донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2007 р. справа №6/287
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Усатий В. А.(дов. № 19/8 від 01.01.2007р.),
від відповідачів:
1. Хотюшин П.В.(дов. № 001-15.01.07 від 15.01.2007р.)
2. Юрченко Т.В. (дов. №01-13/4083 від 19.12.07)
Іванова Л.М. (дов. №01-13/4083 від 19.12.07)
,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» м.Запоріжжя
на рішення господарського суду
Донецької області
від
18.10.2007 року
по справі
№6/287
за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» м.Запоріжжя
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг» м.Донецьк
2. Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» м.Макіївка Донецької області
про
стягнення 47 335грн. 60коп.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Запорожкокс» м.Запоріжжя (далі ЗАТ «Запорожкокс»), звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест холдинг» м.Донецьк (далі відповідач-1) та до Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська» м.Макіївка, Донецької області (далі відповідач-2) про стягнення з належного відповідача збитків завданих постачанням вугілля неналежної марки у сумі 47335грн. 60коп. відповідно договору №ДУК-01/06-7р/996 від 01.04.2006р.
Рішенням від 18 жовтня 2007року господарський суд Донецької області у задоволені позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем порушений порядок приймання продукції по якості, встановлений умовами договору, Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7, що позбавляє доказової сили надані до суду акт прийомки продукції по якості №8 від 12.04.2007року та акт відбору проб №81 від 12.04.2007року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та стягнути з відповідачів суму 47335грн.60коп.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судове рішення прийняте при неповному вивчені обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі вважають рішення суду законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена судова колегія для розгляду скарги.
У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом 1 квітня 2006р. між ЗАТ «Запорожкокс» (позивач) та ТОВ «Метінвест холдинг» (відповідач-1) був укладений договір №ДУК-01/06-7р/996, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов»язання поставити позивачу вугільну продукцію за марочним складом, цінами та кількістю, оговорених у специфікаціях. Відповідно п.1.2 договору, у специфікації №870 від 01.04.2007р. (додаток №26 до договору) сторони узгодили поставку вугілля марки “К» 0-100 (ЦЗФ “Пролетарська) (а.с.23-26).
Укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм глави 30 §1 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання вищевказаного договору, 12 квітня 2007р. на адресу позивача надійшла партія вугілля марки К, вантажовідправником якого є ВАТ ЦЗФ “Пролетарська», про що зазначено у залізничних накладних №№49248253, 49248195, 49248196, 49248197, 49248198 (а.с.15-19).
Оплата за поставлене вугілля здійснена позивачем у повній сумі 8300000грн. відповідно рахунку-фактури №СФ-9542 від 30.04.2007р.
Під час приймання спірного вугілля по якості комісією встановлено, що отриманий вугільний концентрат не відповідає марці «К», вказаній у залізничних накладних та сертифікаті якості №797. У зв'язку з чим, позивачем було викликано представника відправника, ВАТ ЦЗФ «Пролетарська» для взаємного приймання і відбору проб, про що було складено акт №8 від 12.04.2007р. та акт відбору і підготовки проби №81 від 12.04.2007р.
Як вказує позивач, у зв'язку з невідповідністю марочному складу вугілля, ним на підставі п.6.6 договору було направлено пробу на експертизу вугілля до Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН) м.Харків. Експертизою встановлено, що вугільний концентрат по комплексу класифікаційних параметрів по ДСТУ 3472-96 формально відповідає вугіллю марки «ОС», а не марці «К», як вказано у посвідченні якості.
Предметом позову є стягнення з відповідачів збитків, завданих постачанням вугілля неналежної марки у розмірі 47335,60грн., оскільки позивачем оплачена продукція у повній сумі, а під час приймання спірного вугілля виявилося, що дана продукція не відповідає діючим технічним умовам підприємства виробника в зв'язку з поставкою вугілля неналежної марки, з урахуванням знижки 10% з ціни фактично встановленої марки, переплата за поставлене вугілля склала 47335грн.60коп.
При укладені договору, позивач і відповідач-1 передбачили, що приймання продукції по якості здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7 від 25.04.1966р. (з доповненнями та змінами). Пунктом 6.4 визначено, що прийомка вугілля по якості проводиться у відповідності до Інструкції П-7, з наступними змінами і особливостями, які передбачені договором.
Відповідно з додатковим узгодженням №1/2910 від 01.12.2006р. до договору №ДУК-01/06-7р/996 від 01.04.2006р. сторони змінили розділ 6 договору «Приймання вугілля» (а.с.25). Тобто, сторони дійшли згоди стосовно прийомки продукції та, відповідно, документального оформлення цієї прийомки. Дотримання вимог Інструкції П-7 є обов'язком сторін. В свою чергу, правильне оформлення документів стосовно приймання продукції є підставою в подальшому посилатися на такі документи, як на доказові засоби.
Згідно внесених змін та п.6.3 укладеного договору прийомка вугілля по якості здійснюється відповідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, при цьому при виявленні невідповідності якості продукції, яка надійшла, виклик представника продавця та вантажовідправника обов'язковий.
Судом встановлено, що прийомка спірної продукції здійснена позивачем з порушенням Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7.
У порушення пункту 13 Інструкції П-7 в акті про прийомку продукції по якості №8 від 12.04.2007р. відсутні відомості про створення позивачем необхідних умов для забезпечення збереження вугільної продукції, запобігання її псування, змішення з іншою однорідною продукцією. При прийомці продукції по якості приймали участь Сорокіна Л.І., Альшаєва Г.Н., Донець Я.В. Однак, в акті відсутні відомості про те, чи були вказані особи уповноважені керівником підприємства одержувача або його заступником на це приймання.
Відповідно до п.16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості продукції, що поступила, одержувач зупиняє подальше приймання і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийомці дефектів, а також забезпечує зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішення з іншою однорідною продукцією. Такий акт позивачем суду не представлено.
У порушення абз.4 пункту 19 Інструкції П-7 посвідчення на представника відправника Юрченко Т.В. в матеріалах справи не має.
Акт про прийомку продукції по якості не відповідає п.п.»е»,»ж»,»и» п.29 Інструкції, оскільки не має дати та номеру договору на поставку продукції, дати прибуття продукції на станцію призначення, часу видачі вантажу органом транспорту, часу розкриття вагону, часу доставки продукції на склад одержувача, не має відомостей про умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту.
Відповідно до п.26 Інструкції П-7 відбір проб проводиться особами, які приймали участь у прийомці продукції по якості. Як вказувалося вище, при прийомці продукції по якості приймали участь Сорокіна Л.І., Альшаєва Г.Н., Донець Я.В. (а.с.27,28). Відбір проб, складання та підписанні акту №81 відбору проб здійснений без участі Сорокіна Л.І. (а.с.29).
Враховуючи викладене, акт про прийомку продукції по якості №8 від 12.04.2007року та акт №81 від12.04.2007року відбору і підготовки проби складені з порушенням Інструкції П-7, тому не можуть бути визнані належним доказом по справі.
Посилання заявника скарги на результати досліджень інституту (УХІН) (лист від 26.04.2007р. №07-664, підписаний зам.директора по науковій роботі, д.т.н.,професором Ю.С.Васильєвим (а.с.31), про підтвердження невідповідності вугілля належній марці, що вказано у посвідчення якості №797, не може бути доказом, як акт експертизи. Втім, із листа УХІН від 26.04.2007року вбачається, що запит ВАТ «Запорожкокс» про перевірку якості вугільного концентрату за посвідченням №797 був направлений до Інституту (УХІН) 17.03.2007року за №17/706 (а.с.31), тобто раніше ніж дати відвантаження спірного вугілля позивачеві -09.04.2007р., про що свідчить дата, вказана у посвідченні №797 (а.с.30) та залізничних накладних №№49248196, 49248197, 49248198 (а.с.17,18,19).
Крім того, додатні до позову залізничні накладні, оформлені з порушенням Правил видачі вантажів та Правил оформлення перевізних документів.
Так, згідно п.п.5.3. п.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 у графі “Відмітки про видачу вантажу» проставляються відмітки про видачу вантажу одержувачу, передбачені п.31 Правил видачі вантажів.
У представлених позивачем суду залізничних накладних №№49248253, 49248195, 49248196, 49248197, 49248198 відсутні будь-які відмітки у графі 6 “Відмітки про видачу вантажів». За таких обставин, неможливо зробити висновок про те, чи був виданий перевізником вантаж позивачу, якщо був виданий, то коли та в якому стані, чи складався комерційний акт, або вантаж був виданий в порядку ст. 52 Статуту залізниць України.
Звертаючись з позовом про стягнення з неналежного відповідача збитків, завданих постачанням вугілля неналежної марки у розмірі 47335,60грн., позивач керувався ст.ст. 526,623 Цивільного кодексу України.
Статтею 623 ЦК України передбачено відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язань. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, то застосовується за загальним правилом, при наявності вини несправного боржника згідно ст.614 ЦК України.
Але, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків. Є об'єктивна сторона, яку утворюють наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
У позовній заяві позивач не обґрунтував причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими збитками.
Проте, ані в позові, ані в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне виконання своїх зобов'язань за спірним договором з боку відповідача, тому судова колегія не знаходить підстав для відшкодування позивачеві збитків у сумі 47335грн. 60коп.
Враховуючи викладене, проаналізувавши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи, а також достатньо обґрунтував свої висновки. Позовні вимоги ЗАТ «Запорожкокс» про стягнення з ТОВ «Метінвест холдинг» та ВАТ «ЦЗФ «Пролетарська» збитків у сумі 47335грн. 60коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Отже, підстав для скасування рішення суду від 18.10.2007року не має, оскільки відповідно до вимог ст.43 ГПК України рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційного подання не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2007року у справі №6/287 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2007року у справі №6/287 - залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС