Справа № 554/6818/23 Номер провадження 33/814/440/24Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
20 грудня 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2023 року ,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.
Відповідно до постанови судді, 23 липня 2023 року, близько 01 год. 57 хв. в м.Полтаві по вул. Серьогіна, 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. В порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатору Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції проведено його допит не об'єктивно.
Стверджує, що за кермом автомобіля «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 перебував саме ОСОБА_2 .
Письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є не належними доказами притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи не допитувалися судом та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, у зв'язку з чим такі покази не можуть бути беззаперечними доказами вчинення адміністративного правопорушення.
На переконання апелянта, показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не узгоджуються з відеозаписом подій, оскільки надані під психологічним тиском.
Судом не надано оцінки проміжку часу за який нібито ОСОБА_1 здійснено переміщення з водійського сидіння на пасажирське. На переконання апелянта, від моменту зупинки транспортного засобу до підходу працівника поліції до транспортного засобу пройшло 8 секунд, що унеможливлює фізичне переміщення у салоні автомобіля.
Зазначає про те, що у направленні на медичне освідування від 23 липня 2023 року вказано про направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, що не відповідало дійсності.
Додатково в апеляційній скарзі просить викликати для допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 та його адвокат Ковжога О.І. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з'явилися, від адвоката Ковжоги О.І. надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи за їх відсутності, додатково вказавши про неможливість явки до суду свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , справу просили розглянути на підставі наявних письмових матеріалів, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без участі ОСОБА_1 та його адвоката.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №045495 від 23 липня 2023 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 липня 2023 року, де вказано про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови, огляд не проводився у зв'язку з відмовою від проходження огляду.
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 23 липня 2023 року про обставини події;
- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Відповідно до відомостей відеозапису, наявного у матеріалах справи, яким зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема обставини за яких було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , переміщення між собою особи водія з пасажиром на переднє пасажирське сидіння, водієві було оголошено працівниками поліції ознаки алкогольного сп'яніння, поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та наслідки відмови, на що останній в ході тривалої розмови з працівниками поліції не надав відповіді, тим самим фактично ухилився від його проходження у передбачений законом спосіб, така поведінка розцінена працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття.
Таким чином, твердження про відсутність у ОСОБА_1 відмови від проходження запропонованого огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбачений законом спосіб є надуманими та спростовується вищенаведеними доказами по справі.
Отже, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем транспортним засобом, є безпідставними та спростовуються дослідженими та правильно оціненими доказами. Такі показання свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Із письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що 23 липня 2023 року близько 01.57 год в м.Полтаві по вул. Серьогіна, 2-а, вони були свідками як ОСОБА_1 разом із ними вживав спиртні напої - горілку, а потім сів за кермо «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 та розпочав рух в напрямку вул. Комарова. Вони в цей час перебували в салоні даного автомобіля на пасажирських сидіннях. Побачили сигнали проблискових маячків, ОСОБА_1 зупинився і почав пересідати на переднє пасажирське сидіння. В цей час підійшов поліцейський і попередив, що цього не потрібно робити. В подальшому ОСОБА_1 заперечував керування ним його транспортним засобом.
Апеляційним судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для дачі пояснень, однак на виклики до апеляційного суду вказані свідки не з'явилися у зв'язку з проходженням військової служби.
Відтак, твердження апелянта про перебування за кермом саме свідка ОСОБА_2 за кермом автомобіля сприймаються як такі, що спрямовані на формування у суду хибних висновків, з метою уникнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Проаналізовані вище докази у своїй сукупності цілком і беззаперечно вказують про правильність висновків суду щодо належного встановлення обставин події та доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження запропонованого огляду на стан алкогольного сп'яніння, які давали суду обґрунтоване право притягнути його до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судом не можуть братись до уваги через те, що не здійснено допит свідків є безпідставними, оскільки жодних обов'язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов'язком суду, та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи. Окрім того, ОСОБА_1 визнаний винуватим саме в тому, що останній відмовився від проходження запропонованого огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. В свою чергу за змістом власноруч виконаних пояснень свідків останні підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_1 та його захисник апеляційному суду не надали доказів, які би свідчили про вчинення психологічного або фізичного тиску на вказаних свідків з боку працівників патрульної поліції з метою схилити останніх до дачі неправдивих показань.
Письмові пояснення свідків не викликають сумнівів у їх достовірності, повністю співпадають з відеозаписом, долученим до матеріалів провадження, тому суд критично ставиться до версії ОСОБА_1 щодо розвитку подій, які мали місце 23 липня 2023 року.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, оскільки не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Викладені обставини свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Октябрського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко