№ 143/609/23
Іменем України
18.12.2024р. м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Погребище кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 22.06.2023 за №12023025060000117 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Воронівка Бориспільського району Київської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої, раніше судимої: вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.03.2022 за ч.1 ст.125 КК України до 850 грн. штрафу, ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2023 покарання у виді 850 грн. штрафу замінено на покарання у виді 50 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-
Відповідно до ч.3 ст.40 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:
-систематичне невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчиненні після письмового попередження;
-невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Поряд з цим ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », свідоцтво про шлюб а. с. 110), будучи засудженою 02.03.2022 Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 850 гривень штрафу, дане покарання не виконувала, у зв'яжу з чим ухвалою Погребищенського районного суду від 03.05.2023 покарання у виді 850 грн. штрафу було замінено на покарання у виді 50 (п'ятдесят) годин громадських робіт, від відбування призначеного покарання ухилилась за наступних обставин.
Так, 16.05.223 до Вінницького районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області надійшла вищевказана ухвала суду та на підставі неї відносно засудженої заведено особову справу №8/2023.
30.05.2023 ОСОБА_5 роз'яснено під підпис про порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт згідно з ст. ст. 37, 40 КВК України та попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування вказаного покарання та надано направлення до КП «Погребищекомунсервіс» для відпрацювання 50 годин громадських робіт і згідно з графіком виходу на роботу остання повинна була приступити до відбуття покарання з 01.06.2023.
Однак 07.06.2023 до Вінницького РС №5 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області із КП «Погребищекомунсервіс» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_5 для відпрацювання громадських робіт починаючи з 01.06.2023, 02.06.2023 та з 05 по 07 червня 2023 року не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Враховуючи викладене, 08.06.2023 начальником Віннницького РС №5 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_7 , відповідно до ч.1 ст.40 КВК України, за допущене порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт засудженій ОСОБА_5 винесено застереження у виді письмового попередження, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України.
Проте незважаючи на це, 14.06.2023 до Вінницького РС №5 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області із КП «Погребищекомунсервіс» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_5 для відпрацювання громадських робіт починаючи з 08 по 09.06.2023 включно та 12.06.2023 не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Фактично, станом на 26.06.2023 ОСОБА_5 згідно з ухвалою Погребищенського районного суду від 03.05.2023 не відпрацювала жодної години громадських робіт та не відбута частина покарання становить 50 годин.
Причинами невиходу на відбування громадських робіт стала зайнятість особистими справами та небажанням виконувати вказане рішення суду.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 , вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, за обставин викладених у обвинувальному акті. Вказала, що не виходила на відпрацювання громадських робіт у зв'язку з зайнятістю особистими справами.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_5 визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення повністю, її показання відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються, її позиція є добровільною та істинною, то суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченої. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно з ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.2 ст.389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
При призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_5 .
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Як особа ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно (а. с. 23, 38). На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 39). Має п'ятеро малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 42-45, 108).
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.03.2022 засуджена за ч.1 ст.125 КК України до 850 грн. штрафу, ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2023 покарання у виді 850 грн. штрафу замінено на покарання у виді 50 годин громадських робіт (а. с. 30-37).
Відповідно до інформації наданої Вінницьким районним сектором №5 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, станом на 16.12.2024 ОСОБА_5 із 50 годин громадських робіт не відпрацювала жодної години та не відбула призначеного покарання (а. с. 109).
Відповідно до ст.66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій відсутні.
Обставини, які б згідно зі ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченій також відсутні.
Обираючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд враховує, що санкцією ч. 2 ст. 389 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення) передбачено покарання у виді арешту або обмеження волі.
Згідно з ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
Згідно з ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Судом було встановлено, що обвинувачена має на утриманні п'ятеро малолітніх дітей, трьом із яких не виповнилось семи років, а відтак відповідно до положень ст. ст. 60, 61 КК України їй не може бути призначено жодне із покарань, визначених санкцією ч. 2 ст. 389 КК України на час вчинення кримінального проступку.
Крім цього, ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення до набрання чинності Законом № 3342-IXвід 23.08.2023, яким внесено зміни до ч.2 ст. 389 КК України, а саме: замість арешту передбачено новий вид покарання у виді пробаційного нагляду.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Призначення обвинуваченій покарання у вигляді пробаційного нагляду, яке передбачене санкцією статті, що діє на даний час, погіршить її становище, а тому його застосування до неї є неможливим.
Таким чином суд приходить до висновку, що до ОСОБА_5 не можливо застосувати жодне покарання, яке передбачене санкцією ч.2 ст.389 КК України, як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на момент ухвалення вироку. За таких обставин та відповідно до п. 8 ПП ВСУ № 7 від 24.10.2003 року, ОСОБА_5 слід звільнити від покарання.
Разом з цим, як було встановлено судом, ОСОБА_5 не відбула покарання за попереднім вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 125 КК України від 02.03.2023, покарання за яким замінено на підставі ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2023 на 50 годин громадських робіт.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, невідбуте покарання за попереднім вироком може бути приєднано лише до покарання, призначеного за новим вироком.
Приймаючи до уваги те, що за даним вироком ОСОБА_5 не призначено жодного покарання, тому суд вважає, що вирок Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 125 КК України від 02.03.2023, покарання за яким було змінено ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2023, слід виконувати самостійно.
Витрат на залучення експерта немає.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ч.2 ст.389 КК України, ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
Ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та звільнити її від покарання.
Вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.03.2023, з урахуванням ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2023 - виконувати самостійно.
Речові докази, а саме: особову справу №8/2023 на засуджену ОСОБА_13 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили повернути до Вінницького районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя