Справа № 718/3709/24
Провадження 2/718/990/24
"19" грудня 2024 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря Харабари А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/3709/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -
На адресу Кіцманського районного суду Чернівецької області 03.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 18.04.2010 року у виконкомі Іванковецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис №03.
Вказує, що після одруження сторони проживали в господарстві батьків відповідача, що в с.Іванківці Чернівецького (Кіцманського) району.
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін від шлюбу народилася донька ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 .
Посилається на те, що нормальні усталені, довірливі відносини між ними не склалися по тій причині, що сторони є несумісними за характерами, мають різні погляди на життя, різні потреби, відповідач проявляє ознаки неповаги та агресії відносно позивачки, не приймає участі в їхньому спільному житті, щодо вирішення побутових питань, забезпечення сімї та виховання дітей, застосовує до неї фізичну силу і все це відбувається в присутності дітей, які все розуміють та почали рекомендувати позивачці розірвати шлюб.
Крім того, вказує на те, що з 02.09.2024 року сторони подружні стосунки не підтримують, проживають окремо, позивачка винаймає квартиру в м.Кіцмань, де проживає разом з дітьми. З часу проживання окремо їхні відносини не покращилися, періодично між ними виникають конфлікти та непорозуміння. Позивачка морально виснажена від таких відносин, шлюб носить формальний характер, а тому просить шлюб між нею, ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_3 розірвати
Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Гірчак Н.А., в судове засідання не з'явилися, однак представник скерувала до суду заяву, у якій підтримала заявлені вимоги про розірвання шлюбу. Просить розглянути справу за відсутності сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак скерував до суду заяву, в якій позов визнав в частині розірвання шлюбу та повернення судового збору, в частині стягнення витрат на правову допомогу не визнає.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1. ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб 18.04.2010 року у виконкомі Іванковецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис №03, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.04.2010 року (а.с.9).
Від шлюбу у сторін є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 01.02.2011 року (а.с.10) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 23.07.2013 року (а.с.11).
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно ч.2 ст. 104 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Згідно ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
У відповідності до ч.2 ст. 114, ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та постановлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не виявив бажання примиритися та зберегти шлюб, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, а тому є неможливим. Беручи до уваги те, що шлюб носить формальний характер, за таких обставин його слід розірвати.
При цьому, судом були з'ясовані фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.
Оскільки обидві сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Таким чином, сім'я фактично розпалася і збережена бути не може, стосунки, які існують між сторонами, виключають можливість збереження сім'ї, подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги відсутність перешкод для пред'явлення позову про розірвання шлюбу та встановлені судом обставини, позовна заява про розірвання шлюбу підлягає до задоволення, а шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі чотири тисячі гривень, що підтверджується наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Статтею 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представником позивачки разом з позовною заявою по суті спору було подано до суду Договір про надання правової допомоги №48 від 19.11.2024 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №48 від 19.11.2024 року від 19.11.2024 року та Акт приймання-передачі виконаних робіт з надання професійної правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги №48 від 19.11.2024 року, згідно яких вбачається, що сума витрат, які понесла позивачка складає 4000 гривень.
Також суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №46 від 03.12.2024 року, згідно якої адвокат Гірчак Н.А. отримала від ОСОБА_1 за надання професійної правничої допомоги у справі №718/3709/24 гонорар у сумі 4000 грн. (а.с.14).
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Гірчак Н.А. робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи в суді.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача та його представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спори, а адвокат Гірчак Н.А. надавала правову допомогу позивачці, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
У Акті приймання-передачі виконаних робіт з надання професійної правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги №48 від 19.11.2024 року зазначений фіксований розмір витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 4 000 грн. При цьому в описі наданих правових послуг зазначені загальні фрази, що характеризують обсяг наданої правової допомоги, а саме: надання консультації щодо обставин справи, оформлення позовної заяви, копіювання документів, оформлення документів на представництво в суді. При цьому, слід зазначити, що по даній категорій справи, правова практика є усталеною, представник позивача особистої участі у судовому засіданні не брала (написала заяву про розгляд справи без її участі), відзив на позов від відповідача не надходив. Відповіді на відзив, адвокатом не складалося.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 2 000 грн.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24,56, 104-105, 110, 112, 114-115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81-82, 200, 206, 211, 247,263-265, 267-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, який зареєстрований 18.04.2010 року у виконкомі Іванковецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис №03, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище « ОСОБА_7 ».
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ., сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гррн. та 1000 гривень витрат понесених на правничу допомогу.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Кіцманського
районного суду: Л.О.Масюк