Провадження № 11-кп/821/597/24 Справа № 707/978/23 Категорія: ч. 1 ст. 263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засіданняОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурораОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12023255330000395 від 30.03.2023 за апеляційною скаргою прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 червня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївка Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, непрацюючого, особу з інвалідністю 3 групи з дитинства по зору, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано за недоведеністю його вчинення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Витрати на проведення судової експертизи зброї № КСЕ-19/124/23/2954 від 22.03.2023 та судової комплексної вибухотехнічної експертизи № КСЕ-19/124/33383 від 29.03.2023, віднесено на рахунок держави.
Витрати на проведення експертиз наркотичних засобів № СЕ-19/124-23/3025-НЗПРАП від 16.03.2023, № СЕ-19/124-23/3 067-НЗПРАН від 20.03.2023, № СЕ-19/124-23/3065-НЗПРАП від 29.03.2023 на загальну суму 2642,92 грн стягнуто з ОСОБА_8 .
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
За обвинувальним актом ОСОБА_8 , в тому числі обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне зберігання бойових припасів та вибухових речовин, діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений слідством період часу та місці, у невстановлений спосіб, придбав бойові припаси, вибухові речовини, та з моменту придбання зберігав їх за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу.
08.03.2023 на підставі ухвали Соснівського районної о суду м. Черкаси 09.02.2023 у період часу з 08 год 12 хв 10 год 33 хв за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований обшук домоволодіння та прибудинкової території, в ході якого, під час обшуку будинку, працівниками поліції, в присутності понятих, виявлено 31 предмети зовні схожих на боєприпаси, які, відповідно до висновку судової експертизи балістичного дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї за № КСЕ-19/124/23/2954- від 22.03.2023, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, з яких: 30 патронів - 5,45 мм проміжними патронами зразка 1974 року, які споряджені кулею з стальним осердям (7Н6, 7Н6М), промислового виробництва м. Луганськ, Україна; 1 патрон - мисливським патроном калібру .243, промислового виробництва «Geco» Німеччина. Наведені 31 патрон придатні для стрільби, які ОСОБА_8 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
Крім цього під час обшуку домоволодіння виявлено 3 банки із речовиною зовні схожою на порох, яка, відповідно до висновку комплексної судової вибухотехнічної експертизи за № КСЕ-19/124/33383 від 29.03.2023, є: димним (чорним) порохом (об'єкт дослідження № 1); сумішшю двох одноосновних нітроцелюлозних (бездимних) порохів (об'єкт дослідження № 2); одноосновним нітроцелюлозним (бездимни) порохом (об'єкт дослідження № 3). Надані на експертизу димний (чорний) порох, суміш двох одноосновних нітроцелюлозних (бездимних) порохів та одноосновний нітроцелюлозний (бездимний) порох відносяться до категорії вибухових речовин ментальної дії. Надані на експертизу димний (чорний) порох, суміш двох одноосновних нітроцелюлозних (бездимних) порохів та одноосновний нітроцелюлозний (бездимний) порох придатні для горіння.
Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_8 через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та зазначено, що сам по собі факт проживання обвинуваченого у житловому будинку в АДРЕСА_1 і повідомлення під час обшуку, де покійний батько зберігав ключ від сейфу, за відсутності інших доказів, поза розумним сумнівом не вказують на його причетність до зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу. Щодо протоколу обшуку та даних, що містяться на долученому до нього додатку, зазначено, що вони виключно фіксують виявлення та вилучення бойвих припасів та пороху, та безпосередньо не вказують про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого діяння.
Також за обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачувався у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
06.05.2024 ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження 12023255330000395 від 30.03.2023 в цій частині закрито.
Така ухвала набрала законної сили і в апеляційному порядку не оскаржена.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 21.06.2024 через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Зазначає, що суд, приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого та визнаючи достовірними показання ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , не дотримався вимог ст. 7, 9, 23, 370, 374 КПК України, упереджено підійшов до доказів сторони обвинувачення, всебічно, повно, неупереджено не дослідив усі обставини кримінального провадження, не надав належної оцінки кожному доказу окремо та їх сукупності, та не зазначив мотивів, з яких надає перевагу доказам сторони захисту над доказами обвинувачення.
Вказує, що долученим до протоколу обшуку відеозаписом зафіксовано факт особистого відкриття ОСОБА_8 ключем сейфу. Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 на запитання працівників поліції вказував про те, що: у сейфі знаходяться патрони та набої; деякі з патронів «копані», а декілька він знайшов та поклав до сейфу; у закритій металевій банці знаходиться «картєч». Наведене, на думку прокурора, вказує на те, що ОСОБА_8 користувався сейфом та був обізнаним про його вміст, а наявні в кімнаті будинку особисті речі - на те, що він там проживав.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_8 хоча і не є власником будинку, де було проведено обшук, однак проживав і користувався ним, запрошував туди знайомих, і, в тому числі користувався сейфом з якого були виявлені та вилучені патрони, і порох, і був обізнаний про його вміст.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 мав дозвіл на зброю, є мисливцем, а тому усвідомлював, що патрони котрі знаходяться в сейфі зберігаються всупереч закону.
Крім того вважає за необхідне повторно, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, зокрема допитати обвинуваченого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , дослідити протокол обшуку від 08.03.2023 з додатком до нього та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_9 подані заперечення, які зводяться до законності, обгрунтованості вироку суду першої інстанції та безпідставності апеляційних вимог сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній доводів, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в межах заявлених прокурором і задоволених судом апеляційної інстанції, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не належить.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів наведених вимог процесуального закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Зокрема висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними в справі доказами, які судом безпосередньо досліджено під час судового розгляду і яким надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, з огляду на таке.
Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
З огляду на положення ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що проживає в будинку батьків. Його батько ОСОБА_11 помер і на даний час будинок належить його матері ОСОБА_10 08.03.2023 під час проведення обшуку працівники поліції в сейфі, в якому його покійний батько, який був мисливцем, зберігав зброю, виявили рушницю, набої і порох. Батькову рушницю працівники поліції вилучили без складання відповідних документів. Також зазначив, що під час обшуку повідомляв працівникам поліції про те, що речі, які знаходились у закритому сейфі, належали його покійному батькові.
Будучи допитаним судом апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 надав показання, які є аналогічними показанням, даним суду першої інстанції та, на додаткові запитання учасників судового розгляду, зазначив, що під час обшуку саме він відкривав ключем сейф. Ключі від сейфу знаходились під ним. Зазначив, що після смерті батька він сейф не відкривав, однак знав, що в ньому є патрони і набої. При цьому вказав, що за життя батько не дозволяв йому користуватися сейфом. Підтвердив, що з батьком знаходив набої, які зберігалися у останнього. Також пояснив, що після смерті батька він відмовився від спадкування на користь матері і по АДРЕСА_1 не проживав.
На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за наведених в обвинувальному акті обставин, доводиться, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_12 ; протоколом обшуку від 08.03.2023 з додатком до нього у виді відеозапису; висновками експерта № КСЕ-19/124-23/2954 від 22.03.2022 та № КСЕ-19/124/33383 від 29.03.2023
З доказів сторони обвинувачення, які досліджено судом першої інстанції та частково повторно досліджено під час апеляційного розгляду, вбачається наступне.
Свідок ОСОБА_12 , будучи допитаним судом першої інстанції показав, що був понятим під час обшуку домоволодіння ОСОБА_13 його присутності працівниками поліції, в тому числі було виявлено та вилучено у сейфі рушницю та набої. Додатково зазначив, що знав покійного ОСОБА_11 , який був мисливцем і мав зброю.
З протоколу обшуку від 08.03.2023 з додатком у виді відеозапису, які досліджені під час апеляційного розляду вбачається, що 09.02.2023 у період часу з 08 год 12 хв по 10 год 33 хв проведено санкціонований обшук домоволодіння та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку виявлено та вилучено з сейфу предмети в кількості 31 шт зовні схожі на набої та 3 банки з речовиною, схожою на порох. На момент обшуку сейф зачинений і про місце знаходження ключа від нього повідомляє ОСОБА_8 . При цьому власниця домоволодіння ОСОБА_10 наголошує, що цей сейф належав її покійному чоловіку, який був мисливцем і зберігав у ньому зброю (Том 1, а.п. 37-42).
Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/124-23/2954 від 22.03.2022, предмети у кількості 31 шт, виявлені та вилучені під час обшуку 08.03.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , є: 30 патронів 5,45 мм - проміжними патронами зразка 1974 року, які споряджені кулею зі стальним осередям (7Н6, 7Н6М), промислового виробництва АДРЕСА_2 ; 1 патрон - мисливським патроном калібру 243, промислового виробництва «Geco» Німеччина. Такі боєприпаси придатні для стрільби.
Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/124/33383 від 29.03.2023, речовина в 3 банках, виявлена та вилучена під час обшуку 08.03.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , є: димним (чорним) порохом; сумішшю двох одноосновних нітроцелюлозних (бездимних) порохів; одноосновним нітроцелюлозним (бездимним) порохом. Такі речовини відносяться до категорії вибухових ментальної дії та придатні для горіння.
За клопотанням прокурора судом апеляційної інстанції також допитано свідка сторони захисту ОСОБА_10 , яка підтримала надані нею суду першої інстанції показання та вказала, що 08.03.2023 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук. Під час обшуку в сейфі її покійного чоловіка виявили належну йому рушницю та набої. При цьому ключ від сейфу був знайдений під ним. Зазначила, що до вказаного сейфу окрім її чоловіка доступу ніхто не мав. Також вказала, що прийняла спадщину після смерті чоловіка. Крім того зауважила, що ОСОБА_8 проживав в м. Черкаси, однак з 13 грудня прописаний по АДРЕСА_1 . Додала, що після смерті ОСОБА_11 син не мав доступу до сейфу.
Переглянувши судове рішення в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що здобуті в кримінальному провадженні докази лише фіксують факт виявлення та вилучення в будинковолодінні ОСОБА_10 набоїв та пороху, їх приналежність до боєприпасів та вибухових речовин, однак «поза розумним сумнівом» не вказують на те, що вони незаконно придбані та зберігались ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу, з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час санкціонованого обшуку домоволодіння та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , з сейфу виявлено та вилучено предмети зовні схожі на боєприпаси та речовину зовні схожу на порох. Вказані предмети та речовина, з огляду на висновки призначених та проведених в кримінальному провадженні експертиз, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї та вибуховими речовинами.
Наведене встановлено з належних та допустимих доказів, не спростовано висновками суду першої інстанції, та не оспорюється в апеляційному порядку.
Разом з цим органом досудового розслідування не доведено, що виявлені та вилучені боєприпаси, вибухові речовини належать саме обвинуваченому ОСОБА_8 і не спростовано версію сторони захисту про їх належність батькові останнього ОСОБА_11 , який за життя був мисливцем.
Зокрема обвинувачений ОСОБА_8 , заперечивши факт придбання боєприпасів та вибухових речовин, їх зберігання у сейфі будинку, який належить його матері ОСОБА_10 , наголошував на тому, що вони належали покійному батьку ОСОБА_11 , який був мисливцем.
Такі доводи ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , яка вказувала, що її чоловік ОСОБА_11 був мисливцем, мав у власності рушницю, набої та порох, які зберігалися у сейфі. Після смерті останнього вона одноособово прийняла спадщину та сейфом не користувалася.
У колегії суддів відсутні підстави сумніватися в правдивості показань свідка ОСОБА_10 , з урахуванням того, що вони не суперечать тим поясненям, які остання надала, як власник домоволодіння, під час обшуку 08.03.2023, які зафіксовані відеозаписом такої слідчої дії, де остання наголошувала, що сейф належить її покійному чоловікові.
З огляду на наведену позицію сторони захисту щодо належності виявлених у сейфі предметів та речовин покійному ОСОБА_11 , який за життя був мисливцем, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_12 , відповідними документами (посвідченням мисливця НОМЕР_1 , мисливсько-рибальським квитком № 642161, довідкою члена мисливців та рибалок № 14-04/03-208 від 12.07.2023), з урахуванням того, що одноособовою власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де під час обшуку із сейфу було вилучено боєприпаси та вибухові речовини, є ОСОБА_10 , а стороною обвинувачення, окрім доказів, які фіксують факт виявлення предметів злочину, інших доказів не надано, колегія суддів погоджується про наявність розумного сумніву щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України обвинуваченим ОСОБА_8 .
Ті обставини, що ОСОБА_8 проживав в будинку батьків, вказав на місце, де зберігався ключ від сейфу, особисто його відчинив, знав про його вміст, на що посилається в апеляційній скарзі прокурор, не вказує на те, що виявлені та вилучені з нього боєприпаси та вибухові речовини належать саме йому. При цьому враховується, що, незважаючи на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повідомлялось про належність сейфу та його вмісту ОСОБА_11 , під час досудового розслідування не проведено відповідних слідчих дій щодо виявлення та фіксування відбитків слідів на бойових припасах і банках з порохом на предмет ідентифікації особи, яка могла їх використовувати.
Те, що ОСОБА_8 мав дозвіл на зброю, є мисливцем, тому усвідомлював, що предмети котрі знаходяться в сейфі зберігаються всупереч закону, за відсутністю доказів їх приналежності саме обвинуваченому, не підтверджує пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України.
Отже колегія суддів приходить до висновку, що за наслідком ретельного дослідження та належної оцінки сукупності наданих прокурором доказів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав невинуватим ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдав за недоведеністю вчиення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а доводи апеляційної скарги прокурора висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог процесуального законодавства судом першої інстанції в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді