Провадження № 11-кп/821/705/24 Справа № 693/1100/23 Категорія: ст. 336 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12023250330000280 від 07.08.2023 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року, якою
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жашків Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку із передачею на поруки трудовому колективу, а кримінальне провадження закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
За обвинувальним актом ОСОБА_7 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров'я, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, будучи належним чином повідомленим про необхідність з'явитися на 07 год 00 хв 02.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації шляхом неявки без поважних причин о 07 год 00 хв 02.08.2023 до пункту збору за вказаною адресою для направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
18.09.2024 ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області задоволено клопотання ПрАТ «Жашківський елеватор» та звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку з передачею на поруки трудового колективу, якщо він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Цією ж ухвалою кримінальне провадження № 12023250330000280 про обвинувачення ОСОБА_7 за ст. 336 КК України, вирішено закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності суд вказав про наявність передумов та підстав для такого звільнення, зокрема про те, що поведінка обвинуваченого вказує на його щире каяття, оскільки він визнав винуватість, висловив про своє розкаяння у вчиненому, засудив власну поведінку, став на військовий облік, звернувся до РТЦК з метою отримання відстрочки через перебування на його утриманні дружини, що є особою з інвалідністю 2 групи, отримав відповідну відстрочку та наразі продовжує її.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 18.09.2024 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Посилаючись на положення ст. 44, 47 КК України, роз'яснення Пленуму ВСУ, викладені у постанові від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» та усталену практику ВС (постанова від 21.05.2024 справа № 443/1255/23, від 27.11.2019 справа № 629/847/15-к), сторона обвинувачення зазначає про не встановлення під час судового розгляду ознак щирого каяття ОСОБА_7 та інших умов для його звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу підприємства за місцем роботи.
Зазначає, що про відсутність щирого каяття ОСОБА_7 вказує те, що з часу передачі обвинувального акта до суду 31.08.2023 судове провадження тривало більше року, протягом якого допитані всі свідки та досліджені документи. Натомість, із заявою до трудового колективу про передачу на поруки обвинувачений звернувся лише зараз і протягом року трудовий колектив відповідних клопотань не заявляв. Крім того ОСОБА_7 категорично заперечував факт вчинення ним кримінального правопорушення, а про визнання винуватості, щире каяття і осуд своєї поведінки заявив лише 16.09.2024, після надходження до суду відповідного клопотання трудового колективу, при цьому не зазначав про готовність нести покарання.
Звертає увагу на те, що із заявою про надання відстрочки від призову ОСОБА_7 звернувся до ТЦК та СП через пів року після пред'явлення йому обвинувачення і раніше таких спроб не робив. На думку прокурора, звернення із заявою про надання відстрочки від призову та постановлення на облік, не свідчить про наявність щирого каяття ОСОБА_7 , а твердження про бажання спокутувати провину, не підтверджуються його поведінкою.
Крім того посилається на те, що зміст клопотання трудового колективу містить виключно характеризуючі дані на ОСОБА_7 , що суперечить положенню п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 12 про наявну провину перед колективом підприємства, що виявив намір взяти обвинуваченого на поруки, як однієї з умов звільнення від кримінальної відповідальності. Таке клопотання також не містить даних про те, що на загальних зборах обвинувачений брав на себе зобов'язання перед колективом, а трудовий колектив визначив види та форми заходів виховного впливу, які повинен здійснювати на ОСОБА_7 у разі передання його на поруки, що є обов'язковою умовою реальної можливості трудового колективу здійснювати виховний вплив.
Додатково зазначає, що суд, приходячи до висновку про тяжкість та невиліковність хвороби дружини обвинуваченого, не досліджував відповідні висновки експертів про стан її здоров'я, а показання лікарів з цього приводу, не можуть бути єдиним джерелом доказів вказаної обставини. При цьому вказує на те, що обвинувачений має повнолітнього та працездатного сина, обов'язком якого, відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, є утримання матері у разі її непрацездатності.
Узагальнюючи викладене стверджує, що з урахуванням сукупності наведених обставин, звернення з клопотанням про передачу ОСОБА_7 на поруки трудовому колективу - це спроба уникнення ним кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Частинами 1 та 2 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаявся, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов: особа вчинила злочин вперше; діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості; особа, яка вчинила злочин, щиро розкаялася; колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи; особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою.
Вимоги закону та усталена судова практика вказує на те, що особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину та не розкаялася, передавати на поруки не можна.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду надійшло клопотання ПрАТ «Жашківський елеватор» про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу в порядку ст. 47 КК України, що підтверджується протоколом № 1 загальних зборів трудового колективу цього ПрАТ від 20.08.2024. За змістом таких документів, трудовий колектив зобов'язався здійснювати заходи виховного характеру щодо ОСОБА_7 та, у випадку вчинення останнім нових порушень чи ухилення від громадського впливу, негайно повідомити суд.
Задовольняючи клопотання ПрАТ «Жашківський елеватор» та звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки на підставі ст. 47 КК України, місцевий суд переконався в тому, що обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, вперше вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким і не є таким, до якого не може застосовуватися відповідний інститут звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того суд встановив підставу для такого звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема повне визнання ОСОБА_7 своєї вини та щире розкаяння у вчиненому, яке підтверджується зверненням обвинуваченого до РТЦК, його постановленням на облік та отримання відстрочки від призову по мобілізації на особливий період, у встановленому законом порядку, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В судовому засіданні 16.09.2024 також заслухано представника ПрАТ «Жашківський елеватор» ОСОБА_10 , яка підтримала рішення загальних зборів від 20.08.2024 та одноголосне волевиявлення трудового колективу взяти ОСОБА_7 на поруки.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вагомість виховного впливу членів колективу ПрАТ «Жашківський елеватор» на ОСОБА_7 не викликає сумнівів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження врахував усі обставини, що мають значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею на поруки трудовому колективу ПрАТ «Жашківський елеватор», а доводи сторони обвинувачення про протилежне, таких висновків не спростовують.
Зокрема колегія суддів уважає, що посилання прокурора про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття, як основної підстави для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, є безпідставним та зазначає про таке.
Як неодноразово зазначав ВС, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. У ч. 2 цієї статті визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Дійсно, про визнання винуватості за пред'явленим обвинуваченням та щире каяття у вчиненому обвинувачений ОСОБА_7 вказав суду першої інстанції лише 16.09.2024, фактично перед зверненням трудового колективу про взяття його на поруки. Разом з цим з наданих та досліджених судом першої інстанції даних вбачається, що ОСОБА_7 звернувся до РТЦК, 11.06.2024 внесений до бази ЄДРВ з присвоєнням військового ідентифікаційного номеру, а 11.07.2024 останньому надана відстрочка від призову по мобілізації на особливий період на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із здійсненням догляду за дружиною, якій встановлено 2 групу інвалідності, а у подальшому звертався з необхідними документами для продовження терміну такої відстрочки.
Така поведінка ОСОБА_7 після вчиненого ним кримінального правопорушення беззаперечно вказує на його бажання залагодити провину конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що єдиним способом виправити наслідки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від призову на військову службу, є його постановлення на облік та отримання відстрочки.
Обгрунтованість наданої ОСОБА_7 у встановленому законом порядку відстрочки від призову по мобілізації на особливий період у зв'язку із станом здоров'я його дружини, на що міститься посилається в апеляційній скарзі, не є предметом перевірки та оцінки судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про законність його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, як і не впливає на наявність у обвинуваченого щирого каяття і твердження прокурора про наявність у ОСОБА_7 повнолітнього та працездатного сина, обов'язком якого є утримання непрацездатної матері.
Колегія суддів зауважує, що згідно системного аналізу кримінального закону щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, при цьому попередня позиція сторони захисту про невизнання винуватості за пред'явленим обвинуваченням, тривалість судового розгляду, обсяг судового слідства, проведеного судом до звернення з клопотанням про передачу на поруки трудовому колективу, не ставить під сумнів наявність у ОСОБА_7 щирого каяття, критичної оцінки своєї протиправної поведінки, її осуду та вжиття достатніх заходів спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
На думку колегії суддів, зробивши висновок про наявність у ОСОБА_7 щирого каяття суд першої інстанції обґрунтував свою позицію, заслухавши обвинуваченого безпосередньо під час судового розгляду та вказавши, що останній проявив саме щире, а не формальне каяття.
Щодо невідповідності клопотання трудового колективу положенню п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 12, на що наголошує сторона обвинувачення, колегія суддів зазначає про таке.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК України, в тому числі постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 № 12, не передбачено.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки, є належним чином оформленим, обгрунтованим та внесеним ПрАТ «Жашківський елеватор», тобто суб'єктом, передбаченим ст. 47 КК України. З клопотання та долученого до нього протоколу засідання трудового колективу вбачається, що трудовий колектив бере на себе обов'язки щодо забезпечення виховного впливу на обвинуваченого шляхом заходів громадського впливу, виконання додаткових завдань, проходження курсів з підвищення кваліфікації за посадою, спрямованих на недопущення порушень умов взяття на поруки. При цьому ОСОБА_7 , як про це свідчать дані протоколу № 1, зобов'язався законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру трудового колективу. Вказаний протокол підписаний повним складом колективу товариства, які одноголосно прийняли рішення про передачу ОСОБА_7 на поруки та прийняли зобов'язання здійснювати заходи виховного характеру та громадського впливу щодо нього. Наразі у колегії суддів відсутні сумніви щодо реальної можливості трудового колективу ПрАТ «Жашківський елеватор» здійснювати виховний та громадський вплив на ОСОБА_7 та наміру останнього виконувати взяті на себе перед трудовим колективом зобов'язання.
Крім того враховується, що з моменту ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України не відбулося негативних змін в поведінці останнього, не встановлено будь-яких відомостей, які б свідчили про порушення умов передачі на поруки, або ухилення обвинуваченого від заходів виховного характеру трудового колективу та порушення ним громадського порядку.
З огляду на викладене у колегія суддів констатує про дотримання судом першої інстанції вимог закону при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, визнаючи доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні відповідного клопотання трудового колективу, необгрунтованими.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку із передачею на поруки трудовому колективу, а кримінальне провадження закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді