Справа № 551/1113/21 Номер провадження 22-ц/814/1213/24Головуючий у 1-й інстанції Кулик Н.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
10 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Агроекологія» Мельникова Дениса Олександровича
на додаткове рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агроекологія» про розірвання договору оренди земельної ділянки
та зустрічним позовом Приватного підприємства «Агроекологія» до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі,-
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ПП "Агроекологія" про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.
Договір оренди землі від 06 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП "Агроекологія", який зареєстровано у Шишацькому ВО Миргородського РВ "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель 12 травня 2009 року вчинено запис № 0409545000271 розірвано.
Стягнуто з ПП "Агроекологія" на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 грн.
У задоволенні зустрічного позову ПП "Агроекологія" до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі відмовлено.
Додатковим рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року заяву адвоката Овчаренко Ярослави Олександрівни щодо винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства « Агроекологія » про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Агроекологія», на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 ( п'ятнадцять тисяч ) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням його оскаржив представник ПП «Агроекологія» Мельников Денис Олександрович, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення скасувати у частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу як складової судових витрат та відмовити у стягненні витрат позивача на правничу допомогу повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач та його представник всупереч вимогам статтей 43, 175, 183 ЦПК України не надав суду доказів надіслання на адресу відповідача копії заяви про стягнення судових витрат з додатками, а суди протиправно не застосували наслідків недотримання установленого процесуальним законом порядку надсилання іншій стороні усіх процесуальних документів задля практичної реалізації змагальності цивільного судочинства.
Зазначає, що представник позивача адвокат Овчаренко Я.О. вдалася до плагіату, шляхом привласнення ним результатів інтелектуальних зусиль іншого представника позивача, що поєднане з грубим порушенням адвокатської етики та надмірністю заявлених до відшкодування судових витрат.
Звертає увагу, що з огляду на тотожність справ №551/1113/21 та №551/299/21 очевидним є невелика складність справ, відсутність новизни у сталих правовідносинах та передбачуваність наслідків розгляду позову, а також стверджує, що представник позивача зловживає поняттям «гонорар успіху» та посилається на безпідставність його стягнення.
Вказує, що судом порушені вимоги ст. 270 ЦПК України, адже питання щодо винесення додаткового рішення було розглянуто у письмовому провадженні, що спричинило порушення прав відповідача подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та її зменшення.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 лютого 2024 року представник позивача - адвокат Овчаренко Я.О. через систему « Електронний суд» подала клопотання з проханням ухвалити додаткове рішення щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у загальному розмірі 46 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року заяву представника позивача адвоката Овчаренко Я.О. про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та доведено до відому учасників справи, що її розгляд відбудеться у порядку письмового провадження без виклику останніх о 13 год. 00 хв. 11 березня 2024 року.
28 лютого 2024 року представник відповідача адвокат Мельников Д.О. через систему «Електронний суд» подав заяву про виправлення описки в ухвалі суду від 27 лютого 2024 року.
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року у задоволенні заяви представника ПП «Агроекологія» адвоката Мельникова Д.О. про виправлення описки в ухвалі суду від 27 лютого 2024 року відмовлено.
08 і 11 березня 2024 року від адвоката Мельникова Д.О. на адрес суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у відкритому судовому засіданні.
11 березня 2024 року на адресу суду від адвоката Мельникова Д.О. надійшли заяви про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 1 000 грн. 00 коп. та постановлення окремої ухвали щодо виявлення плагіату під час складання позовної заяви, а також заява про відмову у задоволенні заяви щодо постановлення додаткового рішення.
Районний суд, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, врахував визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов'язаних з розглядом справи на підставі акту прийому-передачі наданої правничої допомоги адвокатом Овчаренко Я.О. та позивачем ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року, і дійшов до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ПП « Агроекологія» на користь останнього витрат у формі «гонорару успіху» в розмірі 15 000 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
- розрахунок наданих послуг з їх детальним описом;
- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі «гонорару успіху», суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи.
Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо не надсилання стороні відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення разом з додатками до неї спростовуються матеріалами справи, а саме квитанцією №622100 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС(т.3 а. с. 12).
Доводи щодо здійснення, на думку представника відповідача адвоката Мельникова Д.О., адвокатом Овчаренко Я.О. дій, які містять ознаки плагіату чи порушення адвокатської етики до суті розгляду справи не мають відношення, не входять до предмету розгляду даної справи та не впливають на результат її розгляду і на вирішення питання щодо стягнення судових витрат понесених стороною позивача на правничу допомогу.
Суд критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст. 270 ЦПК України та позбавлення сторони відповідача права на подання заперечень на заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки представником відповідача адвокатом Мельниковим Д.О. до Шишацького районного суду Полтавської області було подано: заяву заперечення щодо розміру судових витрат позивача (т. 3 а.с. 25-51), заява доповнення до заперечення (т.3 а. с. 52-60), заяви щодо ухвалення додаткового рішення у відкритому судовому засіданні (т. 3 а. с. 61-64, 65-67, 68-69).
Вирішуючи питання щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні та виклику сторін, суд першої інстанції не вбачав підстав для цього та прийняв рішення щодо розгляду даного питання щодо ухвалення додаткового рішення у письмовому провадженні, довівши до відому останніх про місце, дату та час розгляду справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що представник позивача своїм правом скористався в повному обсязі, подавши до суду 5 заяв, в яких висловив свою позицію щодо постановлення додаткового рішення, а районний суд ухвалюючи судове рішення взяв до уваги заяву про зменшення судових витрат, та відповідно зменшив заявлений розмір з 46000 грн. до 15000 грн. суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі додаткове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Агроекологія» Мельникова Дениса Олександровича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Кузнєцова
Судді: Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль