01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 14/299
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутомотів ТСГ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2010
у справі № 14/299 ( .....)
за позовом Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутомотів ТСГ"
ТОВ "ТС Груп"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2010 р. у справі №14/299 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутомотів ТСГ” про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р. відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р. залишено в силі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аутомотів ТСГ” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у справі №14/299, винести нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р. у справі №159/09 в особі третейського судді Ярошовця В.М.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема оскаржуване рішення приймалося судом за відсутності представника скаржника - ТОВ „Аутомотів ТСГ”. При цьому в рішенні вказується, що представник апелянта в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. Однак, ухвали Господарського суду м. Києва по справі №14/299 про прийняття до провадження заяви ТОВ „ТС Груп”, останній не отримував.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.11.2010р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутомотів ТСГ” надав суду пояснення в яких зазначив, що підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2010р. по справі №14/299 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010р. у справі №1596/09.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у справі №14/299 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС-ГРУП” в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, матеріали третейської справи №159/09 Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р., заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ТОВ “Аутомотів ТСГ” та ТОВ “ТС Груп” про стягнення заборгованості в розмірі 5519826,54 грн.
Між сторонами наявні угоди про передачу спору на розгляд третейського суду, про що зазначено в п.п. 6.2 договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/166 від 27.05.2008 р. та п.п. 5.2 договору поруки № 02-10/3936 від 28.11.2008 р., які укладені між сторонами.
Відповідно до яких всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв'язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на нарівні їх уповноважених представників.
У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись cт. 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р. у справі № 1596/09 позов АКБ “Укрсоцбанк”задоволено повністю, вирішено стягнути з боржників солідарно 5135339,90 грн. заборгованості, 25500 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору.
Заявник вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі -ТОВ “Аутомотів ТСГ”.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України “Про третейські суди”рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України “Про третейські суди” господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ст. 15 Закону України “Про третейські суди” обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду. Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 10 Закону України “Про третейські суди” порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду. Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про третейські суди” та ст. 60 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків неявка у засідання третейського суду сторін або їх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина неявки сторін у засідання третейського суду визнана третейським судом неповажною.
В матеріалах третейської справи № 1596/09 наявні реєстр відправки поштової кореспонденції з фінансовим чеком, що підтверджують відправку третейським судом ухвали про порушення провадження у справі на адресу заявника. Крім того, вказана в оскаржуваному рішенні адреса ТОВ “Аутомотів ТСГ”співпадає з адресою, що вказана ним в заяві про скасування рішення третейського суду.
Тому колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підстави вважати, що заявник був неналежним чином повідомлений третейським судом про час і місце розгляду справи відсутні.
Таким чином, ТОВ “Аутомотів ТСГ” було належним чином повідомлено третейським судом про розгляд справи і про проведення засідання третейського суду.
Крім того, відповідно до абз. 5 п.п. 1.14 п. 14 Рекомендацій Вищого господарського суду від 11.04.2005 р. № 04-5/639 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України “Про третейські суди” господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що заява ТОВ “Аутомотів ТСГ” про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2010 р. у справі № 1596/09 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Заявником в поданій до суду заяві не наведено підстав передбачених Законом України „Про третейські суди” для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.
Крім того, мотивуючи апеляційну скаргу заявник зазначає, що ухвали Господарського суду м. Києва по справі №14/299 про прийняття до провадження заяви ТОВ „ТС Груп”, останній не отримував у зв”язку з чим оскаржуване рішення було прийнято за його відсутності.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №14/299 від 13.05.2010р. була направлена на адресу сторін у встановлений ст. 87 Господарського процесуального кодексу України 5-денний строк, що підтверджується відповідною відміткою Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва на зворотному боці зазначеної ухвали.
При цьому необхідно зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно з положеннями ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача (юридичною адресою) є саме та адреса, яка була вказана відповідачем 1 в скарзі. Належних та допустимих доказів на підтвердження внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як станом на час розгляду справи місцевим господарським судом, так і на час перегляду рішення апеляційним господарським судом відповідач 1 не надав.
За таких обставин, твердження відповідача 1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованим.
Окрім того, апеляційний суд вважає звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача 1, з викладених у ній підстав, відсутні.
При цьому, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач 1 в судовому засіданні апеляційного суду не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів) або письмових пояснень на підтвердження власної позиції та не заявляв відповідних заяв (клопотань), у зв'язку з чим справа розглядалась Київським апеляційним господарським судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.
В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у справі №14/299 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача 1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105, Господарського процесуального кодексу України, ст. 51 Закону України „Про третейські суди”, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутомотів ТСГ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у справі №14/299 залишити без змін.
Матеріали справи №14/299 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді