20 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 953/4279/24
провадження № 22-ц/818/3581/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Савенко М.Є., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Цимбалюк Владислави Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року у складі судді Кононенко Т.О.,-
У травні 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди.
На обґрунтування позову зазначила, що 15.10.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 та відповідно до Акту прийому-передачі від 15.10.2023 року орендодавець передав у строкове платне користування квартиру, а орендар прийняв в оренду житлове приміщення.
У зв'язку з несплатою орендної плати виникла заборгованість у розмірі 14 000 грн та заборгованість за комунальні послуги у розмірі 1428,75 грн за споживчу теплову енергію та 700,10 за інші послуги і обслуговування будинку.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендну плату та комунальні послуги у розмірі 14 714 грн 40 коп. та судовий збір в розмірі 883 грн 70 копійок.
В іншій частині позову відмовлено.
14.08.2024 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду заявою про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року позовні вимоги задоволено частково. З метою захисту своїх прав в судовому порядку ОСОБА_1 уклав з адвокатом Цимбалюк В.Ю. договір про надання правової допомоги № 0707 від 07.05.2024 року та додаток до договору № 1, яким встановлено наступний перелік послуг: консультація з приводу судової справи з вивченням документів - 1500 грн; підготовка та подача до суду позовної заяви - 7 000 грн; участь у судових засіданнях - 1500 грн (4х1500=6000 грн); підготовка та подача додаткових розрахунків - 1500 грн, а разом 16000 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 рокузаяву залишено без задоволення.
Додаткове рішення мотивовано тим, що з опису виконаних робіт адвокатом, не можливо встановити за яким саме позовом і у якій справі представник позивача надавав вказані послуги, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи № 953/4279/24 та предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Не погодившись з додатковим рішенням ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на необґрунтованість додаткового рішення, просила додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та суд помилково вважав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання адвокатом правничої допомоги в дійсній судовій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просить додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу у дійсній цивільній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
При ухваленні судового рішення не було вирішено питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України.
За заявою представника позивача, адвоката Цимбалюк В.Ю., судом було призначено судове засідання на 19.08.2024 року об 11-00 та встановлено строк для надання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
14.08.2024 року представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 16 000 грн.
До заяви долучені договір про надання правової допомоги № 0707 від 07.05.2024 року уклав з між ОСОБА_1 та адвокатом Цимбалюк В.Ю., додаток до договору № 1 , яким встановлено наступний перелік послуг: консультація з приводу судової справи з вивченням документів - 1500 грн; підготовка та подача до суду позовної заяви - 7 000 грн; участь у судових засіданнях - 1500 грн (4х1500=6000 грн); підготовка та подача додаткових розрахунків - 1500 грн, а разом 16000 грн.
Також, стороною позивача, надано до матеріалів справи, копію рахунку № 1408 від 14.08.2024 року на загальну суму 16000 грн, копію Акту виконаних робіт № 1 від 14.08.2024 року до договру про надання правової допомоги № 0707 від 07.05.2024року, відповідно до якого адвокатом були виконані наступні послуги: консультація з приводу судової справи з вивченням документів - 1500 грн; підготовка та подача до суду позовної заяви - 7 000 грн; участь у судових засіданнях - 1500 грн (4х1500=6000 грн); підготовка та подача додаткових розрахунків - 1500 грн, а разом 16000 грн.
До матеріалів справи долучено ордер про надання правової допомоги № 1219246 від 20.05.2024 за змістом якого представник позивача - адвокат Цимбалюк Владислава Юріївна діє на підставі договору про надання правової допомоги № 07072023 від 07 жовтня 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи, як з поданням позовної заяви, так і з заявою про ухвалення додаткового рішення, долучено ордер про надання правової допомоги № 1219246 від 20.05.2024, в якому зазначено, що представник позивача адвокат Цимбалюк Владислава Юріївна діє на підставі договору про надання правової допомоги № 07072023 від 07 жовтня 2023 року. Проте вказаний договір до матеріалів справи не долучено, а тому не можливо встановити за яким саме позовом і у якій справі представник позивача надавав вказані послуги, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи № 953/4279/24 та предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду.
Згідно положень частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно частиною 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у цивільній справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження
Оскільки долучений до матеріалів справи ордер № 1219246 має посилання на договір про надання правової допомоги № 07072023 від 07.10.2023 ( а.с. 7, 120 ), а до матеріалів справи долучений договір № 0707 від 07.05.2024, Додаток № 1 до цього договору та акт виконаних робіт № 1 від 14.08.2024 ( а.с. 122 - 125) суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеним та не підтвердженим чи пов'язані понесені витрати ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу з розглядом справи № 953/4279/24.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді М.Є. Савенко
Н.П. Пилипчук