Справа № 148/2222/24
Провадження №2-а/148/48/24
Іменем України
12 грудня 2024 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Кравець Вітою Анатоліївною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, -
Представник позивача адвокат Кравець В.А. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі.
Позов мотивований тим, що 18.09.2024 поштовим відправленням № 2360000020390 позивач отримав постанову № 24/1721 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 26.07.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення відносно нього штрафу у сумі 17000 грн.
Позивач вважає вказану постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, за наступних обставин.
На виконання вимог законодавства, 13.07.2024 позивач оновив свої облікові дані через Резерв +, результатом чого сформовано документ наступного змісту: Інформація в реєстрі Оберіг неповна. Будь ласка, зверніться в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних. Не на обліку.
У подальшому, 16.07.2024 позивач особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, де відносно нього одразу було складено протокол про адміністративне правопорушення № Т/24/963, військовий квиток вилучено для вклеювання штрих-коду, який до сих пір не повернуто.
Разом з тим, позивач від обліку не ухилявся, що свідчить про вчасне оновлення даних, та особиста явка до відповідача, як тільки дізнався, про неповність інформації про нього. До цього часу, позивач добросовісно вважав, що перебуває на військовому обліку, а отже в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.
Крім того, 16.08.2024 позивач пройшов ВЛК, та неодноразово з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема з питання повернення військового квитка, однак, станом на сьогодні, в Резерв + все одно містить відомості, що «інформація в реєстрі Оберіг неповна. Будь ласка, зверніться в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних. Не на обліку", вказане підтверджує, що позивач "не на обліку" не з своєї вини чи бездіяльності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № Т/24/963 від 16.07.2024 головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 встановлено, що військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за зареєстрованим місцем проживання. Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку під час дії особливого періоду тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що після звільнення з поліції на пенсію в 2016 році звертався і надавав документи щоб стати на облік, але позивача на облік не взяли з невідомих йому причин. Розгляд справи призначено на 23.07.2024 на 10:00 год.
Позивач 22.07.2024 уклав договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Кравець В.А.» щодо представництва його інтересів в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому, 23.07.2024 позивач та його представник адвокат Кравець В.А. з'явились на розгляд справи, подали заяву про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Заява обґрунтована тим, що в протоколі не зазначено, які саме правила військового обліку були порушені, тобто, протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, який є актом обвинувачення, не містить в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, так як, диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто, відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки щодо правил військового обліку. Таким чином, протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення. Нечітке, незрозуміле обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, є порушенням права особи на захист, тому просили адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На призначену дату 23.07.2024 розгляд справи не відбувся та був перенесений на іншу дату.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_4 26.07.2024 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , де, самостійно відредагувавши обвинувачення, чим порушивши права особи на захист, виніс оскаржувану постанову.
Так, в оскаржувані постанові з'явилось посилання, яке не було інкриміноване в протоколі, на пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - постанова КМУ від 30.12.2022 №1487), згідно якого призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Таким чином, особа, яка проводила розгляд справи, вийшла за межі розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення Т/24/963 від 16.07.2024 не зазначено яку норму правил військового обліку порушив ОСОБА_1 та які передбачені законодавством обов'язки не виконав.
Протокол взагалі не містить відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення правил військового обліку, що позбавляє можливості правильно визначити закон, що підлягає застосуванню. Протокол, не містить посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 та не виконує правила військового обліку.
Так, з пояснень позивача у протоколі вбачається, що у 2016 році після звільнення з поліції звертався і надавав документи щоб стати на облік, тобто, можливо припустити, що правопорушення відбулось у 2016 році, а отже, застосуванню підлягає діюче на той час законодавство. Питання організації військового обліку у 2016 році регулювалось Положенням про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженим постановою КМУ від 09.06.1994 №377, яке до 03.08.2016 мало гриф обмеження доступу «Для службового користування», а отже не могло бути доведеним до населення у відповідності до ст. 57 Конституції України до зняття даного грифу.
Разом з тим, підполковник ОСОБА_4 в оскаржуваній постанові посилається на пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - постанова КМУ від 30.12.2022 № 1487).
При складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в повній мірі не дотримано вимог ст. 256, 264, 265 КУпАП. Зокрема, при формулюванні складу адміністративного правопорушення не зазначено, які конкретні дії інкримінуються особі відносно якої складено протокол, які визначенні в диспозиції ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також не зазначено, які приписи порушено правил військового обліку.
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 та не виконує правила військового обліку.
За таких обставин, враховуючи, що посадовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення не дотримано вимог КУпАП, та не встановлено конкретних дій, які б могли інкримінуватись особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, визначених диспозицією статті ч. 3 210 КУпАП, не зазначено часу, місця вчинення правопорушення ОСОБА_1 , враховуючи ті обставини, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну дію, тому суд (орган, що розглядає справу) позбавлений права встановлювати та самостійно визначати обставини та нормативно-правові акти, для встановлення винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а особа, яка проводила розгляд справи, вийшла за межі розгляду справи про адміністративне правопорушення - дії, що вчинені такою посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 вважає незаконними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.07.2024 встановлено, що військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за зареєстрованим місцем проживання, у зв'язку з чим, з метою притягнення до відповідальності, головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , складено відносно ОСОБА_1 протокол №Т/24/963 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а саме: 23.07.2024, а також про свої права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що поставив свій підпис у протоколі № Т/24/963.
Окрім цього, ОСОБА_1 отримав копію зазначеного протоколу, що також підтверджується його підписом. Позивач у зазначену дату, час та місце прибув на розгляд справи, проте у зв'язку зі службовою необхідністю ІНФОРМАЦІЯ_4 переніс розгляд справи на 26.07.2024. Факт належного повідомлення про перенесення розгляду справи підтверджується розпискою ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи.
У подальшому, 26.07.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та пояснив, що після звільнення на пенсію в 2016 році звертався і надавав документи щоб стати на військовий облік, але, з невідомих йому причин, на облік його не взяли. Документів, які б підтверджували його слова, ОСОБА_1 не надав, тому повно та всебічно дослідивши матеріали справи № Т/24/963 від 16.07.2024, з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно надавши оцінку доказам, відповідно до постанови № 24/1721, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 п. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями і включає в себе, поміж іншого, дотримання правил військового обліку.
Згідно абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487) (далі - Правила військового обліку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пп.7 п.1 Правил військового обліку, призовники, військовозобов'язані та резервісти, повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Згідно п. 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Тобто, із зазначеного вище слідує, що військовозобов'язані громадяни України, у разі зміни місця проживання, повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути до відповідного Р(М)ТЦК та СП для взяття на військовий облік. Окрім цього, законодавством передбачений обов'язок перебувати на військовому обліку. Варто відмітити, що обов'язок «перебувати» пов'язаний з постійною, безперервною дією, отже, у випадку порушення цього обов'язку військовозобов'язаними, призовниками та резервістами, таке правопорушення слід вважати триваючим.
Не перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних за зареєстрованим місцем проживання, ОСОБА_1 постійно перебував у стані протиправної поведінки. Окрім цього, «одноразова спроба» стати на військовий облік в 2016 році, про яку каже ОСОБА_1 у позовній заяві, не звільняє його від відповідальності. Позивач не надає жодних документів, які б підтверджували його звернення до ТЦК та СП з 2016 року по 2024 рік.
Так, відповідно до п. 10 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) передбачено обов'язок громадян, на яких розповсюджується дія Правил військового обліку, звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. З цього слід зробити висновок, що у разі дотримання Правил військового обліку, ОСОБА_1 міг уникнути негативних наслідків своєї протиправної поведінки.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно інформації з автоматизованої системи «Оберіг» ОСОБА_1 уточнював свої персональні дані 13.07.2024, та вказано, що інформація в реєстрі «Оберіг» неповна, запропоновано звернутись в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних (зворотній бік а.с. 12).
Відповідно до протоколу № Т/24/963 від 16.07.2024, який складений головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 станом на 16.07.2024 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за зареєстрованим місцем проживання та своєю бездіяльністю вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. зворотній бік 17 - 18).
Постановою № 24/1721 від 26.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, оскільки 16.07.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за зареєстрованим місцем проживання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. зворотній бік 10, 11). Дана постанова була вручена позивачу 18.09.2024 засобами поштового зв'язку (а.с. 12).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.
За змістом частин 1-3 статті 1, статті 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено способи, якими громадяни України зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Диспозиція ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила ведення військового обліку.
Правовідносини, пов'язані з військовим обліком, регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 КУпАП, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності не існувало.
Підпункт 10-1 п. 1 додатку 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який зазначений у винесеній на його підставі постанови № 24/1721 від 26.07.2024, має чітко визначений перелік обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, однак в протоколі та постанові, суб'єктом владних повноважень не вказано конкретний абзац норми щодо правил військового обліку, порушення якого ставилося ОСОБА_1 в основу обвинувачення, чим порушено вимоги ст. 256 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови № 24/1721 від 26.07.2024 ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак дана норма є бланкетною та має відсилати до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила ведення військового обліку, однак у постанові № 24/1721 від 26.07.2024 та у протоколі № Т/24/963 від 16.07.2024 не зазначено посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ ((п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Однак, у протоколі в порушення вимог ст. 256 КУпАП відсутні відомості про місце та час вчинення правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є протиправною.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач, постанова № 24/1721 від 26.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з порушенням норм чинного законодавства, а за наслідком є неправомірною, тому суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Позивач у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що дійсно, оскаржувана постанова надіслана відповідачем засобами поштового зв'язку та позивачу вручена 18.09.2024, тому звернувся до суду 23.09.2024, тобто строк звернення до суду є пропущеним з поважних причин, тому суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про скасування постанови підлягає поновленню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 605,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, 38, 210-1, 288, 292, 293 КУпАП, ст. 72-77, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі.
Позов - задовольнити.
Скасувати постанову № 24/1721 від 26.07.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: