Справа №443/1375/24
Провадження №2/443/621/24
іменем України
12 грудня 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження розгляд цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за участю:
представника відповідачки Андрущака С.В.,
встановив:
Представник позивача ТОВ «Діджи фінанс» Міньковська А.В. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором № 200505580 від 16.04.2016 у загальному розмірі 42 313,78 грн, яка складається з: суми заборгованості - 28 321,65 грн, суми інфляційних втрат - 11 439,63 грн, суми 3% річних - 2 552,50 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Обґрунтування позовних вимог.
16.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200505580 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмір 11 649 грн, з встановленим строком користування з 16.04.2016 по 16.05.2017. Відповідачка зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанси», згідно якого, позивачем було набуто право вимоги за кредитними договорами. укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7 БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками РБФ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7 БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 21.06.2024 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за Кредитним договором становить 28321,65 грн, з яких: 9 369 грн заборгованість за кредитом, 18 952,65 грн заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7 БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Заборгованість відповідачки за кредитним договором № 200505580 від 16.04.2016 - 28 321,65 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 552,50 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань 11 439,63 грн. Разом заборгованість становить 42 313,78 грн.
26.08.2024 ОСОБА_2 , представником відповідачки ОСОБА_1 , подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що жодним доказом, що наданий позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення кредитного правочину від 16.04.2016 №200505580 між відповідачкою та ПАТ «Банк Михайлівський»; надання (перерахування) ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачці коштів у кредит за Кредитним договором від 16.04.2016 №200505580; відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до відповідачки на користь позивача за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ; наявність будь-якої заборгованості відповідачки перед позивачем. Усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб'єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально. Надані позивачем із позовом електронні копії письмових доказів (додаток 18 до позову) не можуть бути достовірними доказами укладення Кредитного договору від 16.04.2016 №200505580. Більше того, зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» (первісного кредитора) Заява від 16.04.2016 №200505580 підписана особою ОСОБА_3 , право підпису якої та повноваження встановити неможливо, оскільки позивачем не надано відповідну довіреність ПАТ «Банк Михайлівський», якою банк уповноважує цю особу укладати від його імені кредитні правочини та/або вчиняти інші дії. Щодо недоведеності позивачем дотримання процедури укладення Кредитного правочину від 16.04.2016 №200505580, кредитний правочин від 16.04.2016 №200505580 був укладений за правилами статей 641-642 ЦК України, тобто у формі пропозиції (оферти) укласти договір та прийняття (акцепта) такої пропозиції. Як вбачається із тексту Заяви від 16.04.2016 №200505580, таку пропозицію (оферту) здійснила відповідачка до кредитора - ПАТ «Банк Михайлівський». Однак позивач у позові та додатках до нього не пояснює, яким чином ПАТ «Банк Михайлівський» прийняло (акцептувало) пропозицію (оферту) відповідачки укласти даний договір від 16.04.2016 №200505580. Також відсутні докази такого прийняття акцепта) зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський». Зокрема, але не виключно, позивачем не надані докази: надання (перерахування) ПАТ «Банк Михайлівський» Відповідачу коштів на виконання Заяви (оферти) від 16.04.2016 №200505580; будь-якої відповіді ПАТ «Банк Михайлівський» про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Отже, твердження позивача, що Кредитний договір від 16.04.2016 №200505580 був укладений та є чинним, не відповідає дійсності. Також відсутні докази надання коштів у позику (кредит), оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо отримання відповідачкою коштів кредит на виконання Кредитного договору від 16.04.2016 №200505580. Разом із позовом позивачем надано додаток 17 «виписки.pdf», що містить виписки від 23.05.2024 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 за рядом особових рахунків (електронні копії електронних доказів). При цьому позивач не надає пояснень, яке відношення дані особові рахунки мають до Кредитного договору від 16.04.2016 №200505580, в тому числі, але не виключно: які кошти на них обліковуються; як на підставі цих рахунків та виписок можна встановити розмір заборгованості за Кредитним договором від 16.04.2016 №200505580. Більше того, відповідно до Заяви (оферти) від 16.04.2016 №200505580 позичальнику (відповідачці) в ПАТ «Банк Михайлівський» було відкрито рахунок НОМЕР_1 , виписку з якого позивачем не надано. Інші рахунки в Заяві (оферті) від 16.04.2016 №200505580 не вказані. Крім того, позивач не надає пояснень, чому Кредитний договір №200505580 було нібито «укладено» 16.04.2016, а виписки надані за період лише після 23.05.2016. Наданий позивачем додаток 17, а саме виписки на 685 сторінках не містять відомостей щодо рахунку НОМЕР_1 , який вказано у кредитному договорі. позивач не надає жодних доказів формування вказаних виписок саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Зокрема, але не виключно, відсутній запит позивача до Фонду гарантування та відповідь Фонду на такий запит позивача. Також на вказаних виписках відсутній підпис відповідального працівника Фонду гарантування, печатка та інші достатні та необхідні реквізити. В сукупності це доводить, що надані позивачем виписки є недостовірними, неналежними та недопустимими доказами у справі, та мають бути виключені із числа доказів. Отже, позивачем не доведено надання коштів в кредит та наявність кредитної заборгованості відповідачки. Разом із позовом позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості а Кредитним договором з 16.04.2016 (тобто з дати нібито його «укладення») до 21.06.2021. Зокрема, але не виключно, позивач не вказує: періоди нарахувань відсотків на тіло кредиту; розміри тіла кредиту у такі періоди; розмір нарахованих відсотків у такі періоди; сплату відповідачкою за кредитом (тілом та відсотками) у ці періоди; підсумкову математичну суму боргу. Крім того, наданий позивачем додаток 3 до позову Результати розрахунку не містить жодного підпису, печатки, відомостей про виконавця та дату його складання. Таким чином позивачем не надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази заборгованості відповідачки в розмірі 28 321,65 грн за кредитним договором від 16.04.2016 2200505580. Також в матеріалах справи немає жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги відповідачка отримала від позивача та/або ПАТ «Банк Михайлівський». Також позивачем не надано доказів, що таке повідомлення було надіслане відповідачці. Отже, позивач не тільки не надіслав відповідачці повідомлення про відступлення, але й таким чином позбавив права на отримання доказів відступлення, розрахунків боргу та інших необхідних та достатніх доказів. Єдиний доказ відступлення, що позивач надає разом із позовом, це додаток 12 «витяг.pdf», що містить Витяг без дати та номеру з Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020. Але у відповідачки є обґрунтовані сумніви щодо його достовірності. Вказаний Витяг виготовлений самим позивачем, оскільки на ньому є тільки підпис директора позивача - Михайла Романенка - та печатка ТОВ «Діджи Фінанс».
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 07.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначеного до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 02.09.2024 /а.с.42-43/.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 23.08.2024 клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду / а.с. 145/.
02.09.2024 у зв'язку з першою неявкою позивача справу розглядом відкладено на 15.10.2024 /а.с.166-167/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 15.10.2024 Клопотання представника відповідачки Андрущака С.В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»: заяву (оферту) від 16.04.2016 №200505580; графік платежів від 16.04.2016 до кредитного договору 16.04.2016 №200505580; довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 16.04.2016 б/н; реєстр відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ; оригінал довіреності ПАТ «Банк Михайлівський», якою товариство (банк) доручило ОСОБА_3 (або іншій особі) укласти (підписати) від імені ПАТ «Банк Михайлівський» кредитний правочин від 16.04.2016 №200505580 та/або вчинити інші дії /а.с.185-188/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.12.2024 в задоволенні клопотання Андрущака С.В., представника відповідачки Боринської С.В., про зобов'язання позивача надати докази та пояснення щодо дій та подій прийняття (акцепту) зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» заяви (оферти) від 16.04.2016 №200505580 відмовлено.
Розгляд справи по суті відбувся 12.12.2024 за участі ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_1 ..
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» подав заяву у якій просить проводити судові засідання у його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.
Явка представника позивача ТОВ «Діджи фінанс» в судове засідання була визнана судом обв'язковою, про що було скеровано супровідний лист, та рекомендоване повідомлення яке повернулось до суду із відміткою засобу поштового звязку «Укрпошта» «вручено особисто» однак представник позивача без поважних на те причин у судове засідання не з'явився.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з'явилася. Представник відповідачки Андрущак С.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 16.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) № 200505580 на придбання техніки для кухні холодильника «indesit» вартістю 11 649 грн.
Строк кредиту: 3695 днів з 16.04.2016 по 16.05.2017.
Розмір процентної ставки за кредитом 0,0001%.
Щомісячний платіж 1 131,00 грн /а.с.192/.
Згідно з анкетою № 2683767 ОСОБА_1 надала ПАТ «Банк Михайлівський» свої особисті дані, контактну інформацію, адресу реєстрації клієнта, адресу фактичного місця проживання або перебування , додаткову контактну інформацію, інформацію про місце роботи, дані про доходи та витрати, додаткову інформацію /а.с.32 на звороті/.
Також відповідачкою було підписано договір добровільного страхування життя «Персональний медичний помічник» та договір добровільного страхування майна фізичних осіб «Експрес майно» ЕМ №2005055802199 від 16.04.2016 і договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-ЛАЙФ» /а.с.34, 36 на звороті, 37 на звороті/.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 надала ПАТ «Банк Михайлівський» згоду на обробку її персональних даних /а.с.39/.
Відповідно до розрахунку - фактури №16/04 від 16.04.2016 ціна холодильника «indesit» становить 12 130 грн, та було видано товарний чек згідно якого початковий внесок становить 1 230 грн /а.с.38/.
Відповідно до графіка платежів по кредитному договору №200505580 відповідно до поданої заяви (пропозиції) про укладення договору, банк уклав з відповідачкою Кредитний договір № 200505580 від 15.04.2016 та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 11649,00 гривень також, Банк відкрив для відповідачки рахунок № НОМЕР_1 (далі - Рахунок клієнта), для використання в рамках вказаного Кредитного договору. Кількість платежів за Кредитним договором складає 13 /а.с.113/.
Згідно з довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту встановлено: строк - 13 місяців, сума кредиту - 11 649,00 грн, мета кредиту - на споживчі потреби, кількість платежів - 13 /а.с.194/.
Відповідно до розрахунку заборгованості період прострочення грошового зобов'язання складає 1097 днів та сума загальної заборгованості складає 42 313,78 грн, а саме: 28 321,65 грн - сума боргу, 11 439,63 грн - інфляційне збільшення, 2 552,50 грн - штрафні санкції /а.с.7-8/.
Також представником позивача подано виписку по особовому рахунку за період з 25.05.2016 по 20.07.2020 /а.с.49-134/.
Відповідно до Постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього /а.с.12-17 на звороті/.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №66483131 від 29.12.2022 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 /а.с.10/.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №7_БМ /а.с.21-22 на звороті/.
Відповідно до платіжного доручення №25 від 09.07.2020 ТОВ «Діджи фінанс» перерахувало ПАТ «Банк Михайлівський» перерахувало 5 307 308,39 грн, призначення платежу: 04; GL16N618071; Протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-ь від 15.06.2020 р, ТОВ "Діджи фінанс" ЄДРПОУ 42649746, без ПДВ /а.с.23/.
Згідно з реєстром боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №7_БМ від 20.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №200505580 від 16.04.2016 становить 28 321,65 грн /а.с.26/.
Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є додатком №1 до договору №7_БМ про відступлення права вимоги ід 20.07.2020 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 28 321,65 грн, з яких розмір заборгованості за загальним зобов'язанням - 9 369,00 грн; розмір заборгованості за нарахування доходу - 18 952,65 грн /а.с.195-196/.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Щодо укладання кредитного договору №200505580 від 16.04.2016.
Приписами ч. 1 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми права та зміст пропозиції (оферти), що міститься у Заяві №200505580 від 16.04.2016, підписаної відповідачкою на бланку, який очевидно був розроблений і наданий «Банком Михайлівський», останній мав прийняти таку пропозицію (вчинити акцепт) шляхом надання відповідачці кредиту, відкриття їй кредитного рахунку та зарахуванню на нього кредиту (його частини) у встановлений у цій пропозиції (оферті) строк.
Однак, належні та допустимі докази акцептування пропозиції відповідачки, тобто докази надання відповідачці кредиту, а саме зарахування кредитних коштів на її кредитний рахунок, у матеріалах справи відсутні.
Суд зауважує, що підписані відповідачкою заява (пропозиція) про укладення договору, анкета позичальника, у якій викладені наміри отримати кредит, графік платежів, де зазначені дати майбутніх платежів у разі отримання кредиту, та договір добровільного страхування життя не є належними та допустимими доказами укладення кредитного договору і, тим більше, отримання кредитних коштів.
Щодо перерахування коштів згідно кредитного договору №200505580 від 16.04.2016.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, серед іншого, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд встановлює на підставі доказів (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
У постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
На підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надав до суду виписки по особовим рахункам відповідачки ОСОБА_1 , однак з даних довідок не можливо підтвердити факт перерахування відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 11 649 грн, оскільки кредитний договір було укладено 16.04.2016, а надані до суду виписки з особового рахунку містять інформацію за період з 23.05.2024, а відтак у матеріалах справи відсутні докази щодо надання відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів згідно кредитного договору №200505580 від 16.04.2016.. Окрім того, доказів того, що вказані у виписках рахунки належать саме відповідачці та відкриті на виконання кредитного договору №200505580 від 16.04.2016 , суду не надано, клопотань про витребування вказаних доказів у зв'язку з неможливістю їх надання останнім суду не заявлено.
Враховуючи те, що позивачем ТОВ «Діджи фінанс» не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт перерахування коштів, а відтак і наявність заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Михайлівський» за кредитним договором №200505580 від 16.04.2016, то в ПАТ «Банк Михайлівський» не виникло право вимоги до ОСОБА_1 , а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не міг відступити ТОВ «Діджи фінанс» право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 згідно договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №7_БМ від 20.07.2020.
Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Щодо поновлення строку позовної давності суд до уваги не бере, оскільки наслідки спливу строку позовної давності застосовуються лише до обґрунтованих позовних вимог, а у даному разі вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200505580 від 16.04.2016 у загальному розмірі 42 313 (сорок дві тисячі триста тринадцять) гривень 78 копійок - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.12.2024.
Суддя Р.Г. Равлінко