19 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/801/24 пров. № А/857/17551/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Коваля Р.Й., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Сорокою Ю.Ю. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати їй “індексації-різниці» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4086,03 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 08.02.2020 на загальну суму 95105,87 грн та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй вказану “індексацію-різницю».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що для визначення розміру підвищення грошового доходу суду першої інстанції необхідно було встановити розмір її грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, а для встановлення такої обставини у матеріалах справи міститься картка особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік (додаток 5 до позовної заяви). Для визначення розміру індексації-різниці, суду першої інстанції необхідно було встановити розмір можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, про що суд першої інстанції сам зазначає та описує яким чином це повинно здійснюватися. При цьому, розмір можливої індексації у березні 2018 року детально описувався у пункті 2.3 позовної заяви. Скаржниця зазначає, що у суду першої інстанції були усі необхідні відомості та докази в тому числі, які необхідні для визначення розміру індексації-різниці у березні 2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Сакалош М.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивачка проходила військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 у період з 27.05.2017 по 08.02.2020, що підтверджується відповідним витягом з наказу про виключення зі списків особового складу в/ч №29 від 08.02.2020.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі №140/12890/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, було зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2017 по 08.02.2020, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по лютий 2018 року, з урахуванням травня 2017 року, як базового місяця.
У подальшому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі №140/6323/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, було визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 27.05.2017 по 28.02.2018 із встановленням січня 2008 року, як базового місяця та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період, із встановленням січня 2008 року, як базового місяця.
Вважаючи, що у зв'язку з виплатою відповідачем індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №140/6323/22 виникли підстави для нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, передбаченої абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) за період з 01.03.2018 по 08.02.2020, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація щодо розміру індексації грошового забезпечення позивачки за лютий 2018 року та березень 2018 року, проведеної на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі №140/12890/20 та від 12.04.2023 по справі №140/6323/22, відсутня в матеріалах справи. Суд зазначив, що сторонами не надано відомостей щодо розміру проведеної відповідачем індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий-березень 2018 року згідно рішень судів, тобто фактично нарахованих та виплачених їй сум, що унеможливлює проведення вірного розрахунку грошового забезпечення позивачки за лютий-березень 2018 року та встановлення наявності умови, передбаченої абз.4 п.5 Порядку №1078, яка надає позивачці право на отримання суми індексації-різниці, а тому суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду ще й на те, що позивачкою не доведено наявність права на отримання суми індексації-різниці.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №2011, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно дефініції, наведеній у статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон №1282), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону №1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частиною першою статті 4 Закону №1282 (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №911)), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - в розмірі 101 відсотка). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.1, 2, 6 ст.5 Закону №1282).
Статтею 9 Закону №1282 визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.
Згідно п.11 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» №491-IV від 06.02.2003. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, положеннями Закону №1282 та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Верховний Суд у постановах від 19.07.2019 по справі №240/4911/18, від 07.08.2019 по справі №825/694/17, від 20.11.2019 по справі №620/1892/19 сформував висновок, відповідно до якого, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №206/4411/16-а).
З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови №1013, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку з цим, Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників, зокрема пункт 5 викладено у новій редакції.
Абзацами першим-другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, яка застосовується з 01.12.2015) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну “базовий місяць» на “місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення “базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати), “місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін “підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення індексу споживчих цін розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.3, 4 ст.4 Закону №1282), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) п.3 Постанови №1013 визначено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б “обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників, а тому абз.2 п.3 Постанови №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який вже діяв із змінами, внесеними Постановою №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання п.3 Постанови №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.06.2023 по справі №380/1559/22.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що з грудня 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.201 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року.
Для розрахунку індексації з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець). У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року.
Системний спосіб тлумачення норм Постанови №1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до п.5, 10-2 Порядку №1078 дають підстави дійти висновку, що відповідачу для проведення індексації грошового забезпечення позивачки з 01.12.2015 належало переглянути “базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на “місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку вона займала. Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період є протиправним.
Щодо “фіксованої» суми індексації, то колегія суддів зазначає, що Закон №1282 та Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №526 від 13.06.2012, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз норм п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв'язку з підвищенням у березні 2018 року доходу позивачки відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
У цьому контексті суд наголошує, що з огляду на положення абз.4 п.5 Порядку №1078 позивачка (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити : розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 по справі №400/3826/21, від 29.03.2023 по справі №380/5493/21, від 06.04.2023 по справі №420/11424/21, від 20.04.2023 по справі №320/8554/21, від 11.05.2023 по справі №260/6386/21.
Як видно з матеріалів справи, з даних картки особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік, нарахований місячний грошовий дохід позивачки : за лютий 2018 року (згідно картки березень 2018 року) становить 7 556,19 грн, в тому числі : посадовий оклад - 565,00 грн, оклад за військовим званням - 30,00 грн, надбавка за вислугу років - 29,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 312,37 грн, щомісячна премія - 3785,50 грн та щомісячна додаткова грошова винагорода - 2833,57 грн; за березень 2018 року (згідно картки квітень 2018 року) становить 7 933,31 грн, в тому числі : посадовий оклад - 2640,00 грн, оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавка за вислугу років - 792,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 396,25 грн та щомісячна премія - 3574,56 грн.
Отже, збільшення грошового доходу позивачки в березні 2018 року склало 377,12 грн (7933,31 грн - 7556,19 грн), що є підставою для нарахування та виплати їй індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Тобто в період з 01.03.2018 по 08.02.2020 включно позивачка мав право на нарахування та виплату індексації-різниці.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року колегія суддів визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 %.
У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, що за обставин цієї справи складає : 4463,15 грн - 377,12 грн = 4086,03 грн.
Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 4086,03 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачці належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.02.2020, докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в матеріалах справи відсутні.
Спірний період з 01.03.2018 по 08.02.2020 включно складає 23 місяці 8 днів.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 по 08.02.2020 включно, становить : 4 086,03 грн х 23 місяці + (4086,03 грн / 31 день х 8 днів) = 93978,69 грн + 1127,18 грн = 95 105,87 грн.
У той же час, суд першої інстанції, не взяв до уваги вищенаведеного, не вдався до самостійної оцінки таких підстав та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів керується п.4 ч.2 ст.245 КАС України, згідно з якими, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити ним певні дії.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язком відповідача у спірних правовідносинах є зобов'язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4086,03 грн в місяць у загальній сумі 95105,87 грн за період з 01.03.2018 по 08.02.2020 включно, відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку №1078.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року по справі №140/801/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 “індексації-різниці» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4086,03 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2020 року на загальну суму 95105,87 гривень.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 “індексацію-різницю» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4086,03 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2020 року на загальну суму 95105,87 гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Р. Й. Коваль
С. П. Нос