01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 10/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Сирота Т.О. (за дов.),
від відповідача: Іванова О.В. (за дов.),
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "БМ Банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 10/137 ( .....)
за позовом ТОВ "Міракс-Груп"
до Публічне акціонерне товариство "БМ Банк"
третя особа відповідача ОСОБА_3
про визнання недійсним договору
В квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міракс-Груп» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання недійсним Договору поруки №1802-ФО/КЛ_ДП від 08.08.2008, укладеного між сторонами.
Позов обґрунтовано тим, що Договір поруки № 1802-ФО/КЛ_ДП від 08.08.2008 укладено Генеральним директором з перевищенням повноважень. Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 у справі № 10/137 позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову в позові, з посиланням на те, що висновки, викладені в рішенні суд першої інстанції, не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з пунктом 8.8. Статуту позивача, директор не обмежений сумою (вартістю) угод, які він має право укладати від імені Товариства.
Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 7.3. Статуту Позивача до виключної компетенції Загальних зборів відноситься погодження (та надання повноважень на укладення угод), що передбачають укладення господарських договорів на суму більше 100 000, 00 грн.
Однак, апелянт вважає, що спірний договір поруки не є господарським договором, а є цивільно-правовою угодою, оскільки, по-перше, правовідносини, які виникають з договору поруки, регулюються виключно Цивільним кодексом України (статті 553-559), в той час як Господарський кодекс України не містить жодної норми, предметом регулювання якої є договір поруки; по-друге, однією із сторін спірного договору є не господарюючий суб'єкт - фізична особа ОСОБА_3; по-третє, спірний договір поруки має безоплатний характер.
Скаржник також посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції відсутні послання на конкретні норми законодавства, на підставі яких було визнано недійсним спірний договір.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло, однак представник позивача в судових засіданнях заперечував проти її мотивів та вимог, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Третя особа не скористалася наданим їй правом на учать свого представника в судових засіданнях 13.10.2010 та 08.11.2010, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 про прийняття апеляційної скарги та призначення справи до розгляду направлена третій особі за адресою: АДРЕСА_1, була вручена отримувачу, доказом чого є повідомлення про вручення за №RB 041573198 (а.с. 90). Однак, як зазначалось вище, в судове засідання 13.10.2010 третя особа не з'явилась.
Для направлення третій особі, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 про відкладення розгляду справи було отримано відповідачем, докази направлення надано в судове засідання (а.с. 106-108).
Особи, які беруть участь у розгляді справ, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеній в позовні заяві (абзац 3 пункту 3.63 Роз'яснень Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України»).
За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи, оскільки ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
Між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк») (банк) та громадянином ОСОБА_3 (позичальник) був укладений Кредитний договір № 1802-ФО/КЛ від 08.08.2008 (далі - Кредитний договір), за яким банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 25 000 дол. США, а позичальник отримує кредит і зобов'язується використовувати кредитні кошти для здійснення операцій із застосуванням платіжної картки та повернути кредит та відсотки за його користування на умовах, передбачених цим договором.
Крім того, 08.08.2008 між ПАТ «БМ Банк» (кредитор), ТОВ «Міракс-Груп» (поручитель) та ОСОБА_3 (боржник) був укладений договір поруки № 1802-ФО/КЛ_ДП (далі - Договір поруки), за яким поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 1802-ФО/КЛ від 08.08.2008, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Оспорюваний Договір поруки від імені ТОВ «Міракс-Груп» підписаний Генеральним директором Харівом Андрійом Івановичем, що діяв на підставі Статуту товариства.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оспорюваний договір від імені позивача підписано Генеральним директором Харівом А.І. з перевищенням повноважень та всупереч пунктам 7.3. та 8.3. Статуту позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до Статуту позивача, що діяв на момент укладання Договору поруки, який зареєстрований 26.06.2007 (№10741050003023659) Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, зокрема пунктом 8.4. передбачено, що Дирекцію очолює Генеральний директор. До компетенції Дирекції віднесені всі питання діяльності товариства, які не віднесені цим статутом до компетенції Загальних зборів Учасників.
Пунктом 8.3. Статуту позивача передбачено, що до компетенції Дирекції належить, зокрема, самостійне укладення угод з обов'язковим погодженням (і отриманням повноважень) Загальних зборів Учасників Товарисвта угод, передбачених підпунктом 9 пунктом 7.3. Статуту Товарисвта.
Підпунктом 9 пункту 7.3. встанволено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства відносяться погодження угод (та надання повноважень на укладання угод), що передбачають укладання господарських договорів на суму більшу ніж 100 000, 00 грн.
Питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, що передбачено пунктом 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, таких правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, якими є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 1); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 1); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 1).
Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Судом встановлено, що Договір поруки № 1802-ФО/КЛ_ДП від 08.08.2008 був укладений від імені ТОВ «Міракс-Груп» Генеральним директором Харівом А.І., та скріплений печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Генеральний директор ТОВ «Міракс-Груп» мав право укладати та підписувати від імені Товариства правочини, сума яких не перевищує 100 000,00 грн. Натомість ціна спірного Договору значно перевищує суму 100 000,00 грн.
Доказів надання повноважень Генеральному директору Харіву А.І. ТОВ «Міракс-Груп» повноважень на укладання та підписання спірного Договору, ціна якого значно перевищує 100 000,00 грн. суду не надано.
Судом встановлено, що укладання договору поруки № 1802-ФО/КЛ_ДП, враховуючи пункт 7.3. Статуту позивача, генеральний директор ТОВ «Міракс-Груп» Харів Андрій Іванович не мав повноважень, та як вбачається з матеріалів справи погодження на укладання зазначеного договору Загальні збори учасників товариства не надавали, протилежних доказів сторонами суду не надано.
За таких обставин, та враховуючи обмеження встановлені пунктом 7.3 та розділом 8 Статуту позивача щодо повноважень Генерального директора Товариства на укладання господарських договорів на суму більшу 100 000, 00 грн., вимоги позивача про визнання недійсним Договору поруки № 1802-ФО/КЛ_ДП від 08.08.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що згідно з пунктом 8.8. Статуту позивача, директор не обмежений сумою (вартістю) угод, які він має право укладати від імені Товариства, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника на те, що Договір поруки, укладений між сторонами не є господарським договором, у зв'язку з чим, обмеження встановлені підпунктом 9 пункту 7.3. Статуту позивача не розповсюджуються на повноваження Генерального директора щодо його укладення, судова колегія вражає безпідставними, з врахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Спірний договір укладено між учасниками господарських відносин, таким чином, договір, укладений між сторонами є господарським договором, який було укладено за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Посилання скаржника на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції відсутні послання на конкретні норми законодавства, на підставі яких було визнано недійсним спірний договір, є безпідставними та спростовується текстом оскаржуваного рішення.
Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 по справі № 10/137 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 у справі №10/137 залишити без змін.
Матеріали справи № 10/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді