злочинних дій та уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, покинули місце вчинення злочину та попрямували до заздалегідь викликаного таксі, яке замовили за адресою: м.Дніпро, пр.Слобожанський, 14.
Далі, поблизу будинку №14 по проспекту Слобожанському у м.Дніпрі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були затримані співробітниками ВКП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за вчинення хуліганських дій.
Крім цього, ОСОБА_8 , у невстановлений час та місці, у невстановленого джерела, придбав предмет, що зовні схожий на гранату із запалом, чим порушив ст.39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576.
Далі розуміючи, що вказані предмети є вибуховим пристроєм та вибуховою речовиною, які заборонено носити та зберігати без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи всупереч діючих нормативно-правових актів, почав носити та зберігати оформлену зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати, промислового виготовлення та запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення при собі, пересуваючись по вулицям міста Дніпро.
06 січня 2023 року, у період часу з 02 год. 37 хв. до 03 год. 10 хв., поблизу будинку №14 по пр.Слобожанському у м.Дніпрі, під час обшуку особи у порядку ст.208 КПК працівниками ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області у ОСОБА_8 вилучено конструктивно оформлену зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та модернізованим уніфікованим запалом ручних гранат типу УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, придатні для здійснення вибуху, які він носив та зберігав у правій зовнішній кишені куртки, яка була одягнена на ньому.
05 січня 2023 року, близько 23 години 30 хвилин поблизу будинку №14 по проспекту Слобожанському у м.Дніпрі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зупинено співробітниками ВКП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які відповідно до наказу т.в.о. начальника ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області № 30 від 05.01.2023 «Про направлення співробітників ВКП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на проведення окремих оперативно-розшукових заходів» заступили на патрулювання в Індустріальному районі міста Дніпра по проспекту Слобожанському за підозрою у вчинення хуліганських дій.
Далі, у той же час та місці, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 представились співробітниками поліції, надавши для ознайомлення в розгорнутому вигляді свої службові посвідчення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на що останні почали нервувати та намагались залишити вищевказану ділянку місцевості.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на законні вимоги співробітників поліції зупинитись ніяк не відреагували, ОСОБА_16 , стоячи обличчям до ОСОБА_7 , взяв своєю рукою ліву руку останнього, у зв'язку з чим у ОСОБА_7 раптово виник кримінально протиправний намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень співробітнику поліції ОСОБА_16 .
Далі ОСОБА_7 достовірно розуміючи, що перед ним перебуває співробітник поліції, діючи умисно, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров'я ОСОБА_16 та бажаючи діяти саме таким чином, усвідомлюючи злочинність своїх дій, розуміючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння та бажаючи їх настання, своєю правою рукою зжатою у кулак наніс не менше двох ударів у тулуб та ліве плече ОСОБА_16 , спричинивши співробітнику поліції ОСОБА_16 легкі тілесні ушкодження у вигляді: синця з садном на його тлі - по зовнішній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третини; синця - по передній поверхні грудної клітини ліворуч між передньо-пахвовою та середньо-ключичною лініями в проекції 6-го та 12-го ребер; садна - по передній поверхні грудної клітини ліворуч між середньо-ключичною та передньо-пахвовою лініями в проекції 7-го ребра на тлі синця.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 , у невстановлений час та місці, у невстановленого джерела, придбав предмет, що зовні схожий на гранату із запалом, чим порушив ст.39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576.
Далі, розуміючи, що вказані предмети є вибуховим пристроєм та вибуховою речовиною, які заборонено носити та зберігати без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи всупереч діючих нормативно-правових актів, почав носити та зберігати оформлену зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати, промислового виготовлення та запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення при собі, пересуваючись по вулицям міста Дніпро.
06.01.2023 року у період часу з 03 год. 31 хв. до 04 год. 23 хв., поблизу будинку №14 по проспекту Слобожанському у м. Дніпро, під час обшуку ОСОБА_7 , проведеного у порядку ст.208 КПК працівниками ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, з кишені сумки, яка була на ньому вдягнена ОСОБА_7 , вилучено конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та модернізованим уніфікованим запалом ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв. Надані на дослідження предмети придатні для здійснення вибуху.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю вчиненого групою осіб; за ч.1 ст. 263 КК, як придбання, носіння та зберігання вибухової речовини та вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю вчиненого групою осіб; за ч.1 ст. 263 КК, як придбання, носіння та зберігання вибухової речовини та вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу; за ч.2 ст. 345 КК, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_19 порушує питання про скасування вироку суду в частині призначення покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Посилається на те, що відповідно до ст.12 КК, вчинене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК віднесено до категорії нетяжких, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК - до тяжких злочинів; вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК відноситься до категорії нетяжких, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому.
Проте, суд під час прийняття рішення про призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, в порушення вимог закону належним чином не врахував, що обвинувачені офіційно не працювали та не мали постійного заробітку, своєї вини фактично не визнали, у скоєному не покаялись, а навпаки на протязі судового розгляду намагались спростувати свою причетність до грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, а також у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухової речовини та вибухового пристрою.
Зазначене свідчить про відсутність у засуджених наміру твердо стати на шлях виправлення та перевиховання.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На підставі ст. 420 КПК ухвалити свій вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 2 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
- за ч. 1 ст.263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.345 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_8 призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 1 ст.263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В іншій частині вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 вказує на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 відповідають об'єктивно з'ясованим фактичним обставинам кримінального провадження, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК, разом з тим вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому покарання з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник посилається на те, що при винесенні вироку судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги усі обставини, які згідно ст. 66 КК пом'якшують вину ОСОБА_7
ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню доньку 2007 року народження, якій він незважачи на розлучення з дружиною, регулярно перераховує грошові; має на утриманні батьків: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є пенсіонерами, мають хронічні захворювання, потребують догляду та фінансової підтримки. Окрім цього, у самого ОСОБА_7 наявні хронічні захворювання, які за час перебування його під вартою загострилися, він потребує консультації та втручання лікарів, яке неможливо під час його перебування в умовах ізоляції від суспільства.
Судом не була врахована позиція потерпілих у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які згідно письмових заяв вказують, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 не мають та не наполягали на конкретній мірі покарання, зокрема позбавлення волі (а.п. 68,69,70,71,72).
Вказує, що під час проведення судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_7 була надана категорична оцінка його діянням у вчиненні кримінальних правопорушень, які він визнає в повному обсязі, кається у вчиненому.
На підставі наведеного, захисник просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 змінити в частині призначення покарання ОСОБА_7 . Вважати засудженим ОСОБА_7 до покарання за ч.1 ст.263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст.296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці: за ч.2 ст.345 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.
З урахуванням вимог ст.69 КК, на підставі ст.75 КК, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, з покладанням обов'язків передбачених ст.76 КК .
На підставі ч. 1 ст.377 КПК ОСОБА_7 звільнити з-під варти в залі судового засідання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_8 у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що вирок суду містить висновки, які не підтверджуються, а тим більш спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, судом не було взято до уваги, що показання допитаних у судовому засіданні свідка ОСОБА_22 та обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 містять істотні розбіжності, і суд першої інстанції не обґрунтував з яких саме підстав, лише зазначив що «покази свідка ОСОБА_23 та обвинувачених, суперечать показам потерпілого ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .
Незважаючи на те, що покази свідка ОСОБА_22 є істотними для правильної кваліфікації дій обвинуваченого, зазначив лише, що покази свідка суперечать показам інших свідків та потерпілих, не надавши жодної правової оцінки цим показам. На думку захисника, ця обставина свідчить про однобокість розгляду кримінального провадження з упередженим становленням до обвинувачених.
Крім того, у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції обмежився перерахунком досліджених у судовому засіданні доказів, не оцінивши їх у відповідності до положень ст.94 КПК, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, оскільки право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції та національним законодавством України.
Вказує, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції захисником було заявлено клопотання про визнання протоколу огляду ділянки місцевості від 06 січня 2023 року неналежним доказом, посилаючись на те, що зазначений у протоколі час проведення огляду за 02 год. до 03 год. за участі ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та спеціаліста ОСОБА_30 , не відповідає часу проведення такої слідчої дії.
Крім того, органом досудового розслідування сфальсифіковано як протокол огляду місця події, так і його результати. Поняті ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не були присутніми при початку проведення огляду місця події та при його завершенні. Експерт ОСОБА_30 також не був присутнім при огляді місця події, так як зазначені особи були присутніми під час проведення інших процесуальних дій в іншому місці, а саме, при затриманні та обшуку обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім того в протоколі огляду не зазначено всіх осіб, які були присутні під час проведення такої процесуальної дії.
Судом першої інстанції не було дано належної оцінки твердженням сторони захисту про те, що висновки експертів № 291/397-БД від 08.02.2023 та № 290/396- БД від 18.02.2023, згідно яких на поверхні корпусу гранати та запалу до них, не були виявлено будь-яких клітин з ядрами, що доводять невинуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Судом зазначено, що вказаними експертизами лише зафіксовано відсутність на поверхні корпусу гранати та запалів до них будь-яких клітин з ядрами. На думку адвоката у вказаній обставині є неповнота судового слідства, яка виразилась у формальному підході до цього питання, оскільки під час затримання обвинуваченого ОСОБА_8 , у нього не було вилучено жодних рукавичок. Оскільки рукавиць не було виявлено, і не було виявлено будь-які клітини з ядрами, зазначене доводить невинуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Відповідно до витягу з ЄРДР, відомості про кримінальне правопорушення було внесено до реєстру 00:51:59 годин 06.01.2023 (т.1 а.п.1).
Згідно Рапорта начальникові ВП №2 ДРУГІ ГУНП в Дніпропетровській області, 06.01.2023 о 00:53 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.01.2023 року о 00:52 годин за адресою Індустріальний район м. Дніпро, пр. Слобожанський буд. 14, було затримано 2 чоловіків які можливо неодноразово раніше обливали машини кислотою.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий ВП №2 ОСОБА_31 вніс відомості в ЄРДР про факт злочину ще до його повідомлення про нього в чергову частину.
Однак суд першої інстанції не з'ясував питання про те, що чому та на яких підставах слідчий ОСОБА_31 вніс відомості про злочин ЄРДР о 00:51:59 годин 06.01.2023, оскільки повідомлення до ВП № 2 про злочин надійшло 06.01.2023 року об 00:53 годин.
Також судом не було вирішено питання, чому працівники карного розшуку ДРУП не повідомили одразу про затримання осіб, а близько години, (повідомлення до ВП № 2 про злочин надійшло 06.01.2023 року об 00:53 год.) проводили з ними незрозумілі дії, які й могли привести до появи у обвинуваченого ОСОБА_8 гранати та запалу, оскільки згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 січня 2023 року, ОСОБА_8 було затримано 05 січня 2023 о 23годині 40 хвилин (т.1 арк. 16).
Крім того, у протоколі затримання ОСОБА_8 , зазначено, що його затримання проводилось в присутності захисника ОСОБА_32 , однак жодних документів, які б підтверджували його повноваження, а також підтверджували його присутність під час затримання та обшуку ОСОБА_8 , в матеріалах не мається.
Враховуючи викладене, захисник просить вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.03.2024 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, просила їх залишити апеляційній скарзі без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;
- обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які змінили підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили скасувати вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за недоведеністю вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення; водночас не заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 , але заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора;
- обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 на підтримку доводів поданої ними апеляційної скарги, просили вирок скасувати і призначити новий розгляду у суді першої інстанції; водночас підтримали апеляційні вимоги захисника ОСОБА_9 , але заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296 КК при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації дій обвинувачених, вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Аналізуючи апеляційні доводи захисника ОСОБА_10 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки такі висновки спростовуються доказами, дослідженими у судовому засіданні; а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, через те, що суд першої інстанції не оцінив докази відповідно до вимог ст. 94 КПК, обмежившись лише перерахунком досліджених доказів, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції надав детальну оцінку усім наявним доказам по справі, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим підстав визнати їх неправильними як і доказів недопустимими не встановлено.
Не зважаючи на не визнання вини обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень, матеріалами справи підтверджено, що судове слідство по ній проведено з дотриманням процесуальних норм, а висновки суду про винність обвинувачених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
В обґрунтування своїх висновків місцевий суд послався насамперед на покази потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_33 , а також свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .
Так, потерпілий ОСОБА_16 суду пояснив, що 05.01.2023 він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_35 здійснювали патрулювання по пр. Слобожанському у м. Дніпрі. Приблизно о 23.30 годин біля будинку 8/2, за 15-20 метрів від нього, біля припаркованих автомобілів, побачили двох осіб, які в подальшому були ідентифіковані як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які поливали автомобілі якоюсь речовиною, а потім пішли. Вони пішли слідом за ними. З полю зору їх не втрачали. Обвинувачені підійшли до автомобіля Соната та почали про щось говорити з водієм. Потерпілий та інші співробітники поліції підійшли до цих осіб, з метою перевірки їх документів представилися, показали посвідчення та запитали що вони тут роблять. Обвинувачені намагалися покинути місце події та при спробі їх затримати ОСОБА_7 почав використовувати фізичну силу - коли потерпілий спробував взяти його за руку, ОСОБА_7 почав наносити йому удари в грудну клітину та по руці. Після чого відносно обвинувачених було застосовано спеціальні засоби та фізичну силу. Сльозогінний газ не застосовували, пістолет до голови ОСОБА_7 не притуляв. ОСОБА_7 повалили асфальт та надягли кайданки. Після затримання у ОСОБА_7 були незначні синці. Поверхневий огляд обвинувачених не проводив. Потім було викликано СОГ. Під час обшуку у обвинувачених були вилучені гранати та запали. Гранати та запали до них обвинуваченим не підкидав та не бачив, щоб це робили інші співробітники поліції.
Потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 , залишає свій автомобіль Ауді А4 біля будинку №8/2. Приблизно о 08 годині 06 січня 2023 року вийшов погуляти із собакою та побачив біля свого автомобіля співробітників поліції. Підійшовши ближче, побачив, що двері автомобіля були облиті невідомою речовиною з пошкодженням лакофарбового покриття. Окрім його автомобіля, було пошкоджено ще 3-4 пошкоджених автомобіля. Будь-яких звуків затримання або боротьби у цю ніч не чув. Обвинувачених не знає.
Свідок ОСОБА_36 вказав, що станом на 05.01.20203 працював оперуповноваженим. В цей день разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_17 здійснювали патрулювання місцевості по пр. Слобожанському, оскільки мешканці району зверталися до поліції з повідомленням про пошкодження автомобілів кислотою. Патрулювання здійснювали у цивільному одязі. Біля будинку №8 по пр.Слобожанському побачили двох підозрілих осіб, які перебували біля автомобілів. Після цього ці особи направлялись у сторону пр.Слобожанського. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пішли за ними, а він пішов у ту сторону, з якої вони йшли. Там він побачив автомобіль зі здутим лакофарбовим покриттям. Наздогнавши ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , повідомив їм про пошкодження автомобіля. Після чого разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вирішили наздогнати цих осіб та поспілкуватись. Підійшовши до них та представившись, ці дві особи почали нервувати та намагались покинути місце, де їх зупинили. Для недопущення покидання місця зупинки, ОСОБА_16 взяв ОСОБА_7 за руку, після чого останній наніс ОСОБА_16 2-3удари в грудну клітину. ОСОБА_17 почав допомагати ОСОБА_16 затримувати ОСОБА_7 , а свідок почав затримувати ОСОБА_8 . Під час його затримання ОСОБА_8 почав боротися, однак тілесних ушкоджень свідку ОСОБА_8 не наносив. Удари по голові та тулубу обвинуваченим не завдавали. Після затримання у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були садна. Щоб затриманих поливали водою, не бачив. Під час та після затриманні свідок пістолет не діставав, хоча він був. Поверхневий огляд затриманих не проводив. Після затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були передані слідчо-оперативній групі.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює старшим оперуповноваженим Дніпровського районного управління поліції. На початку січня 2023 року, через випадки пошкодження автомобілів, був задіяний у патрулюванні Індустріального району м.Дніпра. Патрулював зазначений район разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_35 між заправкою ОККО та магазином АТБ, що розташований по пр.Слобожанському. Під час патрулювання перебували у цивільному одязі. У дворі будинку АДРЕСА_3 побачили рух силуетів та світло. Коли пішли в сторону чоловіків, дві особи, які там перебували, змінили напрямок руху. ОСОБА_36 пішов до місця, де стояли чоловіки, а він разом із ОСОБА_16 пішли за цими особами. Потім ОСОБА_36 наздогнав його з ОСОБА_16 та повідомив, що на місці, де перебували помічені особи, є пошкоджені автомобілі. Вони окликали цих двох чоловіків, представились їм співробітниками поліції та спитали їх анкетні дані. Чоловіки не відповіли та почали вести себе агресивно, намагаючись покинути місце зупинки. ОСОБА_7 почав відходити назад, після чого ОСОБА_16 притримав ОСОБА_7 за руку. В цей час ОСОБА_7 наніс ОСОБА_16 два удари в область тулубу. Почалась сутичка, в ході якої він допомагав ОСОБА_16 затримувати ОСОБА_7 , а ОСОБА_36 затримував ОСОБА_8 . Під час затримання табельну зброю він не діставав. Після затримання у ОСОБА_7 були садна на обличчі. Поверхневий огляд після затримання свідок не проводив та поїхав до відділення поліції писати рапорти.
Свідок ОСОБА_25 повідомив, що приблизно о 02 годині ночі на початку січня 2023 року на його мобільний телефон зателефонували співробітники поліції та попрохали його бути свідком огляду автомобілів, на що він погодився. Після чого поліцейські привезли його на місце пригоди. Під час дороги, співробітники поліції повідомили йому, що затримали осіб, які пошкоджували автомобілі кислотою. Після прибуття до місця, був присутнім під час огляду автомобілів, поряд з якими знайшли пакет з пляшкою. Після огляду пошкоджених автомобілів, він разом із працівниками поліції, підійшов до осіб для оформлення їх затримання. Під час затримання обвинувачені опір працівникам поліції не чинили. Також не бачив, щоб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наносили удари поліцейським. Бачив на обвинувачених подряпини. Після затримання почали їх обшук, в ході якого у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були вилучені гранати. Підписи у протоколі огляду місця події та затримання ставив, але їх не читав. Співробітники поліції були у формі. Приблизно раз на місяць співробітники поліції запрошують його бути понятим.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_26 пояснив, що приблизно о 02 годині в ніч з 05 на 06 січня 2023 року йому зателефонували співробітники поліції та запросили бути понятим під час огляду автомобілів. Він не перший раз був понятим, у зв'язку із чим його номер телефону був у поліцейських. По дорозі до місця огляду співробітники поліції йому повідомили, що буде проводитись огляд автомобілів, які були облиті кислотою. Приїхали на місце події приблизно о 02 год. 25 хв. та почали проводити огляд автомобілів. Огляд проводився експертом, за часом приблизно 30 хвилин. Після огляду автомобілів, його попрохали бути понятим під час обшуку затриманих осіб, на що він також погодився. Затримані особи були побиті та перебували у кайданках. Під час їх обшуку, на якому також перебували їх захисники, були вилучені дві гранати. Обшук затриманих осіб проводився приблизно о 03 год. ночі. Бачив у ОСОБА_7 на обличчі кров. ОСОБА_8 не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_27 зазначив, що працює слідчим. В ніч з 05 на 06 січня 2023 року йому подзвонили та сказали виїхати на пр.Слобожанський для оформлення затримання осіб. Приїхавши на місце, він викликав захисника з безоплатної правової допомоги. Після прибуття захисника, з понятими та під відеофіксацією, було проведено оформлення затримання ОСОБА_8 . Після затримання ним було проведено обшук ОСОБА_8 , в ході якого було вилучено гранату та запал від неї. Під час складання протоколу обшуку, ним було допущено описку та замість вірного часу проведення обшуку з 02 год.30 хв. 06 січня 2023 року ним було невірно зазначено період проведення обшуку з 23 год. 47 хв. по 23 год. 55 хв. 05 січня 2023 року. В подальшому вищезазначену описку було виправлено. Під час обшуку поняті були присутні постійно. Час затримання дізнався від оперативних співробітників поліції.
Свідок ОСОБА_28 повідомив, що працює старшим дільничним ВП №2. В ніч з 05 по 06 січня 2023 року він був задіяний під час патрулювання району по пр.Слобожанському для підтримання правопорядку. Приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи поряд з будинком №14 по пр.Слобожанському побачив приблизно 10-15 осіб. Особи представились співробітниками поліції та повідомили, що затримали осіб, які обливали фарбою автомобілі. Дві особи лежали у кайданках на землі. У затриманих були тілесні ушкодження. Бачив кров. Зі слів оперативних співрбітників поліції йому стало відомо, що під час затримання особи чинили опір. Потім, приблизно о 23 год. 40 хв., приїхала слідчо-оперативна група. Після чого залучили понятих та проводили слідчі дії.
Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що працює слідчим. В ніч з 05 на 06 січня 2023 року перебував у наряді. Приблизно о 24 год. 00 хв. отримав виклик про затримання осіб, які вчиняли хуліганські дії. Здійснював огляд пошкоджених автомобілів, які були облиті фарбою. Огляд проводив приблизно з 01 год.30 хв. по 02. год.30 хв. за участі понятих, яких знайшли працівники карного розшуку. Пошкодження автомобілів фіксувалось на фотоапарат. Автомобілі від затриманих були приблизно у 50 метрах.
Як свідчить проведений судом аналіз, наведені покази потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 відзначались послідовністю і узгодженістю між собою і містили дані щодо часу, мотиву, способу вчинення правопорушень, наслідків таких дій та інших фактичних обставин злочинів, які складають елементи кримінально-караного діяння і які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.
Узгоджені з наведеними вище викривальними показами потерпілих та свідків дані містяться у:
- протоколі огляду від 06.01.2023 з фототаблицею, згідно якого за адресою: м.Дніпро, пр.Слобожанський,8/2, зафіксовано автомобілі з пошкодженням лакофарбового покриття невідомою речовиною та пляшка з рідиною (т.2 а.п.4-15);
- протоколі огляду ділянки місцевості та автомобілів від 06.01.2023 з фототаблицею, відповідно до якого зафіксовано пошкоджені транспортні засоби (т.2 а.п. 117-125);
- протоколі огляду від 09.01.2023 з фототаблицею, згідно якого було оглянуто шість паперових конвертів, на яких малися написи щодо зіскобу фарби з пошкоджених автомобілів. Конверти були надійно опечатані, їх цілісність не порушено (т.2 а.п. 141-143);
- протоколі затримання ОСОБА_8 від 06.01.2023 та протоколі його обшуку, здійсненого під відеозапис з фототаблицею від 06.01.2023, в ході якого у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено конструктивно оформлену зарядом вибухову речовину, а саме споряджену корпусом осколкову наступальну ручну гранату РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та модернізованим уніфікованим запалом ручних гранат типу УЗРГМ-2 (т.2 а.п. 16-18,19, 20-21, 22);
- протоколі затримання ОСОБА_7 та протоколі його обшуку, здійсненого під відеозапис з фототаблицею від 06.01.2023, в ході якого з кишені сумки, яка була на ОСОБА_7 вилучено конструктивно оформлену зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати, промислового виготовлення та запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення (т.2 а.п. 26-28, 29-33);
- висновку судової експертизи матеріалів, речовин, та виробів №СЕ-19-23/8458-ФХД від 16.03.2023, відповідно до якої до складу наданої на дослідження гелеподобної речовини, що містилася у скляній пляшці місткістю 1 літр входить парафін, метилцелюлоза та органічні розчинники - толуол, етанол, дихлорметан, етилацетат. Виявлені речовини є складовими засобів для видалення фарби з металевих поверхонь. На поверхні наданих на дослідження шести зразків речовин з зовнішніми ознаками фрагментів лакофарбового покриття виявлено нашарування воскоподібної речовини до складу якої входять парафін та метилцелюлозо виявлені речовини можуть входити до складу засобів для видалення фарби з металевих поверхонь. Зробити категоричний висновок щодо походження виявлених речовин на фрагментах лакофарбового покриття від речовини у скляній пляшці місткістю 1 літр, наданій як зразок порівняння, не можливо з причин фізико-хімічних змін у результаті випаровування та впливу на нашарування поверхні носія (т.2 а.п. 146-159);
- висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-23/747ВТХ від 06.01.2023, згідно якої надані на дослідження предмети, які були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_8 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин; уніфікованим запалом ручних гранат модернізований типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв. Надані на дослідження предмети придатні для здійснення вибуху (т.2 а.п. 54-61);
- висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-23/750-ВТХ від 06.01.2023, відповідно до якої надані на дослідження предмети, які були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_7 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин; уніфікованим запалом ручних гранат модернізований типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв. Надані на дослідження предмети придатні для здійснення вибуху (т.2 а.п. 43-49);
- висновку судово-медичної експертизи №69е від 06.01.2023, відповідно до якої у ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця з садном на його тлі по зовнішній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третини; синця по передній поверхні грудної клітини ліворуч між передньо-пахвовою та середньо-ключичною лініями в проекції 6-го та 12-го ребер; садна по передній поверхні грудної клітини ліворуч між середньо-ключичною та передньо-пахвовою лініями в проекції 7-го ребра на тлі синця. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (внутрішньо-шкіряні крововиливи блідо-червоного кольору, садна з блідо-червоним, дещо вологим дном, нижче рівня оточуючої шкіри) виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін до однієї доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися не менш як від двох механічних дій тупого твердого предмету (предметів), можливо, при ударі об такий (такі) (т.2 а.п. 35-36);
- висновку судово-медичної експертизи №277е від 31.01.2023, проведеної щодо потерпілого ОСОБА_16 , де зазначено, що згідно висновку експерта №69е від 10.01.2023 року, у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкірного крововиливу з садном на його тлі - по зовнішній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третини; внутрішньо-шкірного крововиливу - по передній поверхні грудної клітини ліворуч між передньо-пахвовою та середньо-ключичною лініями в проекції 6-го та 12-го ребер; садна по передній поверхні грудної клітини ліворуч між середньо-ключичною та передньо-пахвовою лініями в проекції 7-го ребра. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 у вигляді внутрішньо-шкірних крововиливів в області грудної клітини ліворуч та лівого плеча не суперечить механізму їх утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 у вигляді внутрішньо-шкірних крововиливів в області грудної клітини ліворуч та лівого плеча, не суперечить механізму їх утворення, на який вказує свідок ОСОБА_36 в ході проведення слідчого експерименту за його участю (т.2 а.п. 181-183);
- інших доказах, зокрема речовими доказами, в їх сукупності.
Наведеними у вироку даними спростовані твердження сторони обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони не вчиняли хуліганських дій, не пошкоджували автомобілі, що у них при обшуку не було виявлено гранати та запали до них, що ОСОБА_7 не спричиняв потерпілому ОСОБА_16 тілесні ушкодження, а працівники поліції під час затримання били їх ногами, бризкали в обличчя газовим балончиком, проводили обшук без понятих, та підкинули їм гранати із запалами.
Судом першої інстанції у повній мірі було перевірено та надано відповідної оцінки такій версії подій, однак вона не знайшла свого підтвердження ні в ході судового розгляду у суді першої інстанції, і під час апеляційного перегляду справи.
Зокрема, місцевий суд цілком обґрунтовано не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_22 , який вказав, що працює у таксі, 05.01.2023 отримав замовлення забрати двох чоловіків з проспекту Слобожанського, приїхав на місце, до нього підійшли двоє чоловіків та повідомили, що поїдуть, коли закінчать палити. Через 20 секунд до них підбігли троє чоловіків та зі словами:»уголовный розыск» наказали двом чоловікам лягти на землю, але вони не підкорялися. Поклали їх на землю і почали бити. У одного з трьох чоловіків був пістолет. Спочатку свідок подумав, що відбувається напад, але потім дізнався, що це були працівники поліції. Після затримання, один із чоловіків був побитий. Щоб хтось бив працівників поліції, свідок не бачив. Також на бачив будь-якого супротиву, чув звуки ударів, але хто кого бив - свідок не бачив. Коли затримані лежали на землі, працівники поліції застосовували до них силу, а потім лили на них воду, щоб привести до тями.
Проаналізувавши зазначені покази свідка ОСОБА_22 у сукупності іншими доказами по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони суперечать показам потерпілого ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та дослідженим у судовому засіданні письмовим доказами, а тому покази свідка ОСОБА_22 судом не приймаються.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на суперечливість показів, які надавав свідок ОСОБА_22 суду першої інстанції. Так, свідок зазначив, що працівники поліції повідомили, що вони є працівниками карного розшуку, поклали двох чоловіків на землю та почали їх бити. Водночас свідок вказав, що хто кого бив - він не бачив. Також ОСОБА_22 пояснив, що чоловіки не чинили супротиву працівникам поліції, однак на їх вимогу лягти на землю, чоловіки, які викликали таксі, не підкорялися.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що пояснення свідка ОСОБА_22 суперечать показами потерпілого, інших свідків та дослідженим письмовим матеріалам, у зв'язку з чим вони не приймають до уваги - є обґрунтованим, а апеляційні доводи захисника ОСОБА_10 про те, що судом безпідставно не було взято до уваги покази вказаного свідка та не наведено обґрунтувань такого висновку, є неспроможними.
Не заслуговують на увагу і твердження адвоката ОСОБА_10 про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання сторони захисту про визнання протоколу огляду ділянки місцевості від 06.01.20203 неналежним доказом, оскільки зазначений у протоколі час проведення огляду не відповідає часу проведення такої слідчої дії; протокол було сфальсифіковано органом досудового розслідування, через те, що поняті ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та експерт ОСОБА_30 не були присутні при огляд місця події, а були присутні під час проведення обшуку та затримання обвинуваченого ОСОБА_8 ; у протоколі не зазначено всіх осіб, які були присутні під час проведення слідчої дії.
З вироку суду убачається, що клопотання сторони захисту було розглянуто судом першої інстанції та у судовому рішенні детально наведено мотиви, на підставі яких суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання.
Відповідно до протоколу огляду від 06.01.2023 (т.2 а.п. 4-15), проведеного у період часу з 02.00 години до 03.00 години, було оглянуто відкриту ділянки місцевості біля будинку №8/2 по пр.Слобажанському у м.Дніпрі. Слідча дія проведена за участю понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та спеціаліста ОСОБА_37 , що підтверджується відповідними підписами в протоколі та показами понятих, до питаних у судовому засіданні в якості свідків.
Свідок ОСОБА_29 у суді першої інстанції повідомив, що дійсно огляд проводив за участі понятих, яких знайшли працівники карного розшуку, приблизно з 01 год.30 хв. по 02. год.30 хв.
Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 суду вказали, що огляд проводився приблизно з 02 год. до 03 год.
Протокол огляду підписаний понятими ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а також спеціалістом ОСОБА_38 .
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.01.2023, підозрюваного ОСОБА_8 було затримано 05.01.2023 о 23.10 хвилин (т.2 а.п. 16-18).
Постановою слідчого від 06.01.2023 було уточнено час затримання ОСОБА_8 та поставлено вважати правильним проміжок часу, у який було проведено слідчу дію - затримання підозрюваного ОСОБА_8 саме з 02.35 годин по 03.11. годин 06.01.2023 (т.2 а.п.19).
З протоколу обшуку убачається, що обшук підозрюваного ОСОБА_8 проведено з 23.17 години до 23.50 годин 06.01.2023 (т.2 а.п.20-21).
Постановою слідчого від 06.01.2023 про уточнення часу особистого обшуку затриманого ОСОБА_8 (т.2 а.п.22), постановлено вважати правильним час у процесуальному документі - протоколі обшуку особи ОСОБА_8 проміжок часу, протягом якого проведено слідчу дію - з 02.37 години до 03.10 годин.
Допитаний судом першої інстанції в якості свідка слідчий ОСОБА_27 підтвердив, що під час складання протоколу обшуку, ним було допущено описку та замість вірного часу проведення обшуку з 02 год.30 хв. 06 січня 2023 року ним було невірно зазначено період проведення обшуку з 23 год. 47 хв. по 23 год. 55 хв. 05 січня 2023 року. В подальшому вищезазначену описку було виправлено. Під час обшуку поняті були присутні постійно. Час затримання дізнався від оперативних співробітників поліції.
У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Системний аналіз ст.89 КПК дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК (правова позиція, викладена ККС ВС у постановах від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17).
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що огляд відкритої ділянки місцевості біля будинку №8/2 по пр.Слобажанському у м.Дніпрі був проведений 06.01.2023 саме у період з 02 години до 03 години, затримання підозрюваного ОСОБА_8 відбулось 06.01.2023 у період з 02.35 годин по 03.11. годин, обшук останнього проведено 06.01.2023 з 02.37 годин по 03.10 годин; слідчі дії проведено за участю за участю двох понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а огляд місця події та обшуку затриманого - також за участю спеціаліста ОСОБА_39 .
Розбіжності між показами свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_29 , в частині часу проведення огляду були уточнені під час судового засідання, є незначними, вони не потягли за собою негативного впливу на результати проведеної слідчої дії, та не спростовують факту проведення вказаних вище слідчих дій у вказаний період часу, а тому не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, а також не свідчать про те, що поняті та спеціаліст приймали участь при проведенні інших процесуальних дій в іншому місці.
Крім того, місцевим судом цілком обґрунтовано вказано у вироку, з посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова від 29.09.2023 у справі № 554/554/18), що незазначення у протоколі огляду усіх її учасників слідчої дії, також не є підставою для визнання процесуального документу неналежним доказом.
Апеляційні доводи захисника ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки твердженням сторони захисту про те, що висновки експертів №291/397-БД від 08.02.2023 та № 290/396- БД від 18.02.2023, згідно яких на поверхні корпусу гранати та запалу до них, не були виявлено будь-яких клітин з ядрами, що, на думку сторони захисту, з врахуванням відсутності у затриманого рукавиць, доводить невинуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, не заслуговують на увагу.
Дійсно, відповідно до висновків експерта № 291/397-БД від 08.02.2023 та № 290/396- БД від 18.02.2023 (т.2 а.п. 165-167, 170-172), в цитологічних препаратах з об'єктів зі змивів з поверхонь корпусу гранат та з поверхонь УЗРГМ, представлених на дослідження, клітини з ядрами не знайдені, тому відповісти на питання яка їх групова та статева належність не виявляється можливим.
Водночас, за показами потерпілого ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_40 , ОСОБА_27 під час затримання та обшуку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 било виявлено та вилучено гранати і запали. Ці покази потерпілого та свідків підтверджені письмовими матеріалами провадження, зокрема протоколами обшуків затриманих, які проведені у присутності незаінтересованих у результаті слідчої дії осіб - понятих та захисників, та відеозаписом до протоколів.
Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 про те, що працівники карного розшуку не повідомили одразу про затримання осіб, а близько години проводили з ними незрозумілі дії, які могли привести до появи у обвинуваченого ОСОБА_8 гранати та запалу, оскільки згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.01.2023, останнього було затримано 05.01.2023 о 23.40 годин.
Як було зазначено вище, судом було встановлено, що ОСОБА_41 фактично було затримано о 02.35 годин 06.01.2023 (т.2 а.п. 16-18,19), а не о 23.40 годин, як про це вказує захисник. В 00.52 годині чергову частину відділу поліції було повідомлено про затримання чоловіків, можливо причетних до вчинення злочину, наразі на місця працює слідчо-оперативна група (т.2 а.п.2). Тому твердження адвоката про те, що працівники поліції близько години проводили які дії, які могли призвести до появи у обвинуваченого ОСОБА_8 гранати та запалу, є його суб'єктивним висновком, який не підтверджений жодним належним доказом.
Також не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_8 про те, що матеріали провадження не містять жодних підтверджень того, що захисник ОСОБА_42 приймав участь під час затримання ОСОБА_8 , а також не містять підтверджень повноважень захисника.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.01.2023, затримання ОСОБА_8 відбулось за участю захисника ОСОБА_32 , якого, за повідомленням слідчого ОСОБА_27 , було запрошено з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки ОСОБА_8 виявив бажання мати захисника за рахунок держави. Протокол затримання ОСОБА_8 містить підписи як затриманого, так і його захисника - адвоката ОСОБА_32 (т.2 а.п. 16-18). При цьому жодних зауважень з приводу того, що захисник не був присутній під час проведення даної слідчої дії, ОСОБА_8 не заявляв.
Колегія суддів зазначає, що прокурор не зобов'язаний долучати під час судового розгляду всі зібрані під час досудового розслідування докази. Сторона обвинувачення має право на власний розсуд визначати обсяг доказів, необхідних і достатніх для доведення винуватості особи в інкримінованому злочині та притягнення її до кримінальної відповідальності. Таку позицію висловила колегія суддів Першої судової палати ККС ВС від 07.09.2023 у справі № 357/14369/17.
Враховуючи, що стороною захисту протягом усього судового засідання не ставилось питання про долучення стороною обвинувачення до матеріалів провадження доказів на підтвердження повноважень захисника ОСОБА_32 , залученого органом досудового розслідування для здійснення захисту ОСОБА_8 під час його затримання, підстави сумніватися у наявності у захисника ОСОБА_32 повноважень на здійснення захисту під час затримання ОСОБА_8 , а також вважати, що захисник не приймав участі у проведенні даної слідчої дії - відсутні.
Одночасно апеляційний суд відкидає як неспроможні і доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції не з'ясував питання на яких підставах слідчий ОСОБА_31 вніс відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР о 00:51:59 годині 06.01.2023, оскільки повідомлення до ВП № 2 про злочин надійшло 06.01.2023 о 00:53 годині.
Відповідно до рапорту працівника поліції 06.01.2021, в 00.52 годині до служби 102 надійшло повідомлення про затримання двох чоловіків, які можливо раніше неодноразово обливали автомобілі кислотою, зараз встановлюються обставини можливого злочину, СОГ на місці (т.2 а.п. 2).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про кримінальне провадження № 12023041660000021 було внесено 06.01.2023 о 00:51:59 годин (т.2 а.п. 1).
На переконання апеляційного суду, різниця між часом надходження до чергової частини поліції повідомлення про вчинення злочину та часом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР фактично в одну секунду, не спростовує встановлених фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, не є підставою для визнання доказів недопустимими, не впливає на доведеність вини обвинувачених, правову кваліфікацію їх дій та може бути обумовлена різницею у часі різних комп'ютерних систем, з огляду на те, що відомості до ЄРДР та повідомлення про вчинення злочину були внесені до системи різними працівниками поліції.
Посилання сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недозволених методів ведення досудового розслідування, є не обґрунтованими та не доведеними.
Виходячи зі змісту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Згідно з практикою Європейського суду допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим.
Так, за результатами досудового розслідування слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_43 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №62023170030000323, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2023, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК, у зв'язку з відсутністю в діянні працівників Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення (т.3 а.п.78-82).
Отже, з огляду на викладене, відсутності доказів оскарження стороною захисту згаданої постанови слідчого ДБР чи її скасування, колегія суддів приходить до висновку, що посилання обвинувачених на застосування щодо них органами досудового розслідування недозволених методів ведення досудового слідства, що виразились у неправомірному застосуванні фізичної сили та спричиненні тілесних ушкоджень, є засобом захисту від пред'явленого обвинувачення шляхом затягування судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, як і не визнання вини у скоєнні інкримінованих злочинів. Проявів же упередження щодо обвинувачених як з боку слідчих органів, так і з боку суду першої інстанції вивченням матеріалів провадження не виявлено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисників в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі - були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає безпідставними апеляційні вимоги сторони захисту та не вбачає визначених ст.415 КПК підстав для призначення нового судового розгляду справи у суді першої інстанції, на чому наполягає захисник ОСОБА_10 , а також визначених ст.417 КПК підстав для закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , на чому наполягає захисник ОСОБА_9 , у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів.
Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора та захисника ОСОБА_9 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачених ОСОБА_44 і ОСОБА_8 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК відносяться до категорії тяжких та нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, міцних соціальних зв'язків не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом враховано те, що останній вчинив нетяжкий та тяжких злочин, раніше не судимий, міцних соціальних зв'язків не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 згідно вимог ст.ст. 66, 67 КК - не встановлено.
Отже, враховуючи ступені тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинувачених, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання останніх, суд першої інстанції дійшов правильних обґрунтованих висновків, що для виправлення винних та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч.1 ст. 263 КК - виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.2 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, за ч.2 ст.345 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч.1 ст. 70 КК призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці; обвинуваченому ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст. 263 КК - у виді 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі ан строк 3 роки 2 місяці, на підставі ч.1 ст. 70 КК призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
На думку апеляційного суду, призначене кожному з обвинувачених, як окремо за кожний злочин, так і остаточне покарання - є законним, справедливим та буде відповідати тяжкості вчинених правопорушень, сприятиме виправленню винних та попередженню вчинення ними нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Доводи, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі для посилення покарання обвинуваченим, як то ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особи обвинувачених - відсутність місць працевлаштування, постійного заробітку, невизнання ними своєї вини, були належним чином враховані судом при призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виду та міри покарання.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості скоєних злочинів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як було зазначено вище, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом встановлено не було.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 надав критичної оцінки своїм діям, визнав свою вину у повному обсязі, щиро розкаявся, не відповідають дійсності.
Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду у справі № 199/6365/19 від 15.11.2021).
Натомість матеріали провадження свідчать, що ані у суді першої інстанції, ані під час перегляду справи апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_7 не визнав своєї провини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не розкаявся, не висловив жодної критичної оцінки своїм діям. Тому твердження захисника, що ОСОБА_7 визнав свою вину та розкався є хибними та не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Не наведено у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 і переконливих доводів на обґрунтування того, що перебування на утриманні у останнього неповнолітньої доньки, батьків, які мають хронічні захворювання та потребують допомоги, стан здоров'я самого обвинуваченого, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих, є обставинами, які пом'якшують покарання винного та істотно знижують ступінь тяжкості скоєних злочинів.
Отже доводи, викладені в поданих прокурором та захисниками обвинувачених апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_45 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_46 та ОСОБА_8 - є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його скасування чи змінити, як про те просили апелянти - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.263, ч.2 ст.296, ч.2 ст.345 КК, та ОСОБА_8 за ч.1 ст.263, ч.2 ст.296 КК - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_7 , який утримується під вартою,- у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4