Постанова
Іменем України
20 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 953/520/24
провадження № 22-ц/818/3586/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів - Савенко М.Є., Пилипчук Н.П,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Головне управління Національної поліції у Харківській області, Державна казначейська служба України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Худяєв Олег Ігорович
розглянувши в порядку ст. 369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року у складі судді Колесник С.А.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. Просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування в розмірі 51216 гривень 00 коп, на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування в розмірі 10000 гривень 00 коп та вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову посилався на те, що незаконними діями посадових осіб Головного управління Національної поліції у Харківській області йому завдано матеріальну шкоду, що полягає: у вартості виготовлення незаконно вилученого у нього під час обшуку майна - пакувальної тари для принтера у розмірі 33216 грн та у необхідності понесення витрат на оплату юридичних послуг по справі № 643/8947/23 у розмірі 9000 грн. Крім того вказує, що в результаті незаконних дій дізнавача у вищезазначеній кримінальній справі йому було завдано психологічні страждання, почалися нервові розлади, втратив жагу до роботи та втратив здоровий сон. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 10000 гривень.
Незаконність дій працівника відповідача підтверджено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 по справі № 643/8947/23 про зобов'язання дізнавача Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно - пакувальну тару для принтера, яка була вилучена 13.07.2021 дізнавачем СД ХРУП №2 ГУНП України в Харківській області Худяєвим О.І. під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021.
18.12.2023 позивач отримав від Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області лист від 12.12.2023, у якому керівник Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області зазначає, що майно позивача було знищено дізнавачем Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області Худяєвим О.І.
20.12.2023 позивач подав скаргу з вказаним розміром нанесених матеріальних збитків, однак Головне управління Національної поліції у Харківській області добровільно завдані збитки не компенсувало.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не повно встановив обставини у справі та зробив висновки, що не відповідають матеріалам та дійсним обставинам справи. А саме, суд не вірно встановив, що він не звертався до Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області з метою отримання аналогічної коробки з-під будь-якого принтеру. 01.08.2024 він прибув до відділу поліції з метою отримання належного йому майна, однак йому повернуто нічного не було. На підтвердження чого до апеляційної скарги долучив копію заяви від 01.08.2024, адресованої дізнавачу ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен не повернути аналогічне майно, а компенсувати його вартість, оскільки матеріалами справи доведено, що незаконно вилучена у нього пакувальна тара була знищена. Суд не надав належної оцінки його доводам щодо не одноразового оскарження ним рішень органу досудового слідства в судовому порядку, що підтверджує як незаконність дій органів поліції так і задання йому цими діями моральної шкоди. Крім цього, суд не вірно визначив коло осіб, залучивши третю особу.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління національної поліції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 та Постановою Кабінету Міністрів України, від 19.11.2012 № 1104 при вилученні майна складається окремий протокол, а повернуто може бути тільки вилучене майно. Добровільно надана ОСОБА_1 картонна коробка з -під принтеру для пакування вилученого під час обшуку предмету, не є тимчасово вилученим майном. У органу дізнання був відсутній обов'язок її зберігати (про що дізнавачем було повідомлено ОСОБА_1 ), а тому у органу дізнання взагалі відсутній обов'язок повертати пакувальну тару заявнику.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б вказували на необхідність виготовлення пакувальної тари для принтера саме за вказаною вище ціною та аналогічність виготовленої тари для принтера тій тарі, яка була у нього вилучена.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 по справі № 643/8947/23 (н/п 1-кс/953/7665/23) за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. у кримінальному провадженні №42021222040000017 від 15.04.2021, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого 13.07.2021 майна та на бездіяльність дізнавача, яка полягає у нерозгляді клопотання, залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 в частині зобов'язання дізнавача Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. або іншу особу розглянути клопотання від 28.08.2023, в порядку ст.110, 220 КПК України. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. у кримінальному провадженні № 42021222040000017 від 15.04.2021, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого 13.07.2021 майна - задоволено. Зобов'язано дізнавача Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно - пакувальну тару для принтера, яка була вилучена 13.07.2021 дізнавачем СД ХРУП №2 ГУНП України в Харківській області Худяєвим О.І. під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 25.06.2021 (а.с.6-11).
За змістом листа начальника Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.12.2023 № 7419/19-67/01 під час проведення досудового розслідування, необхідних експертних досліджень пакувальна тара, у тому числі зазначена в ухвалі суду - коробка з-під принтеру була знищена дізнавачем ОСОБА_3 , оскільки прийшла у непридатність для подальшого використання. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 запропоновано отримати в приміщенні сектору дізнання ХРУП №2 ГУНП в Харківській області аналогічну коробку від будь-якого іншого принтеру схожих розмірів (а.с.12).
ОСОБА_1 подано скаргу в Головне управління національної поліції в якій він просить відшкодувати вартість аналогічної пакувальної тари у розмірі 27 680,00 грн та перерахувати кошти на його рахунок (а.с. 16-17).
В судовому засіданні з'ясовано та не заперечувалося сторонами, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 до Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області не звертався та аналогічну коробку від будь-якого іншого принтеру схожих розмірів не отримував.
Надана апелянтом копія заяви на адресу дізнавача від 01.08.2024 підтверджує факт неможливості отримання пакувальної тари , що була знищена дізнавачем ОСОБА_3 ( а.с. 223). Даних про відмову у наданні позивачу будь - якої іншої пакувальної тари замість знищеної матеріали справи не містять.
Разом з цим, позивачем надано до суду рахунок на оплату №3939 від 26.10.2023, постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", покупець ОСОБА_1 , за договором на індивідуальне замовлення та виготовлення пакувальної тари для принтера, відповідно до якого вартість виготовлення пакувальної тари для принтера становить 33 216,00 грн. з ПДВ (а.с.36).
Згідно платіжної інструкції №1/4008443697584232, ОСОБА_1 сплатив ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", суму в розмірі 33216,00 грн., призначення платежу: виготовлення пакувальної тари для принтеру (а.с.37).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок службової недбалості дізнавача Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 йому було завдано матеріальну шкоду, яка полягає: у вартості виготовлення аналогічного майна - загалом 33216 грн.; у сплаті отриманих юридичних послуг по складанню скарги по справі №643/8947/23 - загалом 9000 грн, а також йому було завдано психологічні страждання, почалися нервові розлади, втратив жагу до роботи та втратив здоровий сон. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 10000 гривень.
Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, у силу ст.,ст. 1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.
Отже підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок спростування протиправності дій, а на позивача покладено обов'язок доведення, що йому завдано шкоди у заявленому у позові розмірі.
Надані ОСОБА_1 докази у сукупності та взаємозв'язку, не підтверджують факт спричинення йому моральної шкоди саме в результаті незаконності дій органів поліції та прокуратури, а тому відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди з боку держави.
Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції , що ОСОБА_1 не доведено вартості наданої ним у користування дізнавча пакувальної тари, тому позовні вимоги про стягнення її вартості у заявленому позивачем розмірі не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення понесених позивачем витрати на правничу допомогу у кримінальній справі № 643/8947/23 , підлягають розподілу у межах зазначеної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача, наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат майнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді - Н.П. Пилипчук
М.Є. Савенко